Ухвала суду № 35519068, 20.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.

секретар Ковальчук Н.О.

за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Посилався на те, що 17.12.2011 року позичив відповідачу 35000,00 доларів США, які останній зобов'язувався повернути йому 01.05.2012 року, що за курсом НБУ станом на 03.04.2013 р. становить 279755,00 грн. Оскільки відповідач кошти в обумовлений строк не повернув просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь борг за договором позики в сумі 279755,00 грн. та три відсотки річних від простроченої суми - 7748,79 грн.

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним. Посилався на те, що ніякого договору позики з ОСОБА_3 ніколи не укладав, наявну в матеріалах справи розписку писав його менеджер ОСОБА_6, на чистому листі паперу, де містився його підпис та печатка приватного підприємця. Зазначає, що в 2008-2009 роках перебував в договірних відносинах з ТОВ «Лакпром», власником якого був відповідач за зустрічним позовом, а станом на 17.12.2011 рік була виявлена його заборгованість за поставлений товар як приватного підприємця перед товариством на суму 238 841 грн., яку від погасив після реалізації товару і в підтвердження якої його менеджер написала розписку. Таким чином, оскільки наміру укладати договір позики він не мав, а сторони не досягали домовленості з усіх істотних умов договору, предмет договору ним не отримувався, вважає його недійсним, а тому просив суд визнати договір позики укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 17 грудня 2011 року недійсним та відмовити у задоволені первісного позову.

___________________

справа № 22ц-1414/13р. категорія:19/27

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 279 755 грн. боргу за договором позики та 7748,79 грн. - 3% річних від простроченої суми позики.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 та задовольнити його зустрічну позовну заяву. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що на розписці стоїть печатка приватного підприємця, а також безпідставно, задовольнивши клопотання про допит свідка ОСОБА_6, не допитав її. Вважає, що договір позики підтверджений розпискою від 17.12.2011 року, за яким ОСОБА_1 нібито отримав позику в сумі 35 тис. доларів США від ОСОБА_3 був неукладеним в силу закону, так як ніяких переговорів щодо укладення в природі такого договору та позики таких коштів у ОСОБА_3 не було. У нього лише як у приватного підприємця станом на 17.12.2011 рік існувала заборгованість перед ТОВ «Лакпром» за поставлений, але не реалізований товар, яку він погасив повністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 17.12.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, у відповідності до вимог ст.1047 ЦК України у письмовій формі, згідно умов якого позивач передав відповідачу 35 000 доларів США, що згідно курсу НБУ дорівнює 279 755 грн., які останній мав йому повернути до 01.05.2012 року.

Задовольняючи позивні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами укладення спірного договору позики з метою погашення заборгованості його як приватного підприємця перед власником ТОВ «Лакпром» ОСОБА_3, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст.1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого та за довіреністю діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: