Постанова № 35535611, 26.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 906/1485/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Миханюк М.В. , lass="fs116">суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м.Коростень Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 28.10.13 р. у справі № 906/1485/13 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м.Коростень Житомирської області

до Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2", м.Коростень Житомирської області

про визнання правочину дійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.2013р. у справі №906/1485/13 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" до Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2" про визнання правочину дійсним відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" зайво сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1253,00грн., сплачений згідно квитанції №005700661 від 11.10.2013р..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги про визнання дійсною додаткової угоди від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р., укладеної між ТОВ "Електроремсервіс" та ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2", задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішенням місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову з посиланням на положення ст.657 ЦК України, яка визначає вимоги до посвідчення правочину у формі договору купівлі-продажі нерухомого майна; проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, між позивачем та відповідачем укладалися правочини, предметом яких не є купівля-продаж майна, а передача майна в рахунок погашення боргу. Тому застосування положення ст.657 ЦК України в даному випадку є неправильним;

- зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу не відповідно до предмету позову, яким є визнання дійсним правочину, а досліджено питання визнання права власності на майно, що передано відповідачем в рахунок виконання зобов’язання;

- судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову з посиланням на положення ст.331 ЦК України, яке визначає набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва. Як вбачається із змісту правочинів, майно яке передається в рахунок погашення боргу, не є новоствореним, іншим, оскільки воно визначене в натурі, є власністю відповідача, крім того, на думку апелянта, зазначена норма закону не може бути застосованою при розгляді вказаного спору;

- положення ч.2 ст.219, ч.2 ст.220 ЦК України визначають, що правочин може бути визнано судом дійсним, якщо сторонами виконано умови правочину, які є істотними, правочин відповідає волі сторін, які його вчинили, при цьому одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. Позивачем при зверненні до суду зазначено про ухилення відповідача від посвідчення правочину. Крім того, при зверненні до нотаріуса останній також відмовив в усному порядку від посвідчення договору про надання поворотної фінансової допомоги та додаткової угоди до нього про передачу майна в рахунок погашення боргу;

- крім того, скаржник покликається на ст.204 ЦК України, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, а тому правочини укладені між сторонами є вільними, визнані сторонами, відповідають вимогам ст.203, 1046, 1047 ЦК України.

Відповідно до розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. у справі №906/1485/13, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Миханюк М.В. , суддя Сініцина Л.М..

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Ухвала суду від 13.11.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 26.11.2013р. всім сторонам процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстром відправки рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р..

Вказана ухвала надіслана на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", а саме: 11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, 15, офіс 31, на адреси Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2", а саме: 11503, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Чехова, 24; 10002, м.Житомир, вул.Довженка,66, однак повернулись з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в графі місце знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" зазначена адреса: 11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, 15, офіс 31 (а.с.42).

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в графі місце знаходження юридичної особи Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2" зазначена адреса: 11503, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Чехова, 24 (а.с.15).

В матеріалах справи відсутні докази повернення підприємством зв'язку поштового повідомлення з ухвалою суду від 13.11.2013р., яка була надіслана на адресу Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2", за поштовою адресою: 10002, м.Житомир, вул.Довженка, 66, зазначеною у повідомлені від 10.10.2013р. №02/13гс про вручення позовної заяви та у заяві від 29.10.2013р. №04/13гс про видачу судового рішення (а.с.5,47).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 26.11.2013р. не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (позикодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір), згідно п.1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі 120000,00грн., а позичальник зобов'язується прийняти та повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором (а.с.7-8).

Відповідно до п.2.1 договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 120000,00грн. без ПДВ.

Пунктом.2.2. передбачено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Згідно п. 3.1 договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 14.07.2013р..

Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що позичальник гарантує повернення фінансової допомоги в строки визначені сторонами цього договору, а у разі неспроможності повернення фінансової допомоги в грошовій одиниці встановленій п.2.1 договору, позичальник передає а, позикодавець приймає у власність нерухоме майно, що є власністю позичальника в сумі вартості не меншій наданої фінансової допомоги. Таким об’єктом сторони визначили ремонтно-механічний цех.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов’язань за договором. Строк виконання договірних зобов’язань закінчується 14.07.2013р.. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін (п. 9.1. договору).

Договір від 02.07.2013р. про надання поворотної фінансової допомоги підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору від 02.07.2013р. про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ "Електроремсервіс" передало ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2" кошти в розмірі 120000,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1/13 від 09.07.2013р. (а.с.9).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №20120840 від 04.09.2008р. за Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2", зареєстрований цілісний майновий комплекс, крім іншого і ремонтно-механічний цех (майстерні) загальною площею 1520м.кв. (а.с.16).

16.07.2013р. на засіданні комісії з ліквідації ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2" м.Коростеня прийнято рішення про передачу ТОВ "Електроремсервіс" в рахунок погашення боргу будівлю ремонтно-механічного цеху, вартість якої рівна сумі боргу - 120000,00грн., що підтверджується протоколом №3 (а.с.21).

17.07.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (позикодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2" (позичальник) укладено додаткову угоду до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. (далі - додаткова угода), згідно п.п.1.1, 3.1 якої позичальник передає, а позикодавець приймає в рахунок виконання грошового зобов'язання, яке виникло за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р., наступне майно, що належить на праві власності позичальнику, а саме: ремонтно-механічний цех загальною площею 1520м.кв., який розташований по вул.Чехова,24 в м.Коростень, крім того стіни цегляні; перекриття залізобетонне, що потребує ремонту; опалення; водопровід; каналізацію, яка перебуває в технічно несправному стані (а.с.10-11).

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди, вартість майна, яке позичальник передає на користь позикодавця в рахунок виконання грошового зобов’язання, що виникло за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. становить 120000,00грн., що рівно сумі грошового зобов’язання за вказаним договором.

Згідно п.3.2 додаткової угоди, передача об’єкта здійснюється за актом приймання-передачі майна, який є невід’ємною частиною додаткової угоди від 17.07.2013р. та договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р..

Пунктом 3.4 додаткової угоди, сторони узгодили, що передача майна позичальником на користь позикодавця є підставою завершення виконання грошового зобов’язання, що виникло за договором поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. на суму 120000,00грн.

В пункті 3.7 додаткової угоди зазначено, що підписання сторонами цієї угоди та акта приймання-передачі майна визначає, що позичальник втрачає право власності на вказане майно, а позикодавець набуває права власності на зазначене майно.

У відповідності до п.3.9 додаткової угоди, сторони зобов’язуються спільно провести реєстрацію майна за новим власником – позикодавцем, або на його вимогу за третьою особою.

Спір між сторонами за умовами цієї угоди може вирішуватися шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди, сторони вправі вирішувати розбіжності, в порядку визначеному законом (п.п. 4.1, 4.2 додаткової угоди).

Ця угода є невід’ємною частиною договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р., визнається сторонами в повному обсязі, є зрозумілою (п.5 додаткової угоди).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 17.07.2013р. ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2", в рахунок виконання грошового зобов’язання, що виникло за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р., передало у власність ТОВ "Електроремсервіс" ремонтно-механічний цех загальною площею 1520м.кв. по вул.Чехова,24 в м.Коростень, крім того, стіни цегляні, перекриття залізобетонне, що потребує ремонту, опалення відсутнє, каналізацію, електромережі, водогін, який перебуває в технічно несправному стані. За результатами передачі майна позикодавець претензій до позичальника не має, описане майно приймає в своє розпорядження (а.с.12).

Акт приймання-передачі майна від 17.07.2013р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2" про визнання дійсною додаткової угоди про передачу майна від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2" (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 17.07.2013р., за якою відповідач передав позивачу в рахунок виконання грошового зобов'язання нерухоме майно - ремонтно-механічний цех площею 1520м.кв., що в свою чергу перешкоджає реєстрації права на вказане нерухоме майно та з посиланням на ст.ст.220, 328, 334 ЦК України просить визнати дійсною додаткову угоду від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.2013р. у справі №906/1485/13 в задоволенні позову відмовлено (а.с.45-46).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналіз умов додаткової угоди від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. дає підстави вважати, що вищезазначений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

За приписом ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

В силу ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно.

Крім того, згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності на нерухоме майно - ремонтно-механічний цех площею 1520м.кв., яке придбане за додатковою угодою від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. підлягає державній реєстрації. І, відповідно, виникає це право з моменту державної реєстрації. Отже сам по собі договір, який передбачає перехід права власності на нерухоме майно не має юридичних наслідків без державної реєстрації цього права.

Частиною 3 ст.334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За приписами ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

В силу ч.3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Аналіз норм ч.5 ст.3, ч.1 ст.9, ч.9 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави вважати, що державним реєстратором, якому надано право вчиняти реєстрацію прав власності на нерухоме майно, є нотаріус (як спеціальний суб’єкт), який вчиняє таку дію одночасно з вчиненням нотаріальної дії. Тобто вчиняючи нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна нотаріус одночасно проводить державну реєстрацію прав власності на це майно. Отже така нотаріальна дія нерозривно пов’язана з державною реєстрацією.

Колегія суддів зазначає, що додаткова угода від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. підлягає нотаріальному посвідченню за законодавством України, оскільки фактично вищезазначений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р. нотаріально не була посвідчена, у зв'язку з чим позивач пред'явив даний позов про визнання договору дійсним на підставі ст.220 ЦК України.

Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У п.13 постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Враховуючи вище вказане, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення додаткової угоди від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р.. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що ВАТ "Будівельна пересувна механізована колона №2" дійсно ухилялося від нотаріального посвідчення спірного договору, та не вказано які саме дії вчинив позивач для того, щоб виконати вимоги закону та посвідчити нотаріально додаткову угоду від 17.07.2013р. до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.2013р..

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовами застосування ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України, на яку покликається апелянт, обґрунтовуючи позовні вимоги, є саме безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити договір. Проте, апелянтом не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст..33, 34 ГПК України на підтвердження таких обставин.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Решта доводів апеляційної скарги, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2013р. у справі №906/1485/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс", м.Коростень Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №906/1485/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – позивачу (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, 15, офіс 31),

3,4 – відповідачу (10002, м.Житомир, вул.Довженка, 66;

11503, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Чехова, 24),

5 – в наряд.