Ухвала суду № 3551472, 06.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року                                                                                         № 22а-6336/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від позивача –              Слободянюк О.Г., довіреність № 124/8 від 25.02.2009р.;

від відповідача –           Карпин В.П., довіреність № 3931/68/10-017 від 12.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

напостанову господарського суду Львівської обл. від 12.02.2008р. у справі № 15/15А/5015

за позовомЛьвівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ»

доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

проскасування акта перевірки та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

08.11.2007р. позивач Львівське швейне підприємство /ЛШП/ «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати Акт про результати позапланової перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007р. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Личаківському районі м.Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007р. (а.с.4-6).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 12.02.2008р.заявлений позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.44-47).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Личаківському районі м.Львова, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.49-50).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що законодавством чітко передбачено, що однією із обов’язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість /ПДВ/, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що включенню до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті цього податку, його основної функції – формування доходів державного бюджету, а також з поняття платника ПДВ як особи, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Системний аналіз наведених положень вказує на те, що законодавством встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту.

            Із змісту проведених податковим органом заходів (зустрічних перевірок, скерованих запитів) з’ясовано, що постачальник по ІІІ ланцюгу Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Фінансові послуги СЕБ», який повинен був відобразити відповідні суми ПДВ в податковій декларації з цього податку та сплатити у відповідному періоді суми податку, не задекларував і не сплатив ПДВ за березень 2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 13-17.09.2007р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено виїзну позапланову перевірку ЛШП «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ» з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Роздільською госпрозрахунковою філією міжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, ТзОВ «Профліга» та ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ» за березень 2007 року , по результатам якої складено Акт перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007р. (а.с.8-12).

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2007 року ПДВ в розмірі 8259 грн. 91 коп., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2007 року в сумі 8259 грн. 91 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772340/0 від 26.09.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на 8259 грн. 91 коп. (а.с.13, 14).

На підставі отриманих ДПІ у Личаківському районі м.Львова відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІІІ ланцюг в схемі постачання) встановлено, що провести зустрічну перевірку ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ» неможливо, сума податкових зобов’язань з ПДВ вказаного платника за березень 2007 року складає 0,00 грн.

            У зв’язку з наведеним податковим органом зроблено висновок про те, що ТзОВ «Фінансові послуги СЕБ» не задекларувало за березень 2007 року податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 5722 грн. 15 коп. та не сплатило його до бюджету, через що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2007 року ПДВ в сумі 8259 грн. 91 коп.

            Наведений висновок був покладений відповідачем в основу винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

            пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов’язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов’язань.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (ст.ст.10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів (а.с.15-18).

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від Роздільськоїгоспрозрахункової філіїміжрегіонального центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, яка зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ (а.с.32), за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов’язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов’язковими до виконання.

Таким чином, ДПІ у Личаківському районі м.Львова необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується й та обставин, що постачальник товару, з яким у позивача були проведені господарські операції, включив до податкових зобов’язань всі суми, що були включені позивачем до податкового кредиту (а.с.30-33).

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов’язкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не встановлений.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ЛШП «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, які визначені у податковій декларації з ПДВ за квітень 2007р.

            З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов в частині вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова№ 0000772340/0 від 26.09.2007р. є підставним, а тому підлягає до задоволення.

            В частині вимог позивача про визнання недійсним Акта перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007р. колегія суддів зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

            Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених в ході перевірки фактів не є актом суб’єкта владних повноважень в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст.86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

            Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

            З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про оскарження акта перевірки податкового органу підлягає закриттю.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, колегія суддів не вбачає.

Вчастині відмови у задоволенні позовних вимог про оскарження акта перевірки податкового органу постанову суду слід скасувати, провадження щодо таких - закрити.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.п.1, 4 ч.1 ст.198, ст.200, ч.1 ст.203, п.п.1, 4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 12.02.2008р. вчастині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Акта перевірки № 385/23-4/03972666 від 17.09.2007р. - скасувати та провадження у справі - закрити.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 12.02.2008р. вчастині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова № 0000772340/0 від 26.09.2007р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач:                                                                                                        Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                            М.А.Пліш

          О.П.Стародуб