Ухвала суду № 35523670, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 2а-641/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" до Державної податкової інспекціїу у Бериславському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області та просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.10.2011 року № 00000422310 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, листопад 2010 року в розмірі 99611,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 4662,00 грн., № 0000412310 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30014,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 24011,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6003,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою представник Бериславської міжрайонної ДПІ Херсонської області ДПС подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися , у зв'язку з чим в порядку ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження .

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" є юридичною особою та знаходилося на обліку у ДПІ у Бориславському районі .

В період з 21 по 23.09.2011 року на підставі наказу ДПІ у Бориславському районі № 459 від 16.09.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" з питань підтвердження правильності формування податкового кредиту при проведених взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія" за період вересень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 415/232/30039765 від 30.09.2011 року ( далі - акт перевірки), яким було встановлено порушення ТОВ "Тягінське ХПП":

- ч. 1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.5 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, 655, 656, 658, 662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ "Таврійська зернова компанія" за період вересень, листопад, грудень 2010 року з постачальниками;

- податковий кредит, сформований ТОВ "Тягінське ХПП" від постачальника ТОВ "Таврійська зернова компанія" (якому не підтверджено здійснення господарської операції і нарахування податкових зобов'язань), та включений у декларації з податку на додану вартість за періоди вересень, листопад, грудень 2010 року, є також недійсним (порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (надалі - Закон України № 168/97-ВР)), а саме: відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були оформлені ТОВ "Таврійська зернова компанія" за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів, а саме правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. При цьому, висновки щодо нікчемності правочинів укладених по ланцюгу поставки ТОВ "Тягінське ХПП" - ТОВ "Таврійська зернова компанія" - контрагенти-продавці, зокрема: ТОВ "Коленс", ТОВ "Паіс", ТОВ "Вестор ЮГ", ТОВ "Корн Агро Трейд", ТОВ "Енпрок", ТОВ "Вектра-Дон", ТОВ "Кістанов і К", ПП "Югтрансагро", ПП "Комерційна фірма "Зернопласттрейд", ПП "Абаз", ТОВ "Комп'ютерцентр - Донецьк", ТОВ "Агросейл", ПП "Мін-Агро", ПП "Юг Зерно-Трейд", ТОВ "Продексім, ЛТД", ПП "Трансагрогрупп", ПП "Інветагропівдень", ТОВ "Грейт-Мікс", ПП "Агро Колос", ПП "Флагман-Транс", ТОВ "Судносервіс", ґрунтуються на інформації акту ДПІ у м. Херсоні від 08.06.11 р. № 1931/23-5/33173245 про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Таврійська зернова компанія" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

З посиланням на висновки акту перевірки ДПІ у Бориславському районі були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14.10.2011 року № 00000422310 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, листопад 2010 року в розмірі 99611,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 4662,00 грн.;

- від 14.10.2011 року № 0000412310 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30014,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 24011,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6003,00 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Херсонській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ були залишені без змін, а скарги ТОВ "Тягінське ХПП" - без задоволення, що підтверджується рішенням ДПА у Херсонській області від 06.12.2011 р. № 6332/10/25-014 та рішенням ДПС України від 10.02.2012 р. № 2499/6/10-2115.

Відповідно із підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України, від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"( в редакції на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно із підпунктом 7.7.2 вказаного Закону ,якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно із п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видасться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної або митної декларації (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що між позивачем - ТОВ "Тягінське ХПП" (за договором - Покупець) та ТОВ "Таврійська зернова компанія" (за договором - Продавець) були укладені наступні договори:

- від 17.09.2010 року договір поставки № 24, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 39,634 тонн соняшника на загальну суму 141889,72 грн., у т.ч. ПДВ складає 23648,29 грн., зі строком дії поставки до 20.09.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у вересні 2010 року поставило позивачу соняшник в договірній кількості на загальну суму 141889,72 грн., в т.ч. ПДВ 23648,29 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-1094 від 18.09.2010 року та № РН-1095 від 19.09.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкові накладні № 1104 від 18.09.2010 року та № 1105 від 19.09.2010 року, які відображені позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 658 від 20.09.2010 року на суму 141889,72 грн., в т.ч. ПДВ 23648,29 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними №18/09 від 18.09.2010 року, №10 та № 12 від 19.09.2010 року.

- 21.09.2010 року договір поставки № 25, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 49,704 тонн соняшника на загальну суму 183904,80 грн., у т.ч. ПДВ складає 30650,80 грн., зі строком дії поставки до 22.09.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у вересні 2010 року поставило позивачу соняшник в договірній кількості на загальну суму 183904,80 грн., в т.ч. ПДВ 30650,80 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-1118 від 21.09.2010 року та № РН-1122 від 22.09.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкові накладні № 1132 від 21.09.2010 року та № 1136 від 22.09.2010 року, які відображені позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями № 839 від 22.09.2010 року на суму 1,40 грн., в т.ч. ПДВ 0,23 грн., № 663 від 22.09.2010 року на суму 48372,40 грн., в т.ч. ПДВ 8062,07 грн., № 669 від 23.09.2010 року на суму 135531,00 грн., в т.ч. ПДВ 22588,50 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними №108 від 21.09.2010 року, №22/09, №19 №109 та № 111 від 22.09.2010 року.

- 23.09.2010 року договір поставки № 26, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 32,881 тонн соняшника на загальну суму 122646,13 грн., у т.ч. ПДВ складає 20441,02 грн., зі строком дії поставки до 24.09.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у вересні 2010 року поставило позивачу соняшник в договірній кількості на загальну суму 122646,13 грн., в т.ч. ПДВ 20441,02 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-1131 від 23.09.2010 року та № РН-1126 від 23.09.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкові накладні № 1147 від 23.09.2010 року та № 1140 від 23.09.2010 року, які відображені позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 671 від 24.09.2010 року на суму 122646,13 грн., в т.ч. ПДВ 20441,02 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними №108 від 23.09.2010 року, №23/09 від 22.09.2010 року.

- 05.11.2010 року договір поставки № 33, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 50,0 тонн соняшника на загальну суму 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 33333,33 грн., зі строком дії поставки до 12.11.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 33,742 тон на загальну суму 134968,00 грн., в т.ч. ПДВ 22494,67 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1655 від 05.11.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкову накладну № 1586 від 05.11.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 813 від 09.11.2010 року на суму 134968,00 грн., в т.ч. ПДВ 22494,67 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними №18 від 05.11.2010 року, №107 від 05.11.2010 року.

- 10.11.2010 року договір поставки № 35, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 15,0 тонн соняшника на загальну суму 61500,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 10250,00 грн., зі строком дії поставки до 11.11.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 12,800 тон на загальну суму 52480,00 грн., в т.ч. ПДВ 8746,67 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1752 від 10.11.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкову накладну № 1691 від 10.11.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 815 від 11.11.2010 року на суму 52480,00 грн., в т.ч. ПДВ 8746,67 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортною накладною №20 від 10.11.2010 року.

- 11.11.2010 року договір поставки № 37, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 17,0 тонн соняшника на загальну суму 71400,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 11900,00 грн., зі строком дії поставки до 12.11.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 16,140 тон на загальну суму 67788,00 грн., в т.ч. ПДВ 11298,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1763 від 12.11.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару, оформило податкову накладну № 1702 від 12.11.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 817 від 15.11.2010 року на суму 67788,00 грн., в т.ч. ПДВ 11298,00 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортною накладною №11/11 від 11.11.2010 року.

- 12.11.2010 року договір поставки № 38, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 20,0 тонн соняшника на загальну суму 86000,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 14333,33 грн., зі строком дії поставки до 15.11.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 6,154 тон на загальну суму 26462,20 грн., в т.ч. ПДВ 4410,37 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1776 від 15.11.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" оформило податкову накладну № 1728 від 15.11.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 818 від 15.11.2010 року на суму 26462,20 грн., в т.ч. ПДВ 4410,37 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними №12/11 від 12.11.2010 року та №13/11 від 12.11.2010 року.

- 19.11.2010 року договір поставки № 39, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 20,0 тонн соняшника на загальну суму 85000,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 14166,67 грн., зі строком дії поставки до 23.11.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 3,363 тон на загальну суму 14292,75 грн., в т.ч. ПДВ 2382,13 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1832 від 19.11.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару оформило податкову накладну № 1799 від 19.11.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 820 від 22.11.2010 року на суму 14 292,75грн., в т.ч. ПДВ 2382,12 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортною накладною від 19.11.2010 року.

- 06.12.2010 року договір поставки № 42, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 50,0 тонн соняшника на загальну суму 212500,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 35416,67 грн., зі строком дії поставки до 10.12.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на ТОВ "Тягінське ХПП". Форма розрахунків - безготівкова. На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Таврійська зернова компанія" у листопаді 2010 року поставило позивачу соняшник в кількості 39,840 тон на загальну суму 169320,00 грн., в т.ч. ПДВ 28220,00 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-1991 від 07.12.2010 року. ТОВ "Таврійська зернова компанія" по першій події - після передачі товару оформило податкову накладну № 1955 від 07.12.2010 року, яка відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру. Оплата за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням № 883 від 08.12.2010 року на суму 169320,00 грн., в т.ч. ПДВ 28220,00 грн. Перевезення придбаної продукції до ТОВ "Тягінське ХПП" підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 07.12.2010 року та №7/12 від 07.12.2010 року.

Відповідно до ст.205 ЦК України вказаного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ст.ст.206,218 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ст.639 означеного кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами ст.640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстровані та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Судом 1-ої інстанції також встановлено, що податкові накладні, які виписані ТОВ "Таврійська зернова компанія" містять всі необхідні реквізити. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента - позивача права на складання податкових накладних, тобто їх реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платників податку на додану вартість та присвоєння ним індивідуального податкового номеру.

Придбання позивачем соняшника відбувалось з метою подальшого продажу ЗАТ "АТ Каргилл" за договором постачання № СУР08684 від 28.09.2010 року та СТОВ "Таврійська перспектива" за договором кіпівлі-продажу № 06/04-10 від 26.09.2010 року. Операції з продажу товару підтверджуються первинними документами, а саме: актами приймання-передачі товару, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість» та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, Закон № 168/97-ВР також не надає права платнику податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо відсутності у контрагентів виробничих потужностей , не підтверджені допустимими та достатніми доказами , є тільки припущеннями податкового органу , що унеможливлює подальші вищевказані висновки , та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком .

Крім того, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, позивачем сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів , належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені угоди між позивачем та контрагентами до теперішнього ніким не оскаржені та не визнавалася недійсними у судовому порядку, «товарність» операцій підтверджено довідками,податковими та видатковими накладними , які відображають зміст та обсяг товарів , їх кількість, вартість, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 00000422310 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, листопад 2010 року в розмірі 99611,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 4662,00 грн., № 0000412310 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30014,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 24011,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6003,00 грн. є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні, але дії податкового органу по проведенню перевірки є правомірними.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 р. - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі,та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: