Ухвала суду № 3551462, 27.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                          Суддя-доповідач – Міронова Г.М.

                                                Головуючий у 1 інстанції – Качуріна Л.С.

                                                                                       Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

                                                                                     УХВАЛА

                                                                                Іменем України

27 березня 2009року                                                                       справа № 2-а-3344/08\1270

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                   Міронової Г.М.

суддів:                                                      Лях О.П., Яманко В.Г.

при секретарі                                                 Стєблєві О.Л.

за участю представників:

позивача                                                         Бєлухи М.Б. – по довіреності;

відповідача                                                    Альошкіна В.С. – по довіреності;

розглянувши апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську   на постанову

від

у адміністративній справі

за позовом

до

проЛуганського окружного адміністративного суду  

04 вересня 2008 року

№ 2-а-3344/08

Закритого акціонерного товариства «Лисичанський

склозавод «Пролетарій»

Спеціалізованої державної податкової інспекції по

роботі з великими платниками податків у місті Луганську

визнання недійсними рішень про застосування

штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом,  який був уточнений в ході судового розгляду справи, та в якому просив суд визнати недійсними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій: від 12.07.2007 року № 00004908013/0, від 20.09.2007 р. № 00004908013/1, від 22.10.2007 р. № 00004908013/2, 20.09.2007 р. № 0000690813/1, від 23.10.2007 р. № 0000690813/1, від 23.11.2007 р. № 0000690813/2, від 22.10.2007 р. № 00007408013/2, від 25.12.2007 р. № 0000690813/3, від 25.12.2007 р. № 00007408013/3, від 25.12.2007 р. № 00004908013/3.

            Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року позовзакритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій було задоволено.

           Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріально і процесуального права.

Судами першої інстанції та апеляційної інстанції  встановлено наступне.

04 липня 2007 року відповідачем у справі за результатами планової виїзної перевірки позивача за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року з питань дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства складено акт від 04.07.2007 р. № 502/08-3/31380846, у п. 7 висновків якого вказано, що позивач у порушення ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР) перевищив на 240 днів, станом на 31.03.2007 року законодавчо встановлений 90 - денний термін розрахунків при здійсненні операції з компанією «Карtanogluforeingtraign INС» (Туреччина) по експортному контракту від 19.04.2006 року №6-44-792 на суму 643,25 доларів США або 3248,41 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- від 12.07.2007 року № 00004908013/0 - яким застосовано пені у сумі 2241,39 грн. за прострочення зарахованої валютної виручки у термін, передбачений ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- від 20.09.2007 р. № 00004908013/1 - яким донараховано 2241,39 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. І ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- від 22.10.2007 р. № 00004908013/2 - яким донараховано 2241,39 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. І ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- 20.09.2007 р. № 0000690813/1 - яким донараховано 175,43 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- від 23.10.2007 р. № 0000690813/1 - яким донараховано 175,43 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- від 23.11.2007 р. № 0000690813/2 - яким донараховано 175,43 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР;

- від 22.10.2007 р. № 00007408013/2 - яким донараховано 340,00 грн. пені за порушення п. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства;

-  від 25.12.2007 р. № 00004908013/3 - яким донараховано 2241,39 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч.І ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР; - від 25.12.2007 р. № 0000690813/3 - яким донараховано 175,43 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі ч. І ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР; - від 25.12.2007 р. № 00007408013/3 - яким донараховано 340,00 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на підставі абзацу 7 п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.12.1993 року № 15-93 зі змінами та доповненнями, та п. 2.7. Постанови НБУ «Положення про валютний контроль» від    08.02.2000 р.    № 49    зі    змінами    та доповненнями.            У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача, сторони надали відповідні пояснення.             Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.         

            Суть спору полягає в тому, що податкова інспекція не вважає залік зустрічних однорідних вимог підставою для припинення нарахування пені за несвоєчасне надходження коштів в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки наказом Державної податкової адміністрації України № 641 від 30 грудня 2003 року було затверджене "Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення встановленого порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу в зовнішньоекономічній сфері, що передбачають розрахунки коштами, у зв'язку з припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог", яким передбачено, що у разі виявлення податковими органами випадків припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу без надходження виручки у іноземній або національній валюті на рахунки в уповноважених банках, застосовується відповідальність, передбачена статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".  Це узагальнююче роз'яснення було затверджене ДПА України на підставі вимог підпункту "е" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями станом на час їх видання, та підлягало оприлюдненню з дотриманням правил комерційної та банківської таємниці у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. Відповідачем не було зазначено про дотримання вимог закону щодо оприлюднення цього роз'яснення. Окрім того, суд вважає, що податковим роз'ясненням є оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції,  а не встановлення додаткових обмежень та підстав для відповідальності не передбачених законом, норми якого роз'яснюються податковим органом.

         Відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, при цьому, такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року зі змінами та доповненнями станом на час дії спірних правовідносин, передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначеній в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується за порушення резидентами цих термінів, статтею 4 зазначеного Закону передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Як видно зі змісту Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", предметом його регулювання є лише випадки застосування грошової форми розрахунків у відносинах, що виникають між резидентами та нерезидентами у зовнішньоекономічній діяльності, при цьому, вказаний Закон не передбачає неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

         Крім того, режим, строки здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення режиму та строків, повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій встановлює інший закон - Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" № 351-ХІУ від 23 грудня 1998 року.

         Щодо посилань відповідача на те, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлює обов'язковість надходження виручки за експортовану продукцію в законодавчо установлений термін та відповідальність у разі її ненадходження, суд зазначає, що  такий висновок  податкового органу є таким, що ґрунтується на довільному трактуванні вказаних норм, які лише встановлюють строки зарахування виручки резидентів у іноземній валюті та відповідальність за порушення цих строків.

          Зокрема, слід відзначити, що відносини про нарахування податковим органом пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності є публічно-правовими і цивільним законодавством не регулюються, проте нарахування пені як відповідальності передбачено законом за порушення строків зарахування виручки резидентів у іноземній валюті в разі, якщо таке зарахування передбачено згідно з зовнішньоекономічними договорами між резидентом та нерезидентом, які регулюються цивільним та господарським законодавством.

         Згідно статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час вчинення спірних правовідносин, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відповідно до цього та інших законів України, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

            Колегія суддів відзначає, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року N 7978-XI Україна приєдналася до Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, статтею 28 якої передбачено, якщо відповідно до положень цієї Конвенції одна із сторін має право вимагати виконання якогось зобов'язання іншої сторони, суд не буде зобов'язаний виносити рішення про виконання в натурі, крім випадків, коли він зробив би це на підставі свого власного закону щодо аналогічних договорів купівлі-продажу, не регульованих цією Конвенцією. Крім того, статтею 29 Конвенції визначено, що договір може бути змінений або припинений шляхом простої згоди сторін, письмовий договір, в якому міститься положення, яке вимагає, щоб будь-яка зміна договору або його припинення за згодою сторін здійснювалися в письмовій формі, не може іншим чином бути змінений або припинений за згодою сторін.

            Згідно з абзацом першим частини 1 статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

         Відносини позивача з нерезидентом засновані на взаємній угоді –  зовнішньоекономічному контракті укладеному між ними, а тому вони є цивільно-правовими. У цих відносинах допускається відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, статтею 602 Цивільного кодексу України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень.

             Колегія суддів відзначає, що у даному конкретному випадку податковий орган не довів правомірність і законність прийнятого ним рішення.

             Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

            Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому підстави для  задоволення апеляційної скарги та зміни постанови суду не вбачаються.

Повний текст виготовлено 01 квітня 2009 року.

             На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську–  залишити без задоволення.

            Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року за позовомзакритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій – залишити без змін.

            Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий:                                                                                                   Г.М. Міронова

Судді:                                                                                                               В.Г.Яманко

                                                                                                                         О.П.Лях