Ухвала суду № 35547503, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/800/43693/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - ВДВС), третя особа: управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Чернігівської області про визнання незаконною постанови за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом, відповідно до якого просила:

поновити строк звернення до адміністративного суду;

визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС від 31 травня 2012 року №31150923 про закінчення виконавчого провадження.

Посилалася на неправомірність оскаржуваної постанови, оскільки державним виконавцем не вжито жодних заходів примусу до боржника щодо реального виконання рішення суду.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною постанову старшого державного виконавця ВДВС від 31 травня 2012 року №31150923 про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2а-7744/11 від 12 січня 2012 року, виданого Чернігівським районним судом Чернігівської області. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Київським апеляційним адміністративним судом рішенням від 2 липня 2013 року зазначену постанову скасовано і ухвалено нову про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що пред'явила позов до належних відповідачів, які приймали оскаржувану постанову, а доводи апеляційного суду про неналежність відповідачів є незаконними.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами, постановою державного виконавця від 31.05.2012 року №31150923, яка є предметом оскарження, закінчено виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом, виданим 12.01.2012 року Чернігівським районним судом Чернігівської області у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України В Чернігівському районі Чернігівської області про перерахунок та виплату пенсії. При прийнятті зазначеного рішення, державний виконавець виходив з того, що боржник не може виконати судове рішення за незалежних від нього обставин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державним виконавцем не проведено усіх, передбачених законом, заходів направлених на виконання судового рішення, тому постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області не є органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі у даній справі як відповідачів.

Такий висновок апеляційного суду є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Перелік органів державної виконавчої служби наведено у статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон №202/98-ВР, у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року №2677-VI). Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи зі змісту норм зазначеного Закону, відповідачами у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом №202/98-ВР як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

В даному випадку відповідачами визначено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, що не відповідає статті 3 Закону №202/98-ВР.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска