Постанова № 35544062, 21.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 803/2280/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Арендарчука О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу від 01.10.2013 року №208-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу від 01.10.2013 року №208-о «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів з 02.10.2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Ягодинської митниці Міндоходів від 01.10.2013 року №208-о позивач була звільнена з посади головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вказує на те, що 10.06.2013 року наказом Державної митної служби України №989к на виконання судового рішення позивач була поновлена на посаді у Ягодинській митниці з 29.09.2010 року. 14.06.2013 року ОСОБА_1 наказом Ягодинської митниці від 12.06.2013 року №362-к була ознайомлена із наказом про поновлення на роботі, цього ж дня їй було вручено повідомлення про наступне вивільнення в зв'язку із змінами в організації праці, реорганізацією та скороченням штатної чисельності Ягодинської митниці, при цьому їй не було запропоновано будь-яку посаду. Вказує на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 Ягодинську митницю Державної митної служби України було реорганізовано шляхом приєднання до новоствореної Ягодинської митниці Міндоходів, однак, її не було переведено на відповідну посаду в Ягодинську митницю Міндоходів.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки, на її думку, вона має переважне право на залишення на роботі в зв'язку з більш високою кваліфікацією праці та безперервним стажем роботи в митних органах 23 роки. Зазначає, що посаду, яку вона обіймала до звільнення, не виключено із штатного розпису Ягодинської митниці Міндоходів.

Також зазначає, що звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), крім випадку ліквідації підприємства, можливе лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, проте, їй невідомо про таке рішення профспілки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги в частині поновлення її на посаді, зокрема, просить суд поновити її на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів з 02.10.2013 року.

Додатково суду пояснила, що після поновлення на посаді її права як працівника в повній мірі відновлені не були, оскільки вона фактично не була допущена до виконання посадових обов'язків. Вказує на те, що на час її звільнення з посади 02.10.2013 року були наявні вакантні посади, в тому числі і на умовах строкового трудового догвору, проте, будь-яка робота їй запропонована не була, також зазначила, що працівники митниці, які були звільненні наказами від 01.10.2013 року, звертались із колективним зверненням у Міністерство доходів і зборів України, проте, їм було роз'яснено, що звільнення відбулося відповідно до вимог законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, та вказав, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді штат Ягодинської митниці Міндоходів було повністю укомплектовано, за винятком посад, призначення на які здійснюється у порядку, визначеному Міністерством доходів і зборів України. Позивач була завчасно повідомлена про майбутнє вивільнення, в порядку, встановленому КЗпПУ. Крім того, за правилами статті 43-1 даного Кодексу при розірванні трудового договору з службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання згода профспілкового органу не вимагається, а, відтак, ОСОБА_1 звільнялася без згоди профспілкового органу, та була належним чином повідомлена про майбутнє вивільнення за 2 місяці. На підставі вищевикладеного, вважає, що позивач була правомірно звільнена з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпПУ.

З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом Ягодинської митниці від 17.09.1990 року №92-Л призначена з 18.09.1990 року на посаду інспектора Ягодинської митниці (а.с. 38). Присягу державного службовця позивач склала 01.04.1997 року (а.с. 47).

З дослідженої судом трудової книжки позивача серії НОМЕР_1, її копії в матеріалах справи (а.с. 12-18) та з особової справи ОСОБА_1 (а.с 26-115) слідує, що в подальшому позивач неодноразово переводилась на інші посади в митних органах.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної митної служби України від 27.09.2010 року №1807-к ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного правопорушення звільнено з митних органів. Наказом Ягодинської митниці від 29.09.2010 року №614-к оголошено наказ Державної митної служби України від 27.09.2010 року №614-к (а.с.112-114).

Судом також встановлено, що наказом Державної митної служби України від 10.06.2013 року №989-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року у справі №2а-2852/10/0370, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року, скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 27.09.2010 року №1807-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення з митних органів ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці, та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці з 29.09.2010 року (а.с. 116).

Даний наказ Державної митної служби України було оголошено відповідним наказом Ягодинської митниці від 12.06.201 року №365-к (а.с. 117).

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, із повідомлення про наступне вивільнення (а.с. 184), ОСОБА_1 14.06.2013 року була попереджена про наступне вивільнення в зв'язку із змінами в організації праці, реорганізацією та скороченням штатної чисельності Ягодинської митниці на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпПУ.

Судом встановлено, що наказом Ягодинської митниці Міндоходів від 01.10.2013 року №208-о ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці, звільнено із займаної посади 02.10.2013 року в зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.118).

Надаючи правову оцінку вищезазначеному наказу Ягодинської митниці Міндоходів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

При цьому у частині третій цієї статті визначено, що правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

В свою чергу стаття 30 Закону України «Про державну службу» визначає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Оскільки відповідача було звільнено на підставі Кодексу законів про працю України, тому на розглядувані правовідносини поширюється положення цього кодексу.

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як роз'яснено у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина третя статті 36 Кодексу законів про працю України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 (далі - Постанова №229) територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів. Як слідує із матеріалів справи, зокрема, із відповіді Міністерства доходів і зборів України на колективне звернення від 05.11.2013 року №5653/н/99-99-24-04-11 запис про проведення державної реєстрації припинення Ягодинської митниці внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 19.08.2013 року (а.с. 189).

При цьому, пунктом 3 Постанови №229 визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Як вбачається з додатка №2 «Перелік територіальних органів ДПС та Держмитслужби, які реорганізуються» Постанови №229, Ягодинська митниця реорганізована шляхом приєднання до Ягодинської митниці Міндоходів, тобто відповідача у справі.

Проаналізувавши вищевикладене та враховуючи роз'яснення, які викладені в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9, суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку відбулася реорганізація установи, в якій працював позивач - Ягодинської митниці в Ягодинську митницю Міндоходів, а, відтак, звільнення його за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України могло мати місце, якщо це супроводжувалося скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судом встановлено, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді в Ягодинській митниці діяв тимчасовий штатний розпис Ягодинської митниці Міндоходів на 2013 рік, який затверджений заступником Міністра доходів і зборів України 07.05.2013 року (а.с.132-144).

Згідно вищезазначеного штатного розпису у відділі митного оформлення №1 митного посту «Устилуг» Ягодинської митниці, в якому працювала позивач, було передбачено 10 посад, з яких: 1 - начальник відділу, 4 - головні інспектори, 3 - старші інспектори та 2 інспектори (а.с.140).

Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивача із займаної посади заступником Міністра доходів і зборів України 16.10.2013 року затверджено штатний розпис Ягодинської митниці Міндоходів станом 11.09.2013 року, відповідно до якого у відділі митного оформлення №1 митного посту «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів передбачено 10 посад, з яких: 1 - начальник відділу, 4 - головні державні інспектори, 3 - старші державні інспектори та 2 державні інспектори (а.с.173).

Крім того, штатним розписом Ягодинської митниці на 2013 рік, затвердженим т.в.о. голови Держмитслужби України 17.01.2013 року (а.с. 157-161), у відділі митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці було передбачено 10 посад, з яких: 1 - начальник відділу, 4 - головні інспектори, 3 - старші інспектори та 2 інспектори (а.с.160).

Проаналізувавши вищевикладені обставини у справі, суд дійшов висновку, що у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндоходів - відділі митного оформлення №1 митного поста «Устилуг», в якому працювала позивач, фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями під час реорганізації Ягодинської митниці в Ягодинську митницю Міндоходів не відбулося, а, відтак, у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що на момент поновлення позивача на посаді відділ митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів був повністю укомплектований, оскільки у такому випадку відповідач за правилами пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України був зобов'язаний звільнити працівника, який був прийнятий на роботу замість незаконно звільненої ОСОБА_1

Крім того, суд вважає недопустимим ситуацію коли особа, звільнення якої визнано незаконним та підтверджено судами трьох інстанцій, в подальшому повторно звільняється з тих мотивів, що структурний підрозділ, в якому вона поновлена, повністю укомплектований працівниками. У такому випадку не відбувається повного поновлення прав та законних інтересів працівника, відновлення його правового статусу до незаконного звільнення, а, відтак, не забезпечується дотримання положень частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Це положення законодавства кореспондується з частиною третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідно до якої, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що у випадку звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний запропонувати такому працівнику іншу підходящу роботу, яка б відповідала його кваліфікації.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, інша підходяща робота ОСОБА_1 не пропонувалася, чим порушено приписи частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Також представником відповідача у судовому засіданні не обґрунтована неможливість переведення ОСОБА_1 на будь-яку іншу підходящу роботу, інспектором в інший відділ митного оформлення, або інший структурний підрозділ Ягодинської митниці Міндоходів.

Крім того, представником відповідача не спростовано й твердження ОСОБА_1, що на момент видачі наказу про її звільнення 01.10.2013 року були у наявності вакантні посади, в тому числі і на умовах строкового трудового договору. Представником відповідача на вимогу суду не представлено довідку про наявність вакантних посад станом на 01.10.2013 року.

За правилами статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Вищезазначене положення законодавства кореспондується з частиною другою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Системний аналіз наведених норм Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновок, що при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний враховувати кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, а також наявність в нього підстав, що надають переважне право на залишення на посаді. У такому випадку, на думку суду, при скорочені чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини, з яких кожен конкретний працівник підлягає звільненню. Для цього, наприклад, необхідно створити комісію, яка повно та всебічно оцінить кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, дослідить чи є у працівника перевага в залишенні на роботі тощо.

У розглядуваній справі Ягодинська митниця Міндоходів та її представник у судовому засіданні жодним чином не обґрунтували у зв'язку з чим саме ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку з скороченням чисельності (штату) працівників. Також відповідач не врахував, що позивач працює в митних органах з 17.09.1990 року, а, відтак, на думку суду, має тривалий безперервний стаж роботи, що за правилами пункту 3 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України надає перевагу при залишенні на роботу.

Вищезазначені обставини, на думку суду, надають ОСОБА_1 переважне право для залишення на роботі, однак, були безпідставно невраховані Ягодинською митницею Міндоходів під час звільнення позивача.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів суду обґрунтованість свого рішення - наказу від 01.10.2013 року №208-о «Про звільнення ОСОБА_1» з посади головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01.10.2013 року №208-о суд приходить до висновку, що він не відповідає положенням частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема винесений не на підставі Конституції та Кодексу законів про працю України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а також без дотриманням принципу рівності перед законом.

Оскільки у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндохів, у якому працювала ОСОБА_1, - відділі митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» не відбулося фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами (спеціальністю, кваліфікацією, професіями), позивачу перед вивільнення не було запропоновано іншу підходящу роботу на Ягодинській митниці Міндоходів та не враховано наявність у неї переваг в залишенні на роботі, тому суд приходить до висновку, що наказ від 01.10.2013 року №208-о є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - таким, що підлягають до повного задоволення

За правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 незаконно звільнили з роботи, тому на її користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З довідки Ягодинської митниці Міндоходів від 12.11.2013 року №4/44-249 (а.с.176) вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 197,58 грн. Період вимушеного прогулу у даному випадку становить з 03.10.2013 року по 20.11.2013 року включно та містить 35 робочих днів. Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 6915,30 грн. (197,58 грн. х 35 робочих днів).

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (який містить 21 робочий день) у розмірі 4149,18 грн. слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186, 256, КАС України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №208-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код юридичної особи 38592872) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6915 (шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 30 коп.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Устилуг» Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4149 (чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 18 коп. підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 листопада 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається собою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський