Постанова № 35532738, 25.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" листопада 2013 р. Справа № 924/935/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Поп`юк Г.О.;

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2013 р.

у справі № 924/935/13 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод"

про стягнення заборгованості в сумі 673750 грн. 42 коп., з яких 642 690,00 грн. - основний борг, 25 883,68 грн. - пеня та 5 176,74 грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.11.2013 р. у справі № 924/935/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 673750,42 грн., з яких 642 690,00 грн. - основний борг, 25 883,68 грн. - пеня та 5 176,74 грн. - 3% річних задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД" 642 690, 00 грн. основного боргу, 25 883,68 грн. пені, 5 176,74 грн. 3% річних, 13475,01 грн. судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 23.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм Лтд" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупцем) було укладено договір поставки № 230712.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання договору поставки № 230712 від 23.07.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12469847 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Відповідач частково оплатив товар на суму 11827157 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 20.09.2013р.

Також судом першої інстанції було прийнято до уваги те, що в матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Цехаве Корм Лтд" станом на 01.03.2013 р., відповідно до якої залишок заборгованості відповідача складає 642 690,00 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд послався на приписи відповідних Цивільного та Господарського кодексів України.

Встановивши той факт, що позивач на виконання умов договору поставки згідно видаткових накладних поставив відповідачу товар на суму 12469847 грн., натомість відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару не виконав, сплативши лише 11827157 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 642690 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 642690 грн. боргу підлягають до задоволення.

В обґрунтування висновків щодо задоволення позову в частині стягнення 3 % річних в розмірі 5176, 74 грн., суд першої інстанції послався на положення статті 625 ЦК України, а також на наданий позивачем розрахунок 3 % річних.

Вказуючи на положення ст. ст. 546, 548, 549, 551, 611 ЦК України, ст. ст. 199, 230 ГК України, а також з урахуванням п. 6.4 Договору поставки, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 25 883, 68 грн. за період з 01.03.2013 р. по 06.06.2013 р.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2013 р. у справі № 924/935/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним, таким, що прийнято за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Скаржник стверджує, що позивачем не було надано жодних оригіналів документів на підтвердження факту наявності боргу та правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.

Відповідач зазначає, що всі копії документів були надані позивачем останнього судового засідання, тобто 04.10.2013 р., у зв'язку з чим надані документи судом фактично не досліджувалися.

Стосовно нарахування штрафних санкцій, відповідач зазначає, що позивач не обґрунтував нарахування пені та 3 % річних за період з 01.03.2013 р. по 06.06.2013 р.

Позивач у своїх розрахунках зазначає, що відповідачем здійснено проплату за поставку продукції, зокрема, в період з 07.03.2013 р. по 09.04.2013 р. на загальну суму 211 055, 00 грн., тобто після останньої поставки, яка відбулась 05.03.2013 р. (видаткова накладна № 844 від 05.03.2013 р.), однак позивач не вказує, за які саме поставки продукції були сплачені вказані кошти. З огляду на вказане відповідач наголошує на тому, що відсутність такої інформації взагалі не дає можливості визначити по яких саме поставках існує борг та з якого моменту потрібно нараховувати штрафні санкції.

З урахуванням пункту 2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, позивач зазначає, що первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. За відсутності таких реквізитів документи не можуть бути доказом того, що господарська операція фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідач наголошує на тому, що з наданих до суду першої інстанції видаткових накладних не є можливим встановити особу, яка отримувала товар та неможливо встановити наявність у цієї особи цивільної правоздатності, достатньої для вчинення правочину.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Протягом судових засідань у суді першої інстанції, в яких брав участь відповідач, а саме 11.09.13 та 24.09.13, жодних заперечень стосовно наявного боргу відповідачем не надавалося ані в усному, ані в письмовому порядку, також від відповідача не надходило жодних клопотань стосовно витребування додаткових доказів. Крім того, під час судового засідання 04.10.13, коли позивачем було додатково надано належним чином завірені копії видаткових накладних за весь період взаємовідносин позивача та відповідача з 23.07.12 по 05.03.13, суд першої інстанції запитував відповідача стосовно заперечень щодо наданих документів, на що відповідач відповів, що жодних заперечень не має і усно підтвердив дійсність даних документів.

Стосовно тверджень відповідача щодо помилково взятих судом до уваги документів, наданих позивачем, у зв'язку із відсутністю реквізитів у первинних документах, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, позивач зазначає наступне.

На підтвердження своїх вимог позивачем було надано, а судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткових накладних за весь період правовідносин позивача та відповідача, а саме з 23.07.12 по 05.03.13, що підтверджують факт 50 (п'ятдесяти) поставок товару відповідачу.

В обгрутнтування своїх доводів, позивач вказує на положення ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З урахуванням наведених вище приписів діючого законодавства, позивач зазначає, що відсутність обов'язкових реквізитів у вказаних документах впливає лише на можливість їх використання сторонами для відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, однак не спростовує сам факт поставки товару.

Позивач наголошує на тому, що зі змісту наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що отриманий відповідачем товар був прийнятий представником ТОВ «Кам'янець-Подільський Комбікормовий Завод», про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

Також процесуальний опонент скаржника зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ «Кам'янець-Подільський Комбікормовий Завод». Відповідач не надав жодних пояснень щодо печатки, якою засвідчені накладні.

З приводу відсутності в матеріалах справи довіреності відповідача на отримання товару як доказу на підтвердження отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такі додаткові реквізити, як підстава для здійснення операції та дані про документ, що засвідчує особу-одержувача. Тобто наявність зазначених реквізитів в первинних документах не є обов'язковою.

Також позивач повідомляє, що після ухвалення рішення господарським судом Хмельницької області від 4 жовтня 2013 р. у справі № 924/935/13 відповідачем було здійснено оплату наявної заборгованості частинами, а саме: 07.10.13 в сумі 12 690 грн., 08.10.13 в сумі 30 000 грн., 10.10.13 в сумі 15 000 грн., 15.10.13 в сумі 15 000 грн., що разом становить 72 690 гривень 00 коп., та підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД», відкритого в АТ «ОТП Банк». Даний факт також свідчить про визнання відповідачем неоплаченої заборгованості за поставлений товар.

З огляду на вказане вище, позивач вважає, що судом першої інстанцї прийнято рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується із нормами діючого законодавства, а тому в оскаржуване рішення слід залишити без змін.

25 листопада 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм ЛТД" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Додатково представиник позивача пояснив суду, що в розрахунку заборгованості графа "приход" означає суму, на яку їхнім підприємством було поставлено товар відповідачу, а у графі "расход" суму грошових коштів сплачених відповідачем за отриманий товар .

Доводить до відома колегії, що неоплаченими відповідачем залишилися суми згідно з видатковими накладними № 704 від 22.02.2013 р. (293150 грн.), № 786 від 28.02.2013 р. (298650 грн.), а згідно з видатковою накладною № 626 від 19.02.2013 р. товар було оплачено частково, у зв'язку з чим відповідачем недооплачено товар на суму 50 890 грн. (розрахунок суми основного боргу Т.1 а.с.171-179).

Також представником позивача було надано для огляду колегії суддів апеляційної інстанції в судовому засіданні оригінал договору поставки № 230712 від 23.07.2012р., оригінали специфікацій до даного договору, оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних, та оригінали довіреностей, копії яких надані представником позивача через канцелярію суду та долучені до матеріалів справи.

Представник скаржника (відповідача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" в судове засідання не з'явився.

Крім того, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" надійшло клопотання за вих. № 802 від 21.11.2013 р. про відкладення розгляду справи № 924/935/13 на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника в судове засідання.

Судова колегія дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Підставою для відкладення розгляду справи, апелянт називає перебування його представника у відпустці з 15.11.2013 р. по 29.11.2013 р. Тобто вказана підстава, на яку посилається скаржник, не зумовлена обставинами об'єктивного характеру.

При цьому судова колегія зважає на те, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). В такому разі, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Крім того, стаття 237 Цивільного кодексу України не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи, а тому скаржник мав достатньо часу для вирішення питання для реалізації встановлених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прав.

Враховуючи те, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2013р. участь представників обов'язковою не визнавалась, додаткових доказів скаржником в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не подано, а також своєчасне повідомлення відповідача про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.1 а.с. 157), чим підтверджується, що в останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, судова колегія не встановила підстав, які унеможливлюють розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а тому порадившись на місці, ухвалила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 23.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цехаве Корм Лтд" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупцем) укладено договір поставки № 230712 (далі по тексту - Договір, Т.1 а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - премікси для промислової, племінної курки.

Згідно з п. 2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.

У п. 3.1. договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах "СРТ" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплати поставку товару до покупця згідно умов договору.

Згідно з п. 3.2. договору строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях.

За умовами п. 3.4. договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Як передбачено п. 3.6. договору, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно з п.п. 4.1. - 4.3. договору ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж за 2 банківські дні до дати поставки товару. Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунка покупця.

Згідно з п.п. 6.1., 6.4., 6.6 договору за невиконання або неналежне виконання інших зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України. У випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання. В разі недодержання сторонами умов п. 12.5.2 винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості відповідної партії товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012 р. (п.12.2 договору).

У п. 12 договору сторони погодили, що договір є чинним лише у разі, якщо його укладено у письмовій формі та підписано повноважними представниками сторін. Договір та специфікації до нього є остаточними документами, що регулюють фінансові і юридичні стосунки між сторонами. Сторони погодили, що з метою прискорення документообігу між ними, специфікації з підписами та печатками сторін можуть надсилатись одна-одній за допомогою електронної пошти. При цьому, сторони домовляються, що отримані специфікації у спосіб визначений в п. 12.5 договору, мають таку саму юридичну силу, як і оригінал, з якого здійснено копії. У випадку обміну специфікаціями в спосіб визначений п. 12.5. договору, обов'язок по надсиланню оригіналів документів іншій стороні покладається на постачальника. Надсилання постачальником документів проводиться впродовж 5 (п'яти) днів починаючи з дати підписання копій за допомогою електронних адрес сторін. Покупець зобов'язаний надіслати оригінали специфікацій постачальнику впродовж 5 (п'яти) днів з дати їх отримання від постачальника. У випадках не врегульованих договором сторони керуються чинним законодавством України. Договір укладено та підписано у двох примірниках однакової юридичної сили - по одному для кожної із сторін.

Як свідчать матеріали справи на виконання договору поставки № 230712 від 23.07.2012 р. ТОВ "Цехаве Корм Лтд" (постачальник) поставив ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупцю) товар на загальну суму 12 469 847 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями відповідача, наданими позивачем у матеріали справи ( Т.2 ) .

Наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку від 20.09.2013 р. (Т.1 а.с. 44-50) підтверджується той факт, що відповідач частково оплатив товар на суму 11827157 грн.

Відповідно до довідки ТОВ "Цехаве Корм Лтд" станом на 22.07.2013 р. залишок заборгованості відповідача складає 642 690 грн. (Т.1 а.с. 14, 171-179).

Крім того, позивачем було вжито заходів досудового врегулювання спору, а саме направлено відповідачу претензію № 125/13 від 06.06.2013 р., відповідно до якої просив погасити заборгованість в розмірі 673 750,42 грн. згідно з договором поставки №230712 від 23.07.2012 р., з яких 642 690,00 грн. - основний борг, 25 883,68 грн. - пеня та 5 176,74 грн. - 3% річних, яку було залишено відповідачем без задоволення (Т.1 а.с. 15-16).

Позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції, було надано в судове засідання для огляду оригінал договору поставки № 230712 від 23.07.2012 р., оригінали специфікацій до даного договору, оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних, та оригінали довіреностей. Завірені копії вказаних документів за клопотанням представника позивача долучено до матеріалів справи (Т.2 ).

Згідно наявних в матеріалах справи завірених копій специфікацій до договору поставки № 230712 від 23.07.2012 р., сторони узгодили кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару. Дату останньої поставки визначено 01.03.2013 р. Дані специфікації засвідчені підписами та скріплені печатками сторін.

Так, з урахуванням п. 2.1. Договору, згідно з яким специфікації є невід'ємною частиною Договору, сторони погодили якісні та кількісні характеритстики товару. Відповідно вимоги позивача заявлені з урахуванням визначених сторонами у специфікаціях строків поставки товару та його вартісних показників.

Також в матеріалах справи містяться завірені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), якими засвідчується факт надання позивачеві (замовнику) відповідними виконавцями транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гайсин (Вінницька область) - с. Гуменці (Хмельницька область).

Поряд з тим, наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними підтверджуються факти поставки товару вантажовідправником - ТОВ "Цехаве Корм Лтд" вантажоодержувачу ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" з пункту навантаження- м. Гайсин, Вінницька обл., вул. Станційна, 6а до пунтку розвантаження - Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський район, с. Гуменці, вул. Вербецьке шоссе, дом. № 1. У графі товарно-транспортних накладних "вантаж одержав" міститься підпис відповіднальної посадової особи, уповноваженої на отримання товарних цінностей від імені відповідача. Також названі накладні скріплені штампом вантажоодержувача, що також свідчить про отримання товарних цінностей відповідачем.

Крім того, в матеріалах справи містяться довіреності № 324 від 23.08.2012 р., № 337 від 05.09.2012 р., № 361 від 20.09.2012 р., № 365 від 21.09.2012 р., якими було уповноважено Микитюка А.М. (завідувач складу) , Хабовського Е.Б. (комірник), Желіковського М.В. (комірник) на отримання від ТОВ "Цехаве Корм Лтд" цінностей згідно з відповідним переліком.

Тобто, від імені відповідача було отримано товарні цінності уповноваженими на те посадовим особами.

Вказане свідчить про те, що позивачем належним чином виконувалися взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки відповідачеві товару у встановлені строки та у визначеній кількості.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбчається із встановлених обставини справи, між сторонами виникли договірні правовідносини за договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач договірні зобов'язання не виконав в повному обсязі. Тобто, всупереч наведеним вище положенням діючого законодавства та умовам договору, відповідач частково не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 642 690 грн.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення основної суми боргу в розмірі 642 690грн.

При цьому, судовою колегією суду апеляційної інстанції з урахуваанням пояснень, наданих представником позивача в судовому засіданні, та згідно з випискою з особового рахунку ТОВ "Цехаве Корм Лтд", відкритого в АТ "ОТП Банк", встановлено, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було здійснено оплату наявної заборгованості частинами, а саме: 07.10.2013 р. - в сумі 12 690 грн., 08.10.2013 р. - в сумі 30000грн., 10.10.2013 р. - в сумі 15 000 грн., 15.10.2013 р. в сумі 15 000 грн., що разом становить 72690 грн.. (Т.1, а.с. 180-185).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач визнає наявність в останнього заборгованості перед позивачем за поставлений товар.

В той же час, з врахуванням приписів ст. 101 ГПК України сплата 72 690 грн. відповідачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції не може бути враховане як погашення боргу, оскільки було здійснено після вирішення справи по суті судом першої інстанції.

Крім того, судова колегія вважає безпідставними твердження скаржника стосовно того, що завірені копії видаткових накладних оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні", оскільки графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Зі змісту наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що отриманий відповідачем товар був прийнятий представником ТОВ «Кам'янець-Подільський Комбікормовий Завод», про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

При цьому судова колегія зважає на те, що відповідачем не надано жодних пояснень та заперечень щодо автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами за відсутності погодження із ТОВ «Кам'янець-Подільський Комбікормовий Завод».

Крім того, інші докази у справі ( довіреності на отримання товару виписані відповідачем, товарно-транспортні накладні, специфікації, акти транспорптних послуг) вказують на те, що відповідач брав у часть у здійсненні господарської операції щодо прийняття поставленого товару, а тому в останнього виникли обов'язки щодо оплати отриманої продукції.

Таким чином, скаржником не спростовано того факту, що на момент звернення позивача до суду першої інстанції та прийняття рішення у даній спарві, в останнього виникла заборгованість згідно з видатковими накладними № 626 від 19.02.2013 р. на суму 50 890 грн., № 704 від 22.02.2013 р. на суму 293 150 грн., № 786 від 28.02.2013 р. на суму 298 650 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 6.4. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням норми, наведеної у ст. 625 ЦК України, та п.6.4. Договору позивачем нараховано до стягнення з з відповідача 3% річних в сумі 5176,74 грн. та пеню в сумі 25 883, 68 грн. (детальний розрахунок суми пені та 3 % річних Т.1 а.с.169, 170).

При цьому, позивачем визначено період нарахування пені та 3 % річних з 01.03.2013 р. по 06.06.2013 р., тобто сумарно в строк, який становить 98 днів. Тоді як, згідно із ст. 232 Господарського кодексу України позивачу надано право нарахувати пеню за 6 місяців, а 3 % річних за весь період прострочення виконання зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За правилами, визначеними ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на вказане вище, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій є обгрунтованими та такими, що узгоджуються із нормами діючого законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Приймаючи до уваги наведені вище положення діючого законодавства, умови Договору, а також встановлений факт прострочення відповідачем оплати за поставлений товар, наявні в матеріалах справи докази щодо належного виконання позивачем договірних зобов'язань, судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, як таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, апеляційним господарським судом не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2013 р. у справі № 924/935/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2013 р. у справі № 924/935/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбікормовий завод" - без задоволення.

2. Справу № 924/935/13 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.