Ухвала суду № 35528712, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 9104/62052/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 01.03.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0001792310/011579 від 12.07.2005 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ним подано контролюючому органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток. При цьому, позивач вказує, що дані такої уточнюючої декларації відображають відповідність самостійно визначеного зобов'язання з податку на прибуток відповідно до обставин справи. Відповідно до пункту 5.1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Постановою господарського суду Львівської області від 01.03.2012 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що в ході перевірки підприємства встановлено порушення товариством п. 5.9, п. 8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.97р. № 283/97-ВР, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21753 грн., в тому числі в 4-му кв.2004 року в розмірі 15645, 00 грн. та в 1-му кварталі 2005 року к розмірі 6108 грн. в результаті чого додатково донараховано штрафні санкції на суму 5915,1 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» 19.08.2002 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 11.06.2003 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова та було платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ у Личаківському районі м. Львова в період з 22.06.2005 року по 06.07.2005 року проведено планову документальну перевірку ТОВ «Центральна консалтингова компанія» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.06.2003 року по 31.03.2005 року.

08.07.2005 року за результатами перевірки складено акт перевірки№ 208/23-1/32127093, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 5.9, п. 8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.97р. № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 21753 грн., в тому числі в 4-му кв.2004 року в розмірі 15645 грн. та в 1-му кварталі 2005 року к розмірі 6108 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 12.07.2005 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення №0001792310/011579, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 27668,10 грн., в тому числі за основним платежем 21753 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5915,10 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У своїх доводах позивач покликається на подання контролюючому органу уточнюючої декларації з податку на прибуток одночасно з направленням цього адміністративного позову до суду. При цьому, позивач вказує, що дані такої уточнюючої декларації відображають відповідність самостійно визначеного зобов'язання з податку на прибуток обставинам справи.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до підпункту 17.2 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, (без зазначення строку подання такого розрахунку); б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Декларацію від 10.05.2005 року з податку на прибуток позивач подав з врахуванням показників уточнюючої з виправленими показниками.

Сама уточнююча декларація з податку на прибуток від 29.07.2005 року не породжує наслідків встановлення для позивача узгодження суми податкового зобов'язання, однак даним такої уточнюючої декларації з податку на прибуток надається оцінка суду з точки зору правильності визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відповідно до ст.3 Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. вказаного Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Для правильності встановлення правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання за 4-й квартал 2004 року, 1-й квартал 2005 року судом двічі призначалась судово-економічна експертиза.

Відповідно до описаного на арк.3 дослідження у Висновку судово-економічної експертизи у даній справі експертом встановлювалась документальне підтвердження суми задекларованих ТОВ «Центральна консалтингова компанія» валових доходів у зазначених вище за текстом податкових періодах.

Так, згідно арк. 5 висновку підтверджено документування операцій з контрагентами з придбання товару на суму 621132,98 грн.(з ПДВ) -у 2004 році та 323,18 грн. (з ПДВ) у 1-му кварталі 2005 року.

Також відповідно до даних Акту перевірки № 208/23-1/32127093 від 08.07.2005 року (акт,аркуш 7), на підставі якого виносились спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем встановлено залишки, наявність яких не підтверджено у експертному дослідженні, що дає підстави зробити висновок суду про підтвердження документально розмір валових доходів ТОВ «Центральна консалтингова компанія»в сумі 818743 грн. за 2004 рік та в сумі 116026 грн. за 1-й квартал 2005 року.

Окрім цьог підтверджено документально валові витрати в розмірі 819549,51 грн. за 2004 рік та в розмірі - 143846,43 грн. - за 1-й квартал 2005 року. У зв'язку з детальним описом витрат у висновку, які не були підтверджені документально під час проведення експертного дослідження, позивач подав наступні первинні документи фінансово-господарської діяльності товариства, чим повною мірою підтвердив валові витрати в частині сум, не підтверджених висновком.

Так, за 2004 рік експертом не підтверджено 13412,87 грн. - суми з якої 8832,84 грн. -виданої заробітної плати та 4580,03 грн. - внески до фондів у зв'язку з відрахуваннями по зарплаті. Копії зарплатних відомостей та платіжних доручень долучені до справи 01.03.2012 року. Дані підтверджуються відомостями по рах. : 661, 65,6411, 6414.

Зважаючи на наведені приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР та встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено валові витрати товариства за 1 кв. 2005 року з огляду на подання позивачем документів, в тому числі первинних, які не надавалися експерту для дослідження.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 01.03.2012 року у справі №5/703-19/133А - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський