Постанова № 35540335, 21.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року Справа № 812/8808/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Шевченко О.І. довіреність від 01.10.2013,

представника відповідача Калініна А.І. довіреність від 01.10.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.13. № 0000041500 та № 0000161500, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області. в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.13. № 0000041500 та № 0000161500.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржувані рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, якою відповідач, зокрема, встановив неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, яку не було внесено до Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому відповідачем не враховано, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства та разом із декларацією з ПДВ подано відповідну заяву зі скаргою на постачальника (додаток 8), а також всі документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

Також позивач зазначає про порушення відповідачем строків направлення податкових повідомлень-рішень після розгляду заперечень платника до акта перевірки. Крім того, позивач вказав, що в порушення норм Податкового кодексу України, разом з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем не було направлено на адресу позивача розрахунки грошових зобов'язань та штрафних санкцій, що унеможливило розгляд та перевірку таких зобов'язань, що порушує права та охоронювані інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що оскаржувані рішення направлені позивачу у точній відповідності з вимогами Податкового кодексу України - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень до акта перевірки. Розрахунки грошових зобов'язань було складено до акта перевірки.

Також відповідачем зазначено про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту суми за податковою накладною № 189 від 25.06.2013 ПП «ТЕМП», оскільки її не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому позивачем не було надано до перевірки інформації про те, чи вживались позивачем заходи для отримання зареєстрованої в реєстрі податкової накладної та документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «ТЕМП», а саме, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», ідентифікаційний код юридичної особи 32082194, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 16.01.2003, перебуває на податковому обліку в Первомайській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, зареєстрований платником податку на додану вартість.

У період з 09.09.2013 по 13.09.2013 відповідачем Первомайською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2013 року, за результатами якої складено акт за № 129/12-10-15/32082194 від 20.09.2013 (а.с. 17-30).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що:

на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на суму 172072,00 грн., та від'ємного значення ПДВ у сумі 172072,00 грн. по декларації за червень 2013 року;

на порушення п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України та п.3 розділу 4 наказу Мінфіну України від 25.11.11. № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» позивачем не надано уточнюючого додатку № 2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року форми «В1» № 0000041500 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 172072,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 43018,00 грн. та форми «Р» № 0000161500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170 грн., в тому числі за штрафними санкціями 170 грн. (а.с.10,11).

Зазначені обставини сторонами у справі в судовому засіданні не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Як вбачається з акта перевірки, висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на суму 172072,00 грн., та від'ємного значення ПДВ у сумі 172072,00 грн. по декларації за червень 2013 року вмотивовано відповідачем:

включенням до складу податкового кредиту червня 2013 року суми ПДВ за податковою накладною ПП «ТЕМП» № 189 від 25.06.2013, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за грудень 2012 року на 557357,07 грн.;

ненаданням до перевірки документів, що підтверджують здійснення господарської операції, а саме, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля.

Оцінюючи такі висновки акта перевірки суд враховує наступне.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За вимогами п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу норм п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121-123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Судом встановлено, що в рамках здійснення господарсько-правових відносин між позивачем та ПП «ТЕМП» за договором постачання № УЗП -10/05 від 10.05.2013 позивач отримав податкову накладну № 109 від 25.06.2013.

В Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна ПП «ТЕМП» не зареєстрована, що встановлено перевіркою та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до податкової декларації з податку на додану вартість позивач подав скаргу на постачальника ПП «ТЕМП» (додаток № 8, в якому відображена податкова накладна № 189 від 25.06.13.) надав відповідачу для перевірки копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту: декларації з ПДВ з додатками, видані та отримані податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори контракти, платіжні документи, статутні та дозвільні документи, бухгалтерські відомості по рахунках, що знайшло своє підтвердження і в акті перевірки.

Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В даному випадку позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяву (додаток № 8) до податкової декларації за червень 2013 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про завищення позивачем податкового кредиту за податковою накладною від 25.06.13. № 189 на суму 172072,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги, подорожній лист відображає маршрут, за яким здійснювались перевезення. Відсутність цих документів може свідчити про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність таких документів не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, суд враховує, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи надані позивачем до матеріалів справи.

За таких обставин, висновки податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на суму 172072,00 грн., та від'ємного значення ПДВ у сумі 172072,00 грн. по декларації за червень 2013 року вбачаються безпідставними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року форми «В1» № 0000041500 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 172072,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 43018,00 грн. підлягає скасуванню.

Як зазначалось, на підставі акта перевірки відповідачем також прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2013 форми «Р» № 0000161500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З вказаного рішення вбачається, що відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 170 грн. на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України.

За приписами п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Також з рішення вбачається, що штрафні санкції застосовано за порушення позивачем пп. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 ПК України.

При цьому в акті перевірки відображено, що суть порушення, за яке застосовано зазначену санкцію, полягає у ненаданні позивачем уточнюючого додатку № 2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року, що є порушенням п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Тобто, вказана податковим органом норма ПК України, порушення якої стало підставою для застосування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні штрафної санкції, не відповідає нормі, про порушення якої вказано в акті перевірки.

Відповідно до норм пп. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За нормами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пояснень щодо невідповідності норми, вказаній в рішенні нормі, порушення якої відображено в акті перевірки відповідачем не надано.

За таких обставин суд вважає, що при складанні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідачем не було дотримано вищенаведених норм п. 58.1ст. 58 ПК України.

Також суд враховує, що відповідачем в судовому засіданні не спростовано доводи позивача щодо не направлення разом із оскаржуваними рішеннями розрахунків грошових зобов'язань та штрафних санкцій.

Крім того суд враховує, що порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу 1 Порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 глави 2 розділу II "Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" та статтею 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 13 розділу 3 Порядку Декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121 - 0123/0130/0140) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

За приписами п.14 Порядку додатками до декларації є: Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1), Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2), Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3), Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4), Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5), Довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів, Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7), Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Згідно з п. 16 розділу 3 Порядку Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110.

Вищенаведені норми п. 120.1 ст. 120 ПК України, які застосовано податковим органом за ненадання позивачем додатку №2 до уточнюючого розрахунку, передбачають відповідальність за ненадання чи несвоєчасне надання податкових декларацій. При цьому норма не містить відповідальності за неподання уточнюючих розрахунків.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2013 року форми «Р» № 0000161500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170 грн. також підлягає скасуванню.

Виходячи з вимог ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Як вбачається з платіжного доручення, доданого до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір за заявлені вимоги в розмірі 2152,60 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2152,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області від 08 жовтня 2013 року форми «В1» № 0000041500 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 172072,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 43018,00 грн. та форми «Р» № 0000161500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» витрати зі сплати судового збору в сумі 2152,60 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 26 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко