Постанова № 35528581, 21.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 9104/145/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» в жовтні 2011 року звернулося з позовом в суд до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.04.2010 року №0000291550/0-2138.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що неправомірним є твердження податкової інспекції про обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексу інфляції, оскільки договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо та додає, що сторонами договору не вносились зміни щодо розміру орендної плати, а отже в ПАТ «Концерн Галнафтогаз» не було підстав для сплати іншого розміру, ніж це зазначено в договорі. Відповідно до п.12.1 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Кузнецовська міська рада жодних пропозицій щодо внесення змін до Договору ПАТ «Концерн Галнафтогаз» не надавала.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року в справі №2а-9179/10/1370 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Публічним акціонерним товариством «Концерн Галнафтогаз» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року в справі №2а-9179/10/1370 та позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт виходить з тих же мотивів, що викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік по Публічному акціонерному товариству «Концерн Галнафтогаз», за результатами якої складено акт від 09.04.2010 року №181/15/-215/31729918/50. Під час проведення камеральної перевірки встановлено, що ПАТ «Концерн Галнафтогаз» подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік вх. №72 від 22.01.2009 року без врахуванням індексу інфляції на 2009 рік - 1,252, чим на думку Кузнецовської ОДПІ порушено ст. 13, 19 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі», що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 7560,00 грн.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XIІ «Про плату за землю» (далі - Закон № 2535-XIІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна

плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону № 2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною четвертою статті 21 Закону № 161-XIV зі змінами, внесеними Законом № 309-VI, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Водночас, відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, редакція якого також викладена в пункті розділу «Орендна плата» договорів оренди землі, укладених позивачем із міською радою, передбачено перегляд розміру орендної плати у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 26 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належить такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Приписами статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону № 2535-XIІ законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону № 2535-XIІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону № 161-XIV, статті 30 Закону № 2535-XIІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Так в рішенні від 11червня 2013 року в аналогічній справі колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилась з висновком Вищого адміністративного суду України про те, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року в справі №2а-9179/10/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.04.2010 року №0000291550/0-2138 про визначення податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб за основним платежем в сумі 7560 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 378 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор