Ухвала суду № 3551400, 10.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-12821/08                                              Головуючий  у  1 інстанціїCташків Р.Б.

                        Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року                                                       м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Літвіної Н.М.

суддів:                                             Саприкіної І.В.

                                                        Маслія В.І.

при секретарі:                                Поліщук І.В.

               розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фірма «Кедр» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва про визнання недійсним податкового-повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року позов Приватного підприємства «Фірма «Кедр» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового-повідомлення-рішення – задоволено повністю.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – Державна податкова інспекція у Солом»янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 червня 2006 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки правильності  обчислення  та своєчасності внесення до бюджету  сум податку на додану вартість за період січень 2003 року – грудень 2004 року, про результати якої складено Акт  № 2658-2709/23-0411/30673519  від  13 червня 2007 року.

В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03 квітня 1997 року, внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення – рішення № 00000152304 від 21 червня 2006 року.

Відповідно до  п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

            Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством «Екопромбуд» та Приватним підприємством «Фірма «Кедр»  були укладені договори підряду № 5/2 від 12 червня 2003 року, № 8/1 від 10 вересня 2003 року та № 3/2 від 15 травня 2003 року, відповідно до пункту 1.2 яких замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт.

            Виконання вказаних ремонтно-будівельних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

           На виконання умов зазначених договорів, були виписані податкові накладні № 603 від 11 вересня 2003 року, № 683 від 22 вересня 2003 року, № 695 від 30 вересня 2003 року, № 864 від 27 жовтня 2003 року, № 882 від 31 жовтня 2003 року, № 1022 від 28 листопада 2003 року на загальну суму 66 420,91 грн., у т.ч. ПДВ – 11 070,15 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03 квітня 1997 року - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, право на податковий кредит у платника податку виникає з моменту настання однієї з подій перелічених у п. п. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону, а не з моменту перерахування сум даного податку до Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на момент проведення перевірки отримано податкові накладні, отримані від Дочірнього підприємства «Екопромбуд» на підтвердження суми податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.п.7.2 ст.7 Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 9.8 Закону встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Відповідно до 25.2.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» встановлено, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою N 6-РЖ (додаток 12). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

В ході перевірки було встановлено, що реєстрація платника податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Екопромбуд» була анульована 11 січня 2005 року про що було складено  Акт № 595/19-4013-1 від 11 січня 2005 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  сума податкового кредиту позивача за спірний період  сформована  на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від Дочірнього підприємства «Екопромбуд».

Крім того, Законом не передбачений обов`язок позивача перевіряти сплату ПДВ продавцем товару до бюджету.

На основі детального вивчення матеріалів справи та правового аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що не здійснення оплати ПДВ Дочірнього підприємства «Екопромбуд» до Державного бюджету України не позбавляє позивача права віднесення даних сум до податкового кредиту та не є підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва залишити без задоволення, а  постанову Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                         

                      Судді: