Постанова № 35538387, 26.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 року Справа № 812/8809/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

представника позивача - Панасенко Р.А.,

від відповідача - не прибув,

представника третьої особи - Стельмах О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 31237,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 31237,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 проходив публічну службу в органах внутрішніх справ України з 03.08.2009 року по 11.10.2013 року.

Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (далі - ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка) від 18.08.2009 року № 180 о/с відповідач з 03.08.2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції».

10.08.2009 року на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та УМВС України в Рівненській області був укладений тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

04.07.2013 року наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 87 о/с відповідач, як випускник, був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Луганській області з 07.07.2013 року.

11.10.2013 наказом ГУМВС України в Луганській області № 374 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 «с» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України

Обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, передбачений такими документами:

П. 2.3.6. Договору - в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Відповідно до п. 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за порушення дисципліни.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 31237,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримав в повному обсзяі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи не прибув до суду, надав через канцелярію суду заяву про слухання спрви у його відсутність, визнання позовних вимог та надання розстрочення виконання судового рішення на 24 місяці, починаючи з січня 2014 року щомісячно, рівнимичастинами.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання судового рішення та просить суд його задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала доводи, які викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимогив повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання судового рішення не заперечувала.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка є державним закладом, зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, підпорядкований Міністерству внутрішніх справ України.

Наказом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (далі - ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка) від 18.08.2009 року № 180 о/с відповідач з 03.08.2009 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням з постановкою на всі види утримання до ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.7).

Наказом Міністерства внутрішніх справ N 150 від 14.05.2007 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

10.08.2009 року на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка та УМВС України в Рівненській області був укладений тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.10-12).

04.07.2013 року наказом ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка № 87 о/с відповідач, як випускник, був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Луганській області з 07.07.2013 року (а.с.8).

11.10.2013 наказом ГУМВС України в Луганській області № 374 о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.9).

Відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

На підставі ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Враховуючи ст. 17-21 КАС України для публічно-правового спору є характерними - суб'єктний склад, підстави винекнення цього спору, визначення меж повноважень адміністративного суду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважнь у випадках встановлених Конституцією та Законами України.

На підставі ст. 18 Закону України «Про міліцію» № 565 від 20.12.1990 року підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка звільнена із органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Постанова).

Відповідно до п. 1,2, Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Згідно з п. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч. 1 п. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, спір у справі, яка розглядається, є публічно-правовим та випливає з адміністративного договору.

Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду вказаної адміністративної справи, позивач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору. За цим договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Зазначене зобов'язання відповідача за своєю правовою природою є бюджетним зобов'язанням, котре ст. 2 Бюджетного кодексу України визначається як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування. Відповідно до вказаної статті Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Таким чином, повноваження розпорядника бюджетних коштів реалізується через владні управлінські функції даного суб'єкта владних повноважень, який діє в межах бюджетної програми на виконання в органах внутрішніх справ державної кадрової політики та бюджетного асигнування.

Отже, позивач шляхом укладання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України реалізував у формі адміністративного договору повноваження на розпорядження бюджетними коштами.

Через такий договір суб'єкт владних повноважень реалізовує свої владні функції і повноваження, його метою є публічний інтерес, а відносини регулюються адміністративним законодавством, у тому числі бюджетним.

Відповідно до ст. 53 Конституції України відповідачу було надано право на безоплатне здобуття вищої освіти в ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Умовами Адміністративного договору стягнення плати за навчання не передбачено, а відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком (п. 2.3.6 Адміністративного договору).

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1 Адміністративного договору).

Позивачем складено розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_4 в Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка в період з 03.08.2009 року по 06.07.2013 року згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62, відповідно до якого загальна сума витрат на утримання курсанта, включаючи : грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, комунальні послуги та спожиті енергоносії, склала 31237,40 грн. (а.с.13).

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у письмовому зверненні до суду.

В силу ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З урахуванням клопотання відповідача та відсутністю заперечень позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб і порядок виконання рішення шляхом розстрочення сплати витрат пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 31237,40 грн. строком на 24 місяці зі сплатою рівними частинами щомісячно починаючи з січня 2014 року по грудень 2015 року включно по 1301,55 грн.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються (частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 31237,40 грн., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (на рахунок ГУДКСУ у Луганській області № 31257272210117, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 08682387) витрати пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України в сумі 31237,40 грн. (тридцять одна тисяча двісті тридцять сім гривень 40 коп.).

Встановити спосіб і порядок виконання постанови по справі № 812/8809/13-а за позовом Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про стягнення витрат у сумі 31237,40 грн. шляхом розстрочення ОСОБА_4 сплати витрат в сумі 31237,40 грн. строком на двадцять чотири місяці зі сплатою рівними частинами щомісячно починаючи з січня 2014 року по грудень 2015 року включно по 1301,55 грн. (одна тисяча триста одна гривня 55 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова