Ухвала суду № 3551470, 06.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року                                                                                         № 22а-6491/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від позивача –              Дубас В.М., довіреність № 2664/09 від 03.04.2009р.;

від відповідача –           Тенета Н.Р., довіреність № 1790/10/10-010 від 12.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «T.F.C. Ltd»

напостанову господарського суду Львівської обл. від 20.11.2007р. у справі № 13/318А/5015

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «T.F.C. Ltd»

доДержавної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської обл.

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

19.10.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «T.F.C. Ltd» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Дрогобицькому районі Львівської обл. податкові повідомлення-рішення № 0004342301/0 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 15307 грн., з яких 0,00 грн. за основним платежем та 15307 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0004352301/0 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 18462 грн., з яких 12308 грн. за основним платежем та 6154 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.4-7).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 20.11.2007р.в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.45-49).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «T.F.C. Ltd», який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та винести нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.55-58).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що підстав для донарахування штрафних санкцій в розмірі 15307 грн. у відповідача не було, оскільки податкових зобов’язань в розмірі 30613 грн. він позивачеві не нараховував; допущене позивачем порушення полягає лише у неповному виконанні вимог пп.«б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки він самостійно відобразив суму недоплати в розмірі 30613 грн. у декларації за лютий 2007 року, однак не збільшив при цьому податкове зобов’язання на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від суми цієї недоплати.

Окрім цього, відповідачем безпідставно визначена сума податку на прибуток підприємств в розмірі 7500 грн., оскільки позивач після подання декларації за 9 місяців 2005 року виявив помилкове включення до валового доходу цього періоду суми реалізації основних засобів підприємства. При цьому покликання податкового органу про неможливість подання уточнюючих розрахунків за періоди, які вже були охоплені перевіркою, суперечать вимогам п.5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не ставить право платника податку на подання в межах строку давності уточнюючих розрахунків. Також судом не враховано, що декларація по податку на прибуток подається наростаючим підсумком і стосовно даного випадку є річною, тому при визначенні правомірності подання уточнюючого розрахунку слід було перевірити первинні документи за весь 2005 рік, а не за його IVквартал.

В частині завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 19232 грн. у 2006 році та І кварталі 2007 року податковим органом неправильно застосовані норми пп.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно складеного акта перевірки страхове відшкодування від ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» за викрадений автомобіль позивач не отримував, тобто на його банківський рахунок чи в касу підприємства таке не поступало; при цьому виплачені кошти безпосередньо надійшли в АППБ «Аваль». За таких обставин позивач не мав правових підстав для зменшення вартості 2 групи основних фондів на суму страхового відшкодування, через що останній відобразив вибуття свого активу у вигляді викраденого автомобіля на суму його залишкової вартості зі зменшенням загально вартості 2 групи основних фондів саме на цю суму, а не на суму проведених страховою компанією та банком розрахунків, які не є об’єктом бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

            Як з’ясовано судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. було проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «T.F.C. Ltd»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 417/23-1/22407311 від 10.08.2007р. (а.с.8-22).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств в розмірі 12308 грн.; вимог пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого платником податків занижено ПДВ за січень 2007 року в сумі 30613 грн. та завищено ПДВ за лютий 2007 року в сумі 30613 грн.

На підставі висновків Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (а.с.23 і на звороті):

* № 0004342301/0 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 15307 грн., з яких 0,00 грн. за основним платежем та 15307 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

* № 0004352301/0 від 23.08.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 18462 грн., з яких 12308 грн. за основним платежем та 6154 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи; не виявлено порушень закону під час прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с.45-49).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції по суті прийняте правильне рішення, виходячи з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, під час проведення планової перевірки податковий орган встановив заниження позивачем ПДВ за січень 2007 року в сумі 30613 грн. та завищення вказаного податку за лютий 2007 року на 30613 грн.

Наведений висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в січні 2007 року на банківський рахунок ТзОВ «T.F.C. Ltd» поступила попередня оплата від ПАФ «Єрчики» в сумі 183680 грн., в тому числі ПДВ 30613 грн., що стверджується платіжним дорученням № 4620 від 17.01.2007р.

Всупереч вимогам пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до податкового зобов’язання з ПДВ і декларації з ПДВ за січень 2007 року не включено з цієї операції податок в сумі 30613 грн., чим занижено податкове зобов’язання по цьому податку за січень 2007 року на суму 30613 грн.

В лютому 2007 року позивач видав вказаному контрагенту податкову накладну № 1918 від 01.02.2007р. на попередню оплату на загальну суму 183680 грн., в тому числі ПДВ 30613 грн., а також відвантажив оплачені товари, стверджується накладною ТВРЛ № 1951 від 05.02.2007р.

            Сума ПДВ по вказаній податковій накладній включена до податкових зобов’язань за лютий 2007 року, відображена в реєстрі виданих податкових накладних за лютий 2007 року, та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за лютий 2007 року.

            Застосовуючи до платника податку штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15307 грн., податковий правомірно виходив з того, що позивачем не дотримано вимог пп.«б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки він самостійно не нарахував суму штрафу та не збільшив суму податкового зобов’язання з цього податку.

            Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про правомірність нарахування податковим органом у цій ситуації лише суми податкового зобов’язання 2296 грн. 50 коп. (за основним платежем 1531 грн. і за штрафними санкціями 765 грн. 50 коп.), оскільки застосування вимог пп.«б» п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можливо лише при відображенні суми недоплати у складі декларації, що подається за наступний період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загального податкового зобов’язання з такого податку.

            У випадку відображення суми недоплати у складі декларації, що подається за наступний період вищевказаний Закон не передбачає права податкового органу на донарахування лише суми штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми.

            Окрім цього, сам платник податків під час проведення перевірки не заявляв, що вказані дії по включенню суми ПДВ в декларацію за наступний податковий період проводилися ним по причині самостійного виявлення факту заниження податкового зобов’язання до початку його перевірки контролюючим органом; така кваліфікація його дій дана фактично самим податковим органом.

            За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним нарахування платнику податку податкових зобов’язань в розмірі 15307 грн., з яких 0,00 грн. за основним платежем та 15307 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, при цьому розмір останніх визначений із врахуванням податкового періоду, на який припадає така недоплата, і періоду, на який припадає винесення контролюючим органом рішення про визначення податкового зобов’язання.

            В частині правомірності нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств колегія суддів виходить з наступного.

            Проведеною контролюючим органом перевіркою виявлено заниження позивачем скоригованого валового доходу у розмірі 29800 грн. за IVквартал 2005 року, оскільки ТзОВ «T.F.C. Ltd» проводило коригування валового доходу за перевірений період, а саме 06.03.2006р. ним подано уточнюючий розрахунок за 2005 рік, згідно якого зайво враховані доходи на суму 29800 грн.

            При цьому податковий орган виходив з того, що три квартали 2005 року були обревізовані працівниками ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл., по результатам проведеної перевірки складений Акт перевірки № 173/23-1/22407311 від 23.02.2006р., згідно якого розбіжностей між задекларованими даними підприємства і даними перевірки в частині скоригованого позивачем валового доходу не встановлено.

Покликання апелянта про неправомірність наведених дій податкового органу з огляду на вимоги п.5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не ставить право платника податку на подання в межах строку давності уточнюючих розрахунків, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки під час проведення розглядуваної перевірки позивачем не було представлено підтверджуючих документів, які б свідчили про правомірність коригування валового доходу та виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, через що коригування валового доходу в сторону зменшення згідно уточнюючого розрахунку проведено безпідставно.

Також колегія суддів враховує, що апелянтом не представлено суду доказів оскарження результатів попередньої перевірки (Акт перевірки № 173/23-1/22407311 від 23.02.2006р.) у зв’язку із виявленням помилок у валових доходах за періоди, які були обревізовані контролюючим органом.

В частині правильності визначення суми амортизаційних відрахувань відповідачем встановлено завищення суми амортизації в розмірі 19232 грн., яке утворилося через порушення позивачем вимог пп.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником податку не в повному обсязі зменшено балансову вартість основних фондів 2 групи за нормою амортизації 10 відсотків на суму компенсації страхової організації та зайво нараховано амортизаційні відрахування в сумі 19321 грн. 64 коп.

Наведений висновок випливає з наступного.

У вересні 2005 року у позивача було викрадено автомобіль, що засвідчується відповідною заявою в правоохоронні органи. В січні 2006 року ТзОВ «T.F.C. Ltd» провело списання вказаного основного засобу, що підтверджується Актом списання від 31.01.2006р.

Відповідно до договору № 00842-262 від 13.09.2005р. добровільного страхування наземних транспортних засобів позивач застрахував у ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» автомобіль марки «VolvoS40», згідно якого страхова сума складає 160000 грн., франшиза при викраденні становить 10 відсотків при викраденні, згідно умов цього договору вигодобувачем, по причині придбання застрахованого автомобіля в кредит, є АППБ «Аваль».

Наявність вищевказаних кредитних відносин стверджується кредитним договором № 012/08-1/564 від 21.08.2004р., відповідно до умов якого сума кредиту складає 142000 грн. зі сплатою 21 відсотка річних.

В І кварталі 2006 року ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» компенсує позивачу втрати, пов’язані з викраденням автомобіля на загальну суму 142570 грн. 54 коп. через вигодонабувача – АППБ «Аваль». По причині наведеного ТзОВ «T.F.C. Ltd» зобов’язане було в порядку пп.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшити балансову вартість основних фондів 2 групи на суму 142570 грн. 54 коп.

Про те, позивач зменшив балансову вартість відповідної групи лише на 95607 грн. 97 коп. згідно Акта списання автомобіля від 31.01.2006р., через що товариством не в повному обсязі зменшено балансову вартість основних фондів 2 групи.

За таких обставин податковий орган прийшов до висновку, що за 2006 рік та І квартал 2007 року позивачем зайво нараховані амортизаційні відрахування на основні фонди 2 групи за нормою амортизації 10 відсотків на суму 19321 грн. 64 коп.

Покликання апелянта на неправильне застосування ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської обл. вимог пп.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки страхове відшкодування від ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» за викрадений автомобіль позивачем не отримувалося, виплачені страховою організацією кошти безпосередньо поступили в АППБ «Аваль», через що позивач не мав правових підстав для зменшення 2 групи основних фондів на суму страхового відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог абз.«б» пп.8.4.9 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» уразі, коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Таким чином, вказана норма не передбачає її застосування (а саме зменшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму компенсації) при умові обов’язкового надходження суми страхового відшкодування безпосередньо на банківський рахунок платника податку чи в касу підприємства. Між тим, платник податку, укладаючи договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, самостійно визначив вигодонабувача (безпосереднього отримувача коштів), при цьому отриманими коштами була погашена заборгованість позивача по вищевказаному кредитному договору.

Покликання апелянта на застосування у розглядуваній ситуації вимог пп.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» слід вважати помилковими, оскільки вказана норма застосовується у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, при цьому витрати платнику податків за цими обставинами не компенсуються страховою організацією або іншою юридичною чи фізичною особою, визнаною винною у заподіяній шкоді.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним визначення податковим органом податкових зобов’язань по наведеним господарським операціям, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «T.F.C. Ltd» на постанову господарського суду Львівської обл. від 20.11.2007р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач:                                                                                                         Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                            М.А.Пліш

          О.П.Стародуб