Ухвала суду № 35513534, 19.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2740/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3926/2013

Головуючий у 1-й інстанції Гриб М.В.

Доповідач Мартєв С. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. ПолтаваАпеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - ХІЛЬ Л.М., ЧІЧІЛЯ В.А.,

за участю секретаря - ГНАТЮК О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 3 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що у відповідності до укладеного договору №PLXRRX12930393 від 30.06.07 року ОСОБА_1 було одержано кредит у сумі 2 802,00 грн. зі сплатою 12,0% річних на залишок заборгованості.

Оскільки відповідач належним чином зобов'язання за даним кредитним договором не виконав, станом на 16.05.13 року заборгованість по кредиту становить 1 882,00 грн., по відсоткам - 18 347,51 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 755,15 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 24 830,31 грн., штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процента складова) - 2 290,75 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість на загальну суму 48 605,72 грн.

Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 3 жовтня 2013 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційної суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини справи укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору №PLXRRX12930393 від 30.06.07 року, за умовами якого останньому надано грошові кошти у сумі 2 802,00 грн. зі сплатою 12% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 30.06.08 року.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по поверненні тіла кредиту та сплати відсотків, станом на 16.05.13 року заборгованість по кредиту становить 1 882,00 грн., по відсоткам - 18 347,51 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 755,15 грн.

Також банком нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у сумі 24 830,31 грн., штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (процента складова) - 2 290,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із пропуску позивачем встановленого за погодженням між сторонами договірного 5 річного строку позовної давності.

Апеляційний суд вважає такі висновки вірними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Зобов'язання за повернення кредиту та сплати відсотків підлягало виконанню у строк до 30.06.08 року включно.

Таким чином, строк на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по кредиту та неустойки сплинув 30.06.13 року, з позовними вимогами банк звернувся у вересні 2013 року.

З урахування цього, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що банком пропущено позовну давність як до основної вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків, так і до додаткової вимоги щодо стягнення неустойки, що у випадку зі споживчим кредитом, має наслідком відмову у позові.

Твердження апелянта щодо здійснення відповідачем у 2011 року платежу по кредиту у сумі 100,00 грн., у зв'язку з чим строк позовної давності перервався, не може бути взято апеляційним судом до уваги з наступних підстав.

З огляду на зміст ст. 130-131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті, та докази, подані після цього, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

У матеріалах справи відсутні виписки з рахунку щодо здійснення погашення відповідачем тіла кредиту та відсотків, з наявного розрахунку заборгованості цього також не вбачається.

Після звернення до суду з даним позовом, будучи неодноразово належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, представник банку у судові засідання не з'являвся, документів на підтвердження своїх вимог не надавав.

У позовній заяві банк не зазначав про переривання строків позовної давності вищевказаним платежем у 2011 році.

Тому, апеляційний суд не вправі досліджувати обставини у справі, що не були предметом розгляду суду першої інстанції та які були покладені лише у основу доводів апеляційної скарги.

Посилання банку на звернення до суду з даними позовними вимогами у травні 2013 року спростовується вихідним поштовим штемпелем про направлення позовної заяви до суду 10.09.13 року (а.с. 15).

Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції по оцінці доказів.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення місцевого суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 3 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: МАРТЄВ С.Ю.

Судді : ХІЛЬ Л.М.

ЧІЧІЛЬ В.А.

З оригіналом згідно:

суддя МАРТЄВ С.Ю.