Постанова № 35523816, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 2а-6239/12/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Скрипченка В.О. та Федусика А.Г.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Мезінова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС) та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0000442500, № 0000452500 та № 0000482301 у повному обсязі. Позивач також просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000422500 в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 3539190 грн. 30 коп., податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000432500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 3504478 грн. 45 коп., в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3411432 грн. 89 коп. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839647 грн. 29 коп..

У січні 2013 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000010250.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року об'єднано справу № 2а-6239/12/1470 та справу № 814/315/13-а в одне провадження.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 23 серпня по 04 жовтня 2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 01 листопада 2012 року за № 111/25/33133003, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 1.23, п. 1.31 ст. 1, п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.5 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 14.1.13, 14.1.56, 14.1.185, 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3702578 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2063532 грн.. В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. 1.4, п. 1.6 та п. 1.7 ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 14.1.13, 14.1.18, 14.1.179, 14.1.181, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, пунктів 201.4 та 201.10 ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 3505881 грн. 95 коп. та завищено від'ємне значення суми ПДВ на 3540593 грн. 80 коп.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підприємством п. п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.2, п. 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з екологічного податку на 857065 грн.. На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000442500, № 0000452500, № 0000422500, № 0000432500, а Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС - податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000482301.

З 15 листопада по 05 грудня 2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень, серпень, вересень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 26 грудня 2012 року за № 138/25/33133003, в якому зазначено про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, підпунктів 14.1.13, 14.1.179, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2012 року на 34711 грн. 85 коп.. На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000010250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 34711 грн. 85 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17355 грн. 93 коп..

На думку позивача, висновки актів перевірок щодо порушення ТОВ «МГЗ» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі актів перевірок податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС та Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС від 19 листопада 2012 року № 0000442500, № 0000452500, № 0000422500, № 0000432500 та податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000010250. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 19 листопада 2012 року № 0000482301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме п. п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.2, п. 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України в частині визначення об'єкту оподаткування екологічним податком.

Представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги положення п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині визначення поняття «безоплатно надані послуги». На думку апелянта, суд прийшов до помилкового висновку щодо відсутності факту безоплатного зберігання позивачем відходів, отриманих за результатами їх видалення з давальницької сировини, оскільки після виконання ТОВ «МГЗ» контрактів з компанією «Alumina Trade LLP» та компанією «RS International GmbH» позивач без належного юридичного оформлення правочинів в розумінні ст. 946 ЦК України надавав названим підприємствам саме послуги зі зберігання майна (відходів), а не видалення (остаточного розміщення) відходів. Також судом не враховано, що червоний шлам, який зберігається позивачем на шламосховищах, є активом (запасом) підприємства, оскільки являється сировиною для виробництва інших продуктів, а тому може бути реалізований для отримання економічної вигоди, що є підставою для оприбутковування такої продукції на баланс підприємства. Крім того, судом не враховано, що ТОВ «МГЗ» включило до складу валових витрат суми витрат на сплату екологічного податку, сплаченого за розміщення шламу, який не є власністю позивача, а тому не буде використовуватись у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, виключає можливість включення таких витрат до складу валових витрат підприємства. Підприємством, серед іншого, в порушення пунктів 201.7, 201.10 ст. 201, а також пунктів 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які сплачені у попередньому податковому періоді.

У зв'язку з викладеним в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційні скарги представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність їх часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 23 серпня по 04 жовтня 2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 листопада 2012 року за № 111/25/33133003, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 1.23, п. 1.31 ст. 1, п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.5 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 14.1.13, 14.1.56, 14.1.185, 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3702578 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2063532 грн..

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. 1.4, п. 1.6 та п. 1.7 ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 14.1.13, 14.1.18, 14.1.179, 14.1.181, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, пунктів 201.4 та 201.10 ст. 201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3505881 грн. 95 коп. та завищено від'ємне значення суми ПДВ на 3540593 грн. 80 коп..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «МГЗ» п. п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, пунктів 246.2 та 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з екологічного податку на 857065 грн..

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року:

- № 0000442500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3702578 грн. за основним платежем та 461220 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000452500, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2063532 грн.;

- № 0000422500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3540593 грн. 80 коп.;

- № 0000432500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3505881 грн. 95 коп. та визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 839648 грн. 29 коп., а також визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 3411626 грн. 09 коп..

На підставі цього ж акта перевірки Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000482301, яким ТОВ «МГЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 857065 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 135890 грн. 15 коп..

З 15 листопада по 05 грудня 2012 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень, серпень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 грудня 2012 року за № 138/25/33133003, в якому зазначено про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, підпунктів 14.1.13, 14.1.179, 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2012 року на 34711 грн. 85 коп..

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року № 0000010250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 34711 грн. 85 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17355 грн. 93 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС та Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства протягом перевірених періодів в частині визначення розмірів податку на прибуток підприємств, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та екологічного податку.

Так, відповідно до п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Згідно п. п. 14.1.56 п. 14. 1 ст. 14 названого Кодексу доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В акті перевірки від 01 листопада 2012 року за № 111/25/33133003 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС зазначено, що ТОВ «МГЗ» надавав нерезидентам (компанії «Alumina Trade LLP» та компанії «RS International GmbH»), з якими укладені контракти на переробку давальницької сировини і які є замовниками за даними контрактами, безоплатні послуги, які полягали у зберіганні на шламовому полі № 2 позивача червоного шламу, що є відходами переробки давальницької сировини (т. 1 а. с. 21, 26, зворот).

В обґрунтування висновку про надання позивачем безоплатних послуг відповідач послався на те, що у контрактах на переробку давальницької сировини при розрахунку вартості переробки не передбачено витрат по зберіганню відходів, які утворилися в процесі переробки давальницької сировини, та розміщення їх на шламосховищі № 2 позивача.

Однак, як встановлено матеріалами справи, ТОВ «МГЗ» укладено контракти від 20 листопада 2009 року за № 1-NAP-AT-COR/2009 з компанією «Alumina Trade LLP» та від 30 січня 2012 року за № 1-NAP-RSI-COR/2012 з компанією «RS International GmbH» на переробку давальницької сировини, згідно яких замовники (нерезиденти) зобов'язалися поставити давальницьку сировину (боксити) та оплатити вартість її переробки в готову продукцію (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (позивач) - прийняти, переробити поставлену замовником давальницьку сировину в готову продукцію та поставити її замовнику (т. 1 а. с. 74-79, 81-88).

Пунктами 4.2 контрактів передбачено, що вартість переробки включає, зокрема, витрати по видаленню позивачем відходів переробки. У пунктах 3.3.8 названих контрактів визначено, що відходи переробки реалізуються замовниками на митній території України або видаляються виконавцем (позивачем) шляхом розміщення на власних шламосховищах. При цьому у додатках № 2 (специфікаціях № 1 і № 2) до зазначених контрактів, у яких розшифровуються складові витрат на переробку (а отже і складові вартості цих послуг), зазначено, що однією зі складових вартості послуг з переробки давальницької сировини є витрати на видалення відходів позивачем.

Згідно п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи та послуги, що виконуються (надаються) платником податку без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Зі змісту укладених позивачем з нерезидентами контрактів вбачається, що жодним з їх пунктів не передбачено надання позивачем контрагентам таких послуг, як «зберігання відходів», а також надання позивачем послуг без вимоги щодо компенсації їх вартості або без грошової або іншої компенсації їх вартості (безоплатні послуги).

В акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що у контрактах на переробку давальницької сировини не передбачено і подальше утримання відходів на шламосховищах після їх видалення, що, на думку податкового органу, також свідчить про те, що позивач після видалення відходів продовжував їх безоплатно зберігати на власних шламосховищах.

Проте, такий висновок відповідача не узгоджується зі змістом ст. 1 Закону України «Про відходи», в якій не передбачено такої операцій з відходами як «утримання відходів».

Відповідно до ст. 1 названого Закону зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення), а видалення відходів - це здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не враховано специфіку місця, куди позивачем здійснювалося видалення відходів переробки давальницької сировини (шламосховище № 2), внаслідок чого зроблено помилковий висновок про тимчасове зберігання відходів у цьому місці.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про відходи» з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів.

Згідно з паспортом місця видалення відходів шламосховища № 2 позивача, на цьому сховищі здійснюються операції D-5 «Скидання на спеціально обладнані звалища».

Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120, операцію з відходами D-5 відносить до переліку операцій по видаленню відходів (розділ А). Також у листі Міністерства екології та природних ресурсів України від 06 березня 2012 року № 4794/07/10-12 зазначено, що операція D-5 є захороненням відходів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи» захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Крім того, податковим органом не враховано, що всі операції з давальницькою сировиною підлягають митному контролю.

Відповідно до п. п. 5.7 розділу V Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13 вересня 2003 року № 609 (дійсного до 30 жовтня 2012 року) та п. 13 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657 (набрав чинності 30 жовтня 2012 року) відходи, що утворились унаслідок переробки товарів, поміщених у режим переробки на митній території України, та підлягають видаленню відповідно до законодавства України з дозволу митного органу, перебувають під митним контролем до моменту подання власником цих відходів або вповноваженою ним особою документів, які підтверджують видалення відходів (договорів, актів приймання-передавання, актів видалення тощо) шляхом виконання операцій, зазначених у позиціях D-1 - D-15 розділу А додатка 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120. Документи, які підтверджують видалення відходів, долучаються до відповідної МД, за якою було здійснено випуск товарів у митний режим переробки на митній території.

З урахуванням наведених норм законодавства та наданих позивачем доказів, на шламосховищі № 2 позивачем здійснювались операції з видалення (остаточного розміщення) відходів переробки давальницької сировини, а не тимчасове зберігання відходів переробки давальницької сировини, як визначено податковим органом.

При цьому не є доказом надання позивачем безоплатних послуг по зберіганню червоного шламу і договір зберігання від 10 серпня 2010 року № 411-У, укладений позивачем з ТОВ «Південьнафтозбут», на який посилається відповідач в обґрунтування можливості надання таких послуг позивачем, оскільки за даним договором позивач надає послуги саме зі зберігання (тимчасового, не більше одного кварталу) відходів, на відміну від передбаченого контрактами з нерезидентами «видалення» відходів.

З урахуванням викладеного, висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС про заниження позивачем доходів на загальну суму 3644580 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 728915 грн. 17 коп. не відповідає встановленим обставинам справи та нормам податкового законодавства.

Враховуючи, що податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС від 14 січня 2013 року № 0000010250 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 34711 грн. 85 коп. виключно за результатами перевірки, оформленої актом від 01 листопада 2012 року за № 111/25/33133003, що пов'язано відповідачем з виконанням ТОВ «МГЗ» зобов'язань по контрактам від 20 листопада 2009 року за № 1-NAP-AT-COR/2009 з компанією «Alumina Trade LLP» та від 30 січня 2012 року за № 1-NAP-RSI-COR/2012 з компанією «RS International GmbH» (т. 2 а. с. 11-16), назване податкове повідомлення-рішення відповідача не є правомірним.

В акті перевірки від 01 листопада 2012 року за № 111/25/33133003 також зазначено, що позивачем на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно завищено валові витрати в частині убутку балансової вартості запасів за рахунок не оприбуткування та не включення до розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів шламу, отриманого в результаті переробки бокситів, які є власністю ТОВ «МГЗ», за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року на суму 166880 грн. (т. 1 а. с. 29, зворот).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 31 березня 1999 року № 87, активами визнаються ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, шламосховище № 2 позивача, куди видаляються відходи переробки давальницької сировини, зареєстровано в реєстрі місць видалення відходів і має «Паспорт місця видалення відходів», згідно якого це сховище є виключно місцем для видалення відходів, а операції на ньому належать до операцій D-5 «Складання у спеціально обладнані звалища».

Положенням про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120, визначено, що операція з відходами D-5 належить до операцій по видаленню відходів (розділ А), які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» видалення відходів визначено як операцію, яка не призводить до їх утилізації, а утилізацією, згідно цієї ж статті, є використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, відходи, розміщені позивачем на шламосховищі № 2, не є активами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», оскільки обсяги відходів, розміщені позивачем у шламосховищі № 2, не передбачають можливості їх будь-якого використання та отримання від операцій з відходами економічної вигоди.

При цьому податковим органом не встановлені факти будь-якого використання позивачем відходів, розміщених на шламосховищі № 2, протягом перевіреного періоду, в результаті якого позивач отримав економічну вигоду.

Безпідставним є і віднесення відходів, розміщених на шламосховищі № 2, до запасів.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року № 246, запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання в процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Відсутність підстав для віднесення відходів до активів підприємства, виключає також можливість віднесення таких відходів до запасів підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що згідно стандартів бухгалтерського обліку позивач не мав права визнавати червоний шлам, розміщений на шламосховищі № 2, активами та запасами підприємства та оприбутковувати його, а отже і не повинен був включати його вартість до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Крім того, за висновками податкового органу, в порушення вимог п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за рахунок не проведення зменшення прямих матеріальних витрат на вартість відходів, а саме отриманого в результаті переробки бокситів червоного шламу, який є власністю ТОВ «МГЗ» за період 2 - 4 квартали 2011 року та півріччя 2012 року всього на суму 252621 грн. (т. 1 а. с. 37-38).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилаючись на п. п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 ПК України СДПІ по роботі з ВПП в м. Миколаєві ДПС не врахувало того, що в цій нормі вказується про необхідність зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

Проте, ні в Податковому кодексі України, ні в Законі України «Про відходи», ні в будь-якому іншому чинному нормативно-правовому акті не міститься визначення такого поняття як «зворотні відходи». Лише в Єдиній базі податкових знань зазначено, що зворотними відходами по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.

Разом з цим, як зазначено вище, згідно наданих позивачем документів, видалені на шламосховище № 2 відходи не передбачають можливості їх використання, що спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем витрат за період 2 - 4 кварталів 2011 року та півріччя 2012 року (через не оприбуткування шламу як активу).

Щодо включення позивачем до складу валових витрат суми сплаченого збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку за розміщені відходи від переробки давальницької сировини слід зазначити наступне.

В акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що оскільки контрактами від 20 листопада 2009 року за № 1-NAP-AT-COR/2009 з компанією «Alumina Trade LLP» та від 30 січня 2012 року за № 1-NAP-RSI-COR/2012 з компанією «RS International GmbH» не передбачено отримання доходу від розміщення та зберігання у шламосховищах №1 та № 2 ТОВ «МГЗ» червоного шламу, який, як зазначено в контрактах, не є власністю позивача, суми збору за забруднення навколишнього природного середовища (з 01 січня 2011 року екологічного податку), нарахованого на обсяги червоного шламу, який утворився в результаті переробки давальницьких бокситів на готову продукцію, не можливо визнати операцією, пов'язаною з господарською діяльністю позивача, що виключає можливість віднесення цих витрат до складу валових витрат (т. 1 а. с. 34, зворот).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основною ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу.

Згідно п. 5.1 ст. 5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону та п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що до складу валових витрат (операційних витрат) відносяться інші валові (операційні) витрати, що включають, зокрема суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом).

Збір за забруднення навколишнього природного середовища та екологічний податок Законом України «Про систему оподаткування» та Податковим кодексом України віднесені до загальнодержавних податків, а тому витрати, пов'язанні зі сплатою збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку, повинні відноситись до складу валових витрат (витрат операційної діяльності).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за контрактами на переробку давальницької сировини позивач надавав послуги з переробки давальницького бокситу на глинозем. Виробництво алюмінію (сировиною для якого є глинозем), згідно КВЕДів є основним видом господарської діяльності підприємства. Ця діяльність спрямована на одержання доходу, оскільки послуги за контрактами надаються за плату, тобто вона має на меті одержання доходу. Більш того, самими контрактами (п. 4.2) передбачено, що позивач за плату видаляє відходи переробки бокситів, а також, що вартість переробки включає, зокрема, сплату всіх податків, зборів, встановлених на території України, пов'язаних з виробництвом та поставкою готової продукції.

Таким чином, видалення відходів (їх захоронення) та оплачуваний у зв'язку з цим збір за забруднення навколишнього природного середовища та екологічний податок мають прямий взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача по наданню послуг по переробці бокситів за вищевказаними контрактами, що дозволяє відносити до складу валових витрат та витрат з податку на прибуток витрати по їх сплаті.

За таких даних, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності визначення відповідачем ТОВ «МГЗ» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з порушенням п. 5.1, п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

За висновками посадових осіб податкового органу, на порушення п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «МГЗ» завищено податковий кредит за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року на суму незареєстрованих в ЄДР в установленому порядку податкових накладних постачальником товарів (ТОВ «Карпатнафтохім»), та на які ТОВ «МГЗ» було подано скаргу до податкової декларації у податковому періоді, відмінному від звітного податкового періоду, на суму ПДВ 2810274 грн. 11 коп. (т. 1 а. с. 51, зворот).

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується апелянтом, 18 серпня 2011 року (згідно штампів про реєстрацію вхідної кореспонденції) позивачем отримано податкові накладні, виписані ТОВ «Карпатнафтохім» у липні 2011 року за наслідками виконання операцій по поставці соди каустичної на адресу позивача.

З'ясувавши, що отримані податкові накладні не зареєстровані продавцем (ТОВ «Карпатнафтохім») в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач включив суму ПДВ (2810274 грн. 11 коп.) за цими накладними до складу податкового кредиту у декларації за серпень 2011 року (період отримання накладних), скориставшись при цьому правом подання скарги на постачальника разом з декларацією за цей період.

Обґрунтовуючи відсутність у позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 2810274 грн. 11 коп. до складу податкового кредиту серпня 2011 року, відповідач зазначив, що підприємство подало скаргу на постачальника в періоді, відмінному від звітного податкового періоду, яким мав бути період виникнення права на податковий кредит, тобто липень 2011 року.

Пунктом 33.3. ст. 33 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України випливає, що формування податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулася подія, що зумовлює виникнення права для його формування (оплата, отримання товарів), є лише правом платника податку, а не його обов'язком. При цьому податкове законодавство не містить норм, які б позбавляли платника податків права на податковий кредит, якщо в періоді, коли таке право виникло, він ним не скористався, за виключенням спливу 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких даних, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень приписів Податкового кодексу України в діях позивача під час включення суми ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальником товару в липні 2011 року та не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкового кредиту в декларації за серпень 2011 року з поданням скарги на постачальника разом із цією декларацією, є правильним.

Не є правомірним і збільшення Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС позивачу грошового зобов'язання зі сплати екологічного податку на 857065 грн..

Так, обґрунтовуючи необхідність донарахування позивачу екологічного податку, податковий орган зазначав, що в порушення п. п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240, п. п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.2, п. 246.5 ст. 246 та п. 249.6 ст. 249 Податкового кодексу України ТОВ «МГЗ» не враховано до фактичних обсягів розміщення відходів у 2 та 3 кварталах 2011 року та 2 кварталі 2012 року (колонка 3 рядка 1.1 «Червоний шлам» Додатка 4 до Податкової декларації екологічного податку «Розрахунок № 15 податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях»), червоний шлам ТОВ «Південьнафтозбут», тимчасово розміщений у спеціально відведених для цього місцях на умовах відповідального зберігання (т. 1 а. с. 55-57).

Проте, як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, між позивачем та ТОВ «Південьнафтозбут» 10 серпня 2010 року укладено договір зберігання за № 411-У, за яким позивач зберігає належний вказаному підприємству червоний шлам, який знаходиться в консистенції розбавленого водою розчину (пульпи). Зазначена речовина використовується ТОВ «Південьнафтозбут» як сировина для виготовлення готової продукції (т. 1 а. с. 140-142).

Відповідно до п. п. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п. 52.2 ст. 52 названого Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

На підставі п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

З метою правильного оподаткування екологічним податком зберігання червоного шламу, який належить ТОВ «Південьнафтозбут», позивач звернувся до Державної податкової служби України із запитом про надання податкової консультації (т. 1 а. с. 137).

26 червня 2012 року за № 1142716/10-1115/2490 ДПС України надано позивачу податкову консультацію (т. 1 а. с. 138-139), в якій податкова служба роз'яснила, що:

- призначенням спеціально відведених місць чи об'єктів є видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження, тобто проведення остаточних операцій видалення;

- якщо певні речовини, матеріали або предмети, утворені під час виробництва, використовуються як товар, який постачається третім особам та не розміщується на території спеціально відведених для цього місць (тобто не проводяться остаточні операції з їх видалення), такі речовини не можна кваліфікувати як відходи, що розміщуються на території суб'єктів;

- при тимчасовому зберіганні не більше ніж один квартал відходів, які використовуються їх власником як сировина для виготовлення готової продукції, у зберігача та власника відходів не виникатиме об'єкт оподаткування екологічним податком;

- такий об'єкт виникатиме у власника відходів лише у випадку, якщо придбані відходи не будуть протягом поточного кварталу використані як сировина, тобто не розпочнеться процес трансформації речовини в готову продукцію, а відходи будуть остаточно розміщені (захороненні) їх власником у сховищі. Якщо ж процес перетворення речовини розпочався, її не можна вважати відходами, навіть якщо на кінець кварталу така речовина не перетворилася на готову продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи, зберігання позивачем майна, яке належить ТОВ «Південьнафтозбут», здійснювалось не довше одного кварталу, тобто позивачем не здійснювалось остаточне розміщення червоного шламу, який належить ТОВ «Південьнафтозбут», що підтверджується відповідним договором зберігання, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі майна у схов, актами повернення майна зі схову.

При цьому у індивідуальній податковій консультації чітко зазначено, що об'єкт оподаткування екологічним податком може виникнути виключно у власника відходів, яким позивач не є, оскільки п. 1.3 Договору зберігання визначено, що право власності на майно (червоний шлам) до зберігача (позивача) не переходить.

Таким чином, згідно з індивідуальною податковою консультацією, речовина, яку позивач тимчасово зберігав за вищевказаним договором, не може кваліфікуватися як відходи, а тому таке зберігання не тягне виникнення у зберігача (позивача) об'єкта оподаткування екологічним податком.

Зазначена податкова консультація не скасована та не відкликана ДПС України, а отже є чинною.

Оскільки позивачем розрахунок екологічного податку проведено у відповідності до індивідуальної податкової консультації, висновок суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 19 листопада 2012 року за № 0000482301 є правильним.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та екологічного податку за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Разом з цим, скасовуючи податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС від 19 листопада 2012 року № 0000422500 та № 0000432500 у повному обсязі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме положення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 названого Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС та Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000422500 в частині зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 3539190 грн. 30 коп., а також податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0000432500 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 3504478 грн. 45 коп., в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3411432 грн. 89 коп. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839647 грн. 29 коп. (т. 1 а. с. 9).

Вказану обставину підтверджено в суді апеляційної інстанції представником позивача, який пояснив, що названі податкові повідомлення-рішення оскаржені ТОВ «МГЗ» не в повному обсязі.

Проте, в порушення наведених вище положень ч. 2 ст. 11 КАС України, суд першої інстанції скасував названі податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС у повному обсязі, чим вийшов за межі позовних вимог без обґрунтування необхідності цього.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, а саме задоволено позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у повному обсязі, однак при цьому помилково застосовано норми процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України приходить до висновку про зміну постанови окружного адміністративного суду з викладенням абзацу другого резолютивної частини оскарженого судового рішення в редакції, що відповідає заявленим в позовній заяві вимогам.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби та Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року в наступній редакції:

«Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 19 листопада 2012 року № 0000442500 - у повному обсязі, № 0000452500 - у повному обсязі, № 0000422500 - в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3539190 (три мільйона п'ятсот тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 30 коп., № 0000432500 - в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3504478 (три мільйона п'ятсот чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 45 коп., визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3411432 (три мільйона чотириста одинадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 89 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 839647 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 29 коп., а також податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 14 січня 2013 року № 0000010250 - у повному обсязі».

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: