Рішення № 35547333, 13.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №582/320/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Жмурченко Василь ДмитровичНомер провадження 22-ц/788/2182/13 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Рибалки В. Г., Попруги С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року

у справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3

про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

про визнання договору про підготовку фахівця недійсним,

в с т а н о в и л а:

У квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що відповідач наказом ДДУВС від 06 серпня 2007 року № 304 зарахований до складу курсантів, а 01 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір про підготовку фахівця у ВНЗ.

Після закінчення університету позивача було відкомандировано для проходження служби до УМВС України в Сумській області, а 06 вересня 2012 року його було звільнено за власним бажанням, тому у зв'язку з відрахуванням до закінчення трирічного терміну, просив відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі в розмірі 29659,03 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_3 посилається на те, що на час укладання договору про підготовку фахівця у ВНЗ він був неповнолітнім, тому просив визнати цей договір недійсним.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 29659,03 грн. відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі та 296,59 грн. відшкодування судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застування норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог університету, а його позов задоволити. При цьому посилається на те, що ДДУВС не надав доказів на підтвердження щомісячної виплати грошового утримання, отримання речового майна, кількості днів знаходження на харчовому утриманні з урахуванням відпустки, також не надав розрахунків комунальних послуг відповідно до тарифів 2007-2011 років з урахуванням відключення теплопостачання в літній період і під час відпустки. З приводу зустрічного позову зазначає, що на час підписання договору він був неповнолітнім, тому не мав права вчиняти такий правочин, за таких умов вважає просить визнати договір недійсним.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час перебування в складі курсантів ДДУВС ОСОБА_3 користувався комунальними послугами: опаленням, світлом під час проведення навчальних занять, водопостачанням, на які університет витрачає кошти, щоб забезпечити належні умови для навчання, тому вважав за необхідне стягнути з нього фактичні витрати, пов'язані з навчанням, а відмовляючи в зустрічному позові, виходив з того, що укладений договір не суперечить волевиявленню відповідача та його батьків, крім того, він був виконаний сторонами і питання про його недійсність під час навчання відповідачем не ставилось.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДДУВС № 304 від 06 серпня 2007 року відповідач був зарахований курсантом до ДДУВС з 06 серпня 2007 року з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» (а.с.15).

01 вересня 2007 року між ДДУВС, УМВС України в Сумській області та рядовим міліції ОСОБА_3 був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.14).

Пунктами 2.1.2-2.1.4 договору передбачений обов'язок університету створити умови для навчання, забезпечити харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, забезпечити можливість користування бібліотеками, читальними залами, навчальною та методичною літературою, комп'ютерною технікою, об'єктами спортивно-оздоровчого, соціально-побутового та культурного призначення.

Згідно пункту 2.3.6 договору, відповідач у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі зобов'язувався відшкодувати МВС України фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пункт 3.2 договору передбачає підстави для відшкодування фактичних витрат на підготовку, в тому числі відмову від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Наказом ДДУВС № 42 о/с від 17 червня 2011 року ОСОБА_3 був відрахований зі складу курсантів університету та відкомандирований до УМВС України в Сумській області для подальшого проходження служби, а згідно витягу з наказу УМВС України в Сумській області № 131 о/с від 06 вересня 2012 року лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) (а.с. 15, 16).

Поставлення слухачів та курсантів на продовольче забезпечення, зняття з нього здійснювались на підставі наказу МВС України від 13 червня 1995 року № 438 «Про введення в дію Норм забезпечення майном продовольчої служби» - на підставі продовольчих атестатів або, якщо в органі внутрішніх справ не передбачено їх видачу - запису у грошовому атестаті про виплату компенсації замість продовольчого пайка.

Частиною 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію» в редакції, яка діяла на час звільнення відповідача з органів внутрішніх справ, передбачено, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України, зокрема, за власним бажанням, відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до п. п. 8, 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу відповідача до університету, випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. У разі молодого фахівця звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Продовольче забезпечення курсантів і слухачів здійснюється на підставі наказу МВС України від 29 вересня 1996 року № 684 «Про забезпечення продовольчими пайками осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, курсантів та слухачів навчальних закладів системи МВС України», яким передбачене безкоштовне триразове на добу харчування в їдальнях закладу освіти, яке виготовляється згідно з калькуляцією, затвердженою керівництвом вищого навчального закладу.

Норми забезпечення форменим одягом осіб рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців спеціалізованих моторизованих частин міліції внутрішніх військ МВС України, затверджені наказом МВС України від 15 лютого 2001 року № 148 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих частин військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції» від 17 листопада 2001 року № 1515, згідно п. п. 2.1.1, 2.1.3 якого, відшкодування здійснюється на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення; витрати на грошове забезпечення - це отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Норми продовольчого забезпечення (харчування) курсантів навчальних закладів органів внутрішніх справ визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації».

Відповідно до ст. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №313 від 1 березня 2007 року, визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах. Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п.2 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку, витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням чи управлінням МВС та особою. Згідно п.4 Порядку розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.6).

Встановлено, що відповідач після закінчення навчального закладу, отримання вищої освіти і до закінчення трирічного терміну обов'язкового перебування на службі в органах внутрішніх справ, обумовлених договором та діючим законодавством, був звільнений за власним бажанням, а тому висновок суду про те, що він зобов'язаний відшкодувати позивачеві комунальні витрати, витрати на харчування та грошове утримання є необґрунтованим та підтверджується відповідними доказами.

Твердження відповідача щодо неподання документів, що підтверджують щомісячну виплату грошового утримання спростовується наявною в матеріалах справи копією особистої карточки на грошове забезпечення № 201. Крім того, в суді апеляційної інстанції він підтвердив, що отримував грошове утримання у визначеному розмірі.

З наказів університету про проходження курсантами навчальної практики вбачається, що ОСОБА_3 перебував на практиці протягом двох тижнів у лютому 2009 року та з 01 по 28 лютого 2010 року і, як вбачається із розрахунку, за ці періоди позивачем не нараховані ні комунальні витрати, ні витрати на харчування, тому в цій частині доводи апелянта не заслуговують на увагу. (а.с. 66-70)

Згідно з арматурною карткою № 121 на ОСОБА_3, наданою в суді апеляційної інстанції, ним було отримане наступне речове майно: берет (1 шт.), шапка з натурального хутра (1 шт.), куртка зимова (1 шт.), костюм зі змішаної тканини (3 шт.), напівчоботи шкіряні (1 шт.), черевики хромовані з високими берцями (2 шт.), фуфайка (1 шт.) та поясне спорядження (1 шт.), що підтверджується підписом відповідача. До вартості майна відповідно до довідки розрахунку № 16 від 21 вересня 2012 року включене те ж саме майно та враховано вартість фурнітури. (а.с. 12)

За таких умов, із суми розрахунку вартості речового майна слід виключити вартість фурнітури (964,06 - 18) = 946,06 грн.

Крім того, відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.4 договору, відшкодування фактичних витрат на підготовку здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Тобто витрати на медичне забезпечення не були передбачені умовами укладеного між сторонами договору, тому ці витрати в сумі 134,44 грн. (24,92 грн. + 77,68 грн. + 16,14 грн. + 15,07 грн. ) також не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, до стягнення з відповідача підлягають витрати на його продовольче забезпечення, витрат за теплоенергію, водо- та електропостачання, грошове утримання та вартість отриманого ним речового майна в загальній сумі 29507,20 грн., а не 29659,03 грн., як визначив суд першої інстанції. За цих умов, рішення суду підлягає зміні.

Доводи апелянта про те, що договір від 01 вересня 2007 року є недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 222, 203 ЦК України, оскільки вчинений ним в неповнолітньому віці, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, на час укладення договору про підготовку фахівця йому виповнилось 17 років 8 місяців.

Згідно ч. 2 ст. 32 ЦК України неповнолітня особа від 14 до 18 років вчиняє інші правочини, крім визначених в ч. 1 зазначеної статті за згодою батьків або піклувальників. А відповідно до ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків може бути згодом схвалений ними в порядку, встановленому ст. 221 цього кодексу, а також даний правочин може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідач досяг повноліття 27 грудня 2007 року, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 261 ЦК України мав право з вказаного часу на звернення до суду з позовом щодо оспорювання угоди.

Строк позовної давності на звернення з цією вимогою закінчився 27 грудня 2010 року, а він звернувся до суду 17 червня 2013 року.

Крім того, зі змісту іншого укладеного договору між тими ж сторонами від 31 серпня 2010 року підтверджується факт навчання відповідача за напрямком «спеціаліст, правоохоронна діяльність» на умовах, визначених договором від 01 вересня 2007 року зі строком дії до 31 серпня 2014 року.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання договору недійсним.

З врахуванням положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 295,07 грн. судових витрат за розгляд справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати за навчання в сумі 29507,20 грн. та судовий збір у розмірі 295,07 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Сумської області: О.Ю. Ільченко