Постанова № 3551476, 30.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

30 березня 2009 року                                                                                      № 22а-5647/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача          Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від позивача –              Гришко В.А., довіреність № б/н від 13.03.2009р.;

                                   Дзеньдзюра С.М., довіреність № б/н від 13.03.2009р.;

                                   Шумейко А.В., довіреність № б/н від 25.03.2009р.;

від відповідача -           Грицак І.В., довіреність № 10/10-0 від 10.03.2009р.;

                                   Бойчук Ю.М., довіреність № 73/10-0 від 17.05.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської обл.

напостанову господарського суду Львівської обл. від 21.01.2008р. у справі № 25/192А/5015

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд»

доДержавної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської обл.

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

            05.06.2007р. позивач Державне підприємство Міністерства оборони /ДП МО/ України «Західвійськбуд» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Жовківському районі Львівської обл. № 383/23-0-9517/24971665 від 27.07.2006р., № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. та № 385/17-0-9528/24971665 від 27.07.2006р. (Т.1, а.с.7-10).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.01.2008р. заявлений позов задоволено частково; визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської обл. № 383/23-0-9517/24971665 від 27.07.2006р. та № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р.;стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03 грн. 38 коп. судових витрат (Т.2, а.с.61-73).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у Жовківському районі Львівської обл., який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі і доповненні до неї скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.77-81, 101-102).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем неправомірно включений податок на додану вартість /ПДВ/ в сумі 8017 грн. 67 коп. до складу податкового кредиту в червні 2005 року, оскільки згідно діючого у вказаний період Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленими ставками у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп.7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст.7). Оплата за санаторно-курортне лікування не відноситься до послуг, які придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, через що включення вартості ПДВ з таких до податкового кредиту є неправомірним.

Також позивачем не було представлено до перевірки первинних документів щодо понесених витрат на придбання основних засобів, актів прийому-передачі, інвентарних карток 1 групи, частково 2 і 3 груп. Перевіркою встановлено завищення витрат по податку на прибуток у зв’язку з включенням до зменшення оподаткованого прибутку амортизаційних відрахувань на основні засоби, які передані підприємству в користування.

Під час перевірки сплати податків від операції з продажу приміщення адміністративного корпусу та гаражів по вул.Чайковського, 33 у м.Львові філією ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР», платником податків не було надано документів, які підтверджують балансову вартість вказаних об’єктів, через що балансова вартість їх на момент продажу повинна складати 0,00 грн., при цьому закон не передбачає включення вартості основних засобів, отриманих з метою експлуатації, до складу валових доходів, в разі реалізації основних фондів при обчисленні оподатковуваного доходу оподаткуванню підлягає реалізаційна вартість основних засобів.

Також залишкова та первісна вартість будівель були засвідчені попередньою виїзною перевіркою підприємства, з наданням завіреної відомості нарахування амортизаційних відрахувань, згідно якої первісна вартість будівель складає 277050 грн., а залишкова вартість – 0,00 грн.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи по матеріалах кримінальної справи № 134-0347 не є належним доказом, оскільки такий не ґрунтується на первинних документах та висвітлює лише суб’єктивну думку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 19.06.2006р.-03.07.2006р. працівниками ДПІ у Жовківському районі Львівської обл. проведено виїзну позапланову перевірку філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР» з питань перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 57/23-0/24971665 від 17.07.2006р. (Т.1, а.с.140-156, 11-20).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.4.3 п.8.4, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в ІІ кварталі 2005 року на суму 2329 грн., в ІІІ кварталі 2005 року на суму 408928 грн., в IV кварталі 2005р. на суму 8603 грн., в І кварталі 2006 року на суму 7045 грн. 25 коп. Також позивачем в порушення вимог пп.7.4.4, 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво віднесено до складу податкового кредиту в червні 2005 року ПДВ в розмірі 8017 грн. 67 коп. від суми оплати за санаторно-курортне лікування; останнім також не враховано збільшення ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», через що має місце заниження податку з власників транспортних засобів на суму 3276 грн. 75 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення (Т.1, а.с.21-23):

* № 383/23-0-9517/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 12026 грн. 51 коп., з яких 8017 грн. 67 коп. за основним платежем та 4008 грн. 84 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями);

* № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 595630 грн. 90 коп., з яких 426905 грн. 25 коп. за основним платежем та 168725 грн. 65 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями);

* № 385/17-0-9528/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів на суму 4259 грн. 77 коп., з яких 3276 грн. 75 коп. за основним платежем та 983 грн. 02 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами розгляду повторної скарги філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР» ДПА у Львівській обл. рішенням № 20780/10/25-005/1232 від 14.12.2006р. донараховано штрафну (фінансову) санкцію по податку з власників транспортних засобів в сумі 655 грн. 36 коп., цим же рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. в частині 55 грн. 57 коп. штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток (Т.1, а.с.29-38).

Задовольняючи заявлений позов в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 383/23-0-9517/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 12026 грн. 51 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з урахуванням вимог п.5.3. цієї статті, до складу валових витрат платника податків відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень та ін.

Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3. ст.2 наказу Державного комітету статистики № 5 від 13.01.2004р. до інших заохочувальних та компенсаційних витрат відносяться вартість путівок працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок.

Оскільки колективним договору філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР» передбачено забезпечення працівників санаторним лікуванням та оздоровчим відпочинком, від працездатності працівників залежить ефективність господарської діяльності підприємства, виходячи із змісту пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону України від 15.07.1999р., позивач мав право включити оплату путівок на придбання санаторно-курортного лікування до валових витрат, через що платником податків правомірно включено суму ПДВ, сплачену за придбання названих путівок, до податкового кредиту.

Між тим, такі висновки суперечать діючій на момент формування податкового кредиту (станом на червень 2005 року) редакції пп.7.4.4, 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно яких податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленими ставками у зв’язку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбання (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Оскільки сума санаторно-курортного лікування сплачена позивачем не з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то сума ПДВ від вказаної операцій в розмірі 8017 грн. 67 коп. по податковій накладній № 98 від 28.02.2004р. (Т.1, а.с.161) зайво включена позивачем до складу податкового кредиту у червні 2005 року.

Саме вказані підстави були покладені податковим органом в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з ПДВ, що стверджується представленим Актом перевірки.

Підстав для застосування попередньої редакції Закону України “Про податок на додану вартість” колегія суддів не вбачає, через що висновки суду в цій частині є невірними, а тому відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ.

Підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток і винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. слугувало непідтвердження на момент перевірки балансової вартості будівлі адміністративного корпусу в сумі 1499853 грн. та цегляних гаражів в сумах 67041 грн. та 34112 грн.; позивачем не було надано для перевірки первинних документів щодо понесених витрат на придбання основних засобів, актів прийому-передачі, інвентарних карток, через що відповідачем балансова вартість названих об’єктів на час продажу визначена в сумі 0,00 грн.

Протягом перевіреного періоду позивач нараховував амортизаційні нарахування по бухгалтерському обліку згідно п.26 Стандарту бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затв. наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів.

По податковому обліку амортизаційні відрахування нараховувалися згідно пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств, згідно якої норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розрахунку на податковий квартал.

На думку податкового органу, позивач безпідставно нараховував амортизаційні нарахування на основні засоби, які були отримані в господарське користування (безоплатно надані), та без підтверджуючих прихідних документів на них.

Між тим, для проведення перевірки позивачем були надані інвентарні картки основних засобів (ОЗ-6), в яких зазначено балансову вартість основних засобів; вказані документи є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; також типову форму ОЗ-1 відповідно до наказу Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995р. “Про затвердження типових форм первинного обліку” визначено як акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, представлена для перевірки інвентарна картка є типовою формою ОЗ-6, в якій зазначається залишкова вартість основних засобів (Т.1, а.с.86-94).

Також позивачем проведено інвентаризацію всіх груп основних засобів, по результатах якої складено Зведену відомість інвентаризації основних засобів станом на 01.11.2004р., де вказано первісну та залишкову вартість адміністративного корпусу та гаражів, яка відповідає даним податкового обліку позивача (Т.1, а.с.74-85).

Поряд з цим, в Акті перевірки не відображено, на які саме основні засоби зайво нараховані амортизаційні відрахування.

Таким чином, відповідачем не доведено отримання позивачем будь-яких основних засобів безоплатно, прийняття балансової вартості за 0,00 грн. не відповідає бухгалтерським документам позивача (Т.1, а.с.166-171).

Хибними слід визнати висновок відповідача про те, що отримання позивачем безоплатно наданої послуги у вигляді ремонту, зумовлена проведеним орендарем Консорціумом “Концесійні транспортні магістралі” капітальним ремонтом будівель на загальну суму 593273 грн. 35 коп., яка підлягає оподаткуванню податком на прибуток згідно пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, сума від оподаткування яких входить в загальну суму доходу від продажу.

Між тим, матеріали зустрічної перевірки Консорціуму “Концесійні транспортні магістралі” не підтверджують того, що балансова вартість приміщення дорівнює 0,00 грн., основні засоби були набуті позивачем до перевіреного періоду, тому цією перевіркою не міг досліджуватися факт отримання основних засобів без понесення витрат (Т.1, а.с.172-181).

Разом з тим, згідно актів приймання-передачі від філії ДП МО України «Західвійськбуд» 66 «УНР» до філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР» від 06.06.2001р. філією 20 УНР були передані будинок та цегляні гаражі по вул.Чайковського, 33 у м.Львові, балансова вартість яких відповідно складає 2235090 грн. 30 коп., 248516 грн. 60 коп. та 99820 грн. 61 коп. На момент їх продажу балансова вартість становила відповідно 1499853 грн., 67041 грн. та 34112 грн. Різниця між виручкою від продажу та балансовою вартістю була оподаткована податком на прибуток, різниця між балансовою вартістю при передачі та продажу виникла за рахунок амортизації цих основних засобів.

Крім цього, розмір залишкової вартості відчужених основних засобів відображений в матеріалах попередніх інвентаризацій станом на 01.01.2004р. і 01.11.2004р., де вказано залишкову вартість основних засобів (Т.1, а.с.74-85).

Таким чином, підставою для визначення об’єкта оподаткування вищевказаного нерухомого майна були дані актів внутрішнього переміщення, дані інвентарної картки, дані оборотно-сальдової відомості, які відповідають один одному (Т.1, а.с.89-94).

Окрім цього, законність проведення оподаткування операції по реалізації майна підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи, що проводилася в межах порушеної СВ ПМ ДПА у Львівській кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 3898 від 12.12.2006р. експертом не підтверджується документальна обґрунтованість Акта перевірки № 57/23-0/24971665 від 17.07.2006р. в частині нарахування податку на прибуток за період ІІІ кварталу 2005 року в сумі 400251 грн. 50 коп. (Т.2, а.с.28-30).

Також в процесі слідства було встановлено відсутність складу злочинів у діях посадових осіб філії ДП МО України «Західвійськбуд» 20 «УНР», через що кримінальна справа закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину, що засвідчується постановою слідчого від 25.12.2006р. (Т.2, а.с.11-14).

Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на дані попередньої перевірки, згідно яких балансова вартість реалізованого майна дорівнює 0,00 грн., оскільки відповідно до письмових пояснень відповідача у відомості нарахування амортизації за І квартал 2005 року, долученій до Акта перевірки № 90/23-0/4971665 від 14.07.2005р., вказана вартість майна для розрахунку податкової амортизації, що означає те, що відповідачем в окремих випадках для уникнення збитків в середині звітного року, або збільшення дохідності в цілях сплати податку на прибуток підприємством за окремі податкові періоди не включено в декларацію про прибуток певні суми амортизаційних нарахувань, оскільки сума амортизації зменшує отриманий дохід в цілях оподаткування (Т.2, а.с.119-120).

Окрім цього, в деклараціях по прибутку за півріччя 2006 року чітко вказана вартість основних засобів по групам нарахування амортизації та балансову вартість, що й складає залишкову вартість. Також з декларацій вбачається, що вартість всіх груп основних засобів для нарахування амортизації є меншою, ніж балансова вартість всіх груп основних засобів для розрахунку норми амортизації (Т.1, а.с.137-160).

Аналізуючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до переконливого висновку про неправомірність визначення податковим органом податкових зобов’язань з податку на прибуток, через що спірне податкове повідомлення-рішення № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція висловлена господарським судом і в оскаржуваній постанові суду від 21.01.2008р.

            Стосовно визначення суми податкового зобов’язання в податковому повідомленні-рішенні № 385/17-0-9528/24971665 від 27.07.2006р. щодо податку з власників транспортних засобів колегія суддів виходить з того, що Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» було підвищено ставку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

            Перевіркою податкового органу з’ясовано, що датою подання загального розрахунку є 28.02.2005р., уточнений розрахунок платником податку не подавався, підприємством самостійно нараховано і сплачено до бюджету податок з власників транспортних засобів на суму 22858 грн.

            Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» внесено зміни до ст.3 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” стосовно ставок податку.

            У зв’язку із збільшенням ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, юридичні особи-власники транспортних засобів зобов’язані зробити перерахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2005 рік та подати до податкового органу уточнюючий розрахунок суми податку. Перерахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів проводиться юридичною особою по строках сплати (кварталах), які не настали.

            За таких умов позивачем занижено податок з власників транспортних засобів за 2005 рік на суму 3276 грн. 75 коп.

            При цьому господарським судом вірно вказано на те, що Закон України про Державний бюджет поширюється, в тому числі, й на податкові відносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Вказаний Закон передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема, шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов’язань для визначеного кола суб’єктів господарювання від сплати певних видів податків, через що вказаний Закон може зупиняти дію окремих положень податкових законів, вводити податкові пільги та інше.

            Згідно ч.8 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

            У розглядуваному випадку зміна розміру ставок не відноситься до пільг, не змінює сам податок та механізм його сплати.

            Також виходячи із системного аналізу наведених актів, колегія суддів приходить до висновку, що норми Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, які визначають порядок сплати податку та ін., є загальними щодо вказаних правовідносин, про те перевагу при застосуванні закону мають спеціальні норми. Такими є положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

            Таким чином, норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»поширюються на розглядувані правовідносини, і як спеціальні норми мають перевагу при застосуванні.

Звідси, господарський суд прийшов до вірних висновків про правомірність визначення відповідачем суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, через що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 385/17-0-9528/24971665 від 27.07.2006р. є відсутніми.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, в решті заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської обл. задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 21.01.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської обл. № 384/23-0-9518/24971665 від 27.07.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 595630 грн. 90 коп., з яких 426905 грн. 25 коп. за основним платежем та 168725 грн. 65 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» з Державного бюджету України 03 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач:                                                                                                           Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                              М.А.Пліш

                       О.П.Стародуб