Постанова № 35526483, 21.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року 11 год. 50 хв. Справа № 813/7101/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції про скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції про скасування постанов у виконавчому провадженні № 37206876.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав права відкривати виконавче провадження на підставі вимоги Управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області № Ф-018 від 13.02.2013 року, оскільки така оскаржувалась в адміністративному порядку, про що останнього було повідомленого заявою. У зв'язку із зазначеним позивач вважає, що строк примусового виконання вимоги не настав, тому відповідач зобов'язаний був повернути вищевказану вимогу, а підставою для відкриття виконавчого провадження, на думку позивача, мало би бути повторне пред'явлення виконавчого документу по спливу десятиденного терміну з дати отримання позивачем рішення про результати розгляду скарги і відсутності скарги на таке.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити.

Ухвалою суду від 30.09.2013 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 21.11.2013 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає, що відповідач належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи і справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України. Позиція відповідача наведена у письмовому запереченні на адміністративний позов № 36275 від 14.10.2013 року.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції (наділі - ДВС Буського РУЮ) перебувала вимога про сплату недоїмки № Ф-018, видана 13.02.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 3255,21 грн. недоїмки.

25.03.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Буського РУЮ Думінською Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37206876 та надано боржнику ОСОБА_1 строк до 31.03.2013 року для добровільного виконання виконавчого документу та надіслано рекомендованим листом з повідомленням за вихідним № 674/09-20/2098 для виконання, а стягувачу для відома. Боржником у вказаний строк вищевказаний виконавчий документ не виконано, проте 29.03.2013 року ним на ім'я відповідача було скеровано заяву, якою повідомлено, що останнім ініціюється процедура узгодження вищевказаної вимоги про сплату недоїмки та відбувається оскарження такої в адміністративному порядку.

Судом встановлено, що листа від управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області про те, що вищевказана вимога про сплату недоїмки узгоджується та оскаржується позивачем в адміністративному порядку до відділу ДВС Буського РУЮ не надходило.

Відтак 19.08.2013 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 37206876 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 37206876.

20.08.2013 року відповідачем у зв'язку з отриманням листа Управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області, в якому зазначено, що борг по виконавчому документі № Ф-018 від 13.02.2013 року боржником ОСОБА_1 сплачено повністю, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 37206876.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного.

Загальні умови та порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV вiд 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» одним із виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконанняза законом покладено на державну виконавчу службу.

Як вбачається з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Враховуючи викладене, вимога про сплату боргу № Ф-018, видана 13.02.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, з приводу стягнення 3255,21 грн. недоїмки з ОСОБА_1, є виконавчим документом.

Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Як вбачається з положень статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Примусове виконання рішення розпочинається за умови ненадання боржником у строки, визначені в постанові про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення, документального підтвердження про повне його виконання та, виходячи з аналізу норм Закону, полягає у вчиненні державним виконавцем ряду заходів та виконанні обов'язків, спрямованих на своєчасне та повне виконання рішення в інтересах стягувача.

Згідно з ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Судом встановлено, що вищевказаний виконавчий документ позивачем добровільно не виконано.

Посилання позивача на те, що строк примусового виконання вимоги про сплату недоїмки № Ф-018 від 13.02.2013 року не настав у зв'язку із здійсненням процедури адміністративного оскарження такої та ініціювання процедури узгодження вищевказаної вимоги на підставі чого виконавчий документ повинен був бути повернутим стягувачеві, суд таке до уваги не бере посилаючись на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відтак, беручи до уваги те, що стягувач, а саме Управління Пенсійного фонду України у Буському районі Львівської області не звернулось з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції про повернення виконавчого документу, суд вважає, що відповідач діяв згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки його рішення про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій вчинені на підставі та в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем здійснювалися дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», суд прийшов до висновку, що, позовні вимоги є необґрунтованими і свідчать про намагання сторони у виконавчому провадженні (боржника) уникнути обов'язків, покладених на неї чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 26 листопада 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.