Постанова № 35523610, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9661/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Краснова І.В.,

представника відповідача - Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауз Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауз Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Хауз Україна» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0045421520.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з огляду на те, що подана ним заява зі скаргою на ТОВ «Універсалтрейд», яке не зареєструвало виписані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, не являється підставою для формування податкового кредиту за такими податковими накладними, позаяк фактичне придбання у названого контрагента товарів не підтверджене первинними документами. У зв'язку із чим, місцевий суд дійшов висновку, що неподання підтверджуючих господарські операції первинних документів спростовує правомірність відображення позивачем суми сплаченого ПДВ по взаємовідносинам останнього із ТОВ «Універсалтрейд» у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, поданої у електронній формі.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 06.12.2012 року та виявлено, що останнім сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Універсалтрейд»: №12 від 22.10.2012 року, №13 від 24.10.2012 року, №39 від 30.10.2012 року на загальну суму 39330,60 грн., які не були зареєстровані контрагентом позивача у Єдиного реєстрі податкових накладних. При цьому, відповідач відзначив, що позивачем не надано копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбаними товарами. У зв'язку із чим контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що вплинуло на розрахунки з бюджетом на загальну суму в розмірі 39330,60 грн., на яку останній необґрунтовано завищив податковий кредит.

Після розгляду заперечень на вищевказаний акт про результати камеральної перевірки, податковим органом було зменшено розмір виявленого завищення суми податку на додану вартість, та викладено висновок акту таким чином, що сума завищення позивачем податкового кредиту становить 27629,00 грн. (замість 39330,60 грн.) (лист від 26.12.2012 року №17535/10/15-211 - а.с. 50).

У зв'язку із проведеною камеральною перевіркою та її результатами, 29.12.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0045421520, яким ТОВ «Хауз Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 34536,25 грн., в тому числі 27629,00 грн. - за основним платежем, 6907,25 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, а також результатами адміністративного оскарження таких до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податку накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів / послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було досліджено відповідачем в ході камеральної перевірки, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду віднесено, зокрема, суму в розмірі 27629,00 грн. До зазначеної суми увійшли суми сплаченого позивачем ПДВ у зв'язку із придбанням товарів (арахіс, чорнослив, мигдаль, слива сушена, курага) у ТОВ «Універсалтрейд», яким виписано позивачу податкові накладні, проте не зареєстровано їх у Єдиному реєстрі податкових накладних: №12 від 22.10.2012 року, №13 від 24.10.2012 року, №39 від 30.10.2012 року.

У зв'язку із чим, позивачем відображено зазначену інформацію у додатку №8 до податкової декларації, тобто подано заяву зі скаргою на вказаного постачальника у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, яка отримана податковим органом засобом електронного зв'язку 19.11.2012 року, що підтверджується відповідною квитанцією. Разом із зазначеною заявою позивачем направлено контролюючому суб'єкту електронною поштою копії видаткових накладних: №РН-0000067 від 22.10.2012 року, №РН-0000068 від 24.10.2012 року, №РН-0000106 від 30.10.2012 року - в підтвердження факту отримання придбаного товару.

Направлення позивачем зазначених видаткових накладних визнано відповідачем у судовому засіданні 14.08.2013 року в суді першої інстанції. Проте, судом не враховано зазначену обставину, натомість місцевий суд, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, помилково констатував факт ненадання позивачем жодних підтверджуючих документів.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України зобов'язано платника податків надати разом зі скаргою на такого постачальника або копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів / послуг, або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг. Зазначені положення кореспондуються з положеннями пункту 198.2 статті 198 Кодексу, які визнають датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту одну із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або ж дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зауважує, що надані позивачем видаткові накладні, які підтверджують факт отримання останнім товару за змістом та формою відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За фактом отримання позивачем товару, постачальником - ТОВ «Універсалтрейд» виписано відповідні податкові накладні на кожну поставку, які відбулись 22.10, 24.10 та 30.10.2012 року.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що позивачем надано докази фактичного розрахунку за придбаний товар: банківські виписки по рахунку в АТ «УкрСиббанк» (а.с. 79).

Зважаючи на приведені норми та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що дії позивача по направленню податковому органу заяви зі скаргою на постачальника, який не зареєстрував видані першому податкові накладні у Єдиному реєстрі, відповідають вимогам пункту 14 наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1490/20228, яким визначено перелік додатків до податкової декларації та пункту 21, згідно якого у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що зазначена правова конструкція покликана гарантувати право платника на формування податкового кредиту, яке законодавцем на ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства його контрагентами.

Судова колегія погоджується із покликанням апелянта, що місцевий суд помилково застосував норми матеріального права, зокрема, положення пункту 21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 у редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України № 1342 від 17.12.2012 року. Зазначеними змінами доповнено пункт 21 вказаного Порядку наступною нормою: «Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді». Проте, приведені зміни набрали чинності лише 05.02.2013 року, в той час, як заява зі скаргою на постачальника подана позивачем податковому органу значно раніше (19.11.2012 року). Відтак, позивач не був зобов'язаний направляти копії первинних документів, що підтверджують факт поставки чи розрахунків за придбаний товар, у паперовому вигляді.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач вжив усіх передбачених законом заходів для віднесення сплаченого по взаємовідносинам з ТОВ «Універсалтрейд» ПДВ до податкового кредиту, а тому у податкового органу були відсутні підстави для визначення останньому податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, які не відповідають встановленим судом обставинам, та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауз Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауз Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року №0045421520, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 19 листопада 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.