Вирок № 35530231, 28.05.2013, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/103/2013

Справа № 428/2322/13-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.М.,

при секретарі: Рогач Т.В.,

за участю прокурора: Карпенко О.В.,

потерпілої: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012030370000039 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Сєвєродонецька, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, холостого, працюючого неофіційно кровельщіком, раніше судимого: 1) 13.10.2006 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 17.01.2007 року постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області замінена відстрочка на 1 рік позбавлення волі; звільнений 11.03.2008 року з Первомайської ВК Харківської області, згідно постанови Первомайського міського суду Харківської області на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на не відбутий строк 16 днів; 2) 22.02.2012 року Сєвєродонецьким міським судом за ст.263 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2013 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в квартирі гр-ки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 маючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю гр-ки ОСОБА_1, вирішив викрасти чавунну ванну вартістю 250 гривень, розташовану в ванній кімнаті, вищезгаданої квартири, яку надалі продати. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, подзвонив по оголошенню гр-ну ОСОБА_3 і запропонував йому придбати стару ванну, при цьому ОСОБА_2 пояснив, що ванна належить йому.

ОСОБА_3, сумлінно помиляючись про те, що вищезгадана ванна дійсно належить ОСОБА_2, прийшов з ОСОБА_4 за вищезгаданою адресою та придбавши ванну, яка належить ОСОБА_1 покинули квартиру. Таким чином, ОСОБА_2 розпорядився викраденою ванною на власний розсуд, заподіявши при цьому ОСОБА_1 збитки на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та суду показав, що наприкінці січня 2013 року він зняв квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у свого знайомого ОСОБА_1, так як він виїжджав з міста. ОСОБА_1 сказав йому, що він повинен буде сплачувати гроші його колишній дружині ОСОБА_5 і залишив йому її номер телефону. ОСОБА_1 дозволив йому тільки мешкати в даній квартирі, а майном, яке в ній знаходиться, розпоряджатися не дозволив. Після чого він почав сам мешкати в цій квартирі. 30 січня 2013 року ввечері, йому знадобилися гроші на продукти харчування. Так як у нього не було грошей, то він вирішив продати ванну, яка знаходилась в квартирі і яка належала ОСОБА_1. З цією метою він зателефонував за номером, який побачив в газеті «Проспект оголошень», в якому було зазначено, що придбають старі ванни. Він домовився по телефону з парубком на ім'я ОСОБА_3, що він прийде до нього і забере ванну. Через час до нього прийшли два парубки і жінка. Один з парубків представився ОСОБА_3. Він впустив їх в квартиру, сказав, що збирається робити ремонт і позбавляється від непотрібних речей. Після чого ОСОБА_3 демонтував чавунну ванну і трубу, та заплативши йому 110 гривень, пішов. Він пішов в магазин і витратив отриманні гроші на власні потреби. На сьогоднішній день він відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 600 гривень. У вчинених кримінальних правопорушеннях вона розкаюється, просить суд, строго її не наказувати, та не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у неї і її колишнього чоловіка ОСОБА_1 у власності є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. В цій квартирі вона зареєстрована але не мешкає там. В квартирі мешкав її колишній чоловік, який веде аморальний спосіб життя, в зв'язку з чим, вона один раз на тиждень навідувалась в дану квартиру щоб перевірити її стан і схоронність майна. Останній раз вона була в квартирі 24.01.2013 року, все в квартирі було на місці. 27.01.2013 року їй по телефону колишній чоловік повідомив, що уїхав до реабілітаційного центру, розташованому в с.Чабанівка, Кремінського району для лікування від алкогольної залежності. 01.02.2013 року на телефон подзвонила сусідка з квартири № 59 ОСОБА_6 і повідомила, що 31.01.2013 року в її квартирі був сильний шум, і що з квартири винесли чавунну ванну. Вона відразу поїхала на квартиру де побачила, що двері закриті на замок. Двері ушкоджень не мали. Коли відчинила вхідні двері і зайшла до квартири, то побачила, що в квартирі відсутня чавунна ванна, а також каналізаційна труба. Після цього вона відразу викликала працівників міліції і написала заяву. Після цього вона зателефонувала колишньому чоловікові і з'ясувала, що він залишив ключі від квартири знайомому ОСОБА_2, якому дозволив мешкати в їх квартирі, а також сказав, що ванна і труба були на місці, коли він виїжджав. Також колишній чоловік їй сказав, що не дозволяв ОСОБА_2 забирати ванну і трубу. Від сусідки вона також дізналася, що в день коли з її квартири виносили ванну, до неї в двері постукали, і вона побачила двох парубків і дівчину, які попередили її, що в її квартирі будуть виконуватися ремонтні роботи і щоб вона не хвилювалась. На сьогоднішній день матеріальних претензій до обвинуваченого у неї немає, їй повністю відшкодована матеріальна шкода. Покарання обвинуваченому просила призначити не суворе.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до правопорушень середньої тяжкості, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судився, притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, а також суд враховує думку потерпілої, яка просила суворо не наказувати обвинуваченого.

Обставинами, які пом'якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість правопорушення, особу обвинуваченого, ряду пом'якшувальних обставин, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши ст.75 КК України, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також застосувати до нього вимоги п.п.2-3 ст.76 КК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 22.02.2012 року було засуджено вироком Сєвєродонецького міського суду за ст.263 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, який він згідно копії квитанції № 20 від 28.05.2013 року сплатив у дохід держави, в зв'язку з чим вищевказаний вирок суду виконаний та при призначенні покарання по даному кримінальному провадженню не враховується судом.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п. 2-3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну міста проживання та роботи.

Речовий доказ:

- чавунну ванну, передану під розписку потерпілій ОСОБА_1 - залишити потерпілій ОСОБА_1

Процесуальні витрати:

- за виробництво товарознавчої експертизи № 105/7 від 20.02.2013 року в сумі 342 грн. 30 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, банк - ГУДКСУ у Луганській області, МФО - 804013, р/р - 31111115700080, код - 37944909.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того, обвинуваченому роз'яснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя О.М. Горбатенко