Ухвала суду № 35513900, 30.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3780/13 30.10.2013 30.10.2013 30.10.2013

Провадження № 22ц/784/3073/13 Головуючий у першій інстанції Тішко Д.А. Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

Іменем України

30 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2013 року по справі за позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4

до

публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(далі - ПАТ «УкрСиббанк»)

про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

17 грудня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору № 11259465000 від 28 листопада 2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Позивачі зазначали, що 28 листопада 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11259465000, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 30 000 доларів США строком до 28 листопада 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору того ж числа вони уклали з відповідачем договір іпотеки, згідно якого передали останньому в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Грошові кошти, отримані в кредит, ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в борг, для вкладення їх у бізнес та останні пообіцяли ОСОБА_3 працевлаштувати, оскільки її пенсія складала 585 грн. та цих грошей не вистачало для утримання її сім'ї. Про отримання грошей ОСОБА_5 склала розписку. Згідно усної домовленості ОСОБА_6 повинен був сплачувати щомісячні платежі згідно графіку, але з серпня 2008 року виникла заборгованість. Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року стягнуто з них (позивачів) в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 337 393 грн. 82 коп. та по 975 грн. судових витрат з кожної.

Посилаючись на те, вищезазначені кредитні кошти були отримані ними не для особистих потреб, а в наслідок шахрайських дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які скористались їх скрутним матеріальним становищем та погіршенням стану здоров'я позивачки ОСОБА_4 позивачі просили позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та без дослідження всіх обставин по справі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які були представлені сторонами і прийшов до правильного висновку, що волевиявлення позивачів при укладенні з банком кредитного договору було вільним, спрямоване на реальне настання правових наслідків та порушень ч. 1 ст. 215 ЦК України судом не встановлено. Тому суд правильно відмовив в задоволенні позову.

Так, судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 30 000 доларів США строком до 28 листопада 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору того ж числа позивачки уклали з відповідачем договір іпотеки, згідно якого передали останньому в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та крім того, 28 листопада 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 11 листопада 2011 року, в зв'язку з невиконання позивачкою ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором стягнуто в солідарному порядку з неї та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 337 393 грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором (а.с. 17).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення у відповідності до ст. 229 ЦК України, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Разом з тим обман щодо мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі вказують на шахрайські дії з боку третіх осіб (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.), які шляхом обману сприяли укладанню ними кредитного договору та заволоділи коштами (30 000 доларів США) отриманими ними за кредитним договором. Про отримання коштів ОСОБА_5 склала розписку.

Але, заочним рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2010 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 стягнуто в рахунок погашення боргу 30 000 доларів США, що еквівалентно станом на 10 серпня 2009 року 231 000 грн. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення банком при укладанні кредитного договору положень п. 2 ст. 11, ч. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» не мають правового значення, так як цими обставинами позивачки не обґрунтовували свої вимоги та вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та без дослідження всіх обставин по справі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді