Ухвала суду № 3551469, 06.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

06 квітня 2009 року                                                                                         № 22а-6554/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб:

від позивача –              Вишневського В.О., довіреність № 1048 від 08.05.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл.

напостанову господарського суду Львівської обл. від 20.02.2008р. у справі № 28/397А/5015

за позовомДочірнього підприємства «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдінг А/С»

доДержавної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл.

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

20.12.2007р. позивач Дочірнє підприємство /ДП/ «Датський текстиль» компанії «ПВН Холдінг А/С» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Сокальському районі Львівської обл. № 0012882301/0 від 10.12.2007р. про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ на суму 7612 грн. 40 коп.; стягнути з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.3-6).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 20.02.2008р.заявлений позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. № 0012882301/0 від 10.12.2007р. про відмову в отриманні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 7612 грн. 40 коп.;стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судових витрат (а.с.59-62).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Сокальському районі Львівської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.71-72).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що податковим органом дотримані вимоги чинного законодавства при проведенні позапланової документальної перевірки з питань відшкодування з бюджету податку на додану вартість /ПДВ/.

Чинним законодавством чітко передбачено, що однією із обов’язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що включення до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті цього податку, його основної функції – формування доходів державного бюджету, а також з поняття платника ПДВ як особи, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Системний аналіз наведених положень вказує на те, що законодавством встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту.

            Із змісту проведених податковим органом заходів (зустрічних перевірок, скерованих запитів) з’ясовано, що Приватне підприємство /ПП/ «Фінкомінвест» (постачальник по І ланцюгу) за юридичною і фактичною адресами не знаходиться, в нього відсутні будь-які основні фонди, відносно його посадових осіб порушена кримінальна справа за фактом ухилення від сплати податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Аґрус компані ЛТД» (постачальник по ІІ ланцюгу) декларація з ПДВ за квітень 2007 року не подавалася, останнє також не знаходиться за юридичною адресою, його засновники не мають відношення до створення та діяльності товариства, керівники такого перебувають в розшуку.

Оскільки зустрічну перевірку по ланцюгу від постачальника до виробника провести неможливо, то податковим органом зроблено висновок про відсутність фактичної сплати податку до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

            Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ у Сокальському районі Львівської обл.проведено протягом 29-30.11.2007р. позапланову виїзну перевірку ДП «Датський текстиль» з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01.04.2007р. по 31.05.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1091/23-1/31588791 від 30.11.2007р. (а.с.9-12).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п.1.3 ст.1, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування у травні 2007 року в розмірі 7612 грн. 40 коп.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012882301/0 від 10.12.2007р.про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за травень 2007 року на суму 7612 грн. 40 коп. (а.с.7).

Згідно отриманих ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача встановлено, що провести зустрічну перевірку по ланцюгу від виробника до постачальника неможливо, через що сума ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем від ПП «Фінкомінвест», постачальником для якого є ТзОВ «Аґрус компані ЛТД», не підлягає бюджетному відшкодуванню.

            Наведений висновок був покладений відповідачем в основу винесеного податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи також стверджується, що протягом березня-квітня 2007 року ПП «Фінкомінвест» поставило позивачу матеріальні цінності (електродвигуни, перетворювачі частоти), що стверджується видатковими накладними (а.с.48, 49).

Покупцем товару проведена оплата грошовими коштами вартості придбаних товарів та суми ПДВ, що засвідчується представленим платіжним дорученням (а.с.16).

Окрім цього, постачальником видані позивачу податкові накладні (а.с.14, 15), які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав порядку, встановленому чинним законодавством.

Із змісту довідки № 18209/7/23-411 від 14.06.2007р. про результати зустрічної перевірки вбачається, що суми ПДВ по зазначених податкових накладних включені ПП «Фінкомінвест» до складу податкових зобов’язань відповідного періоду, відображені в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за березень і квітень 2007 року (а.с.30-31).

Також ПП «Фінкомінвест» на час здійснення вищевказаних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника ПДВ № 17741722 від 18.03.2004р. (а.с.30-31).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у розглядуваних господарських відносинах позивач є покупцем товарів, платником податку на додану вартість є ПП «Фінкомінвест», на якого законом покладено обов’язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем, і він несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався обов’язок по сплаті суми ПДВ не тільки на рахунок продавця, а ще й до бюджету.

Правильно вказано судом й на те, що контрагент позивача ПП «Фінкомінвест» включив до суми податкових зобов’язань суму ПДВ, сплачену йому ДП «Датський текстиль». Невстановлення податковим органом факту сплати до бюджету суми ПДВ наступним контрагентом по ланцюгу - ТзОВ «Аґрус компані ЛТД», з яким позивач не мав жодних взаємовідносин, не може впливати на формування податкового кредиту ДП«Датський текстиль».

Також виходячи з конституційного принципу індивідуалізації відповідальності, у розглядуваному випадку ДП «Датський текстиль», яким при здійсненні господарської діяльності, додержано всіх норм податкового законодавства, не може нести відповідальності за дії інших осіб.

Додатково колегія суддів враховує, що із системного аналізу п.1.8. ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов’язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов’язань.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (ст.ст.10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов’язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов’язковими до виконання.

Таким чином, ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Між тим, придбані товари позивачем оприбутковані із відображенням їх в бухгалтерській та податковій звітності, обліковані як запасні частини до виробничого обладнання, у подальшому такі встановлені на виробничому обладнанні, що стверджується актами списання СпТ-000232 від 31.05.2007р. та СпТ-000361 від 31.08.2007р. (а.с.50, 51).

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов’язкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, не встановлений.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ДП «Датський текстиль» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, які визначені у податковій декларації з ПДВ за травень 2007р.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

            З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської обл. № 0012882301/0 від 10.12.2007р.є підставним, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської обл. на постанову господарського суду Львівської обл. від 20.02.2008р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач:                                                                                                         Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                            М.А.Пліш

          О.П.Стародуб