Ухвала суду № 3551349, 11.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа:  №  22-а-13129/08                                        Головуючий у І інстанції: Арсірій Р.О.

                                                                                                      Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 «11» березня 2009 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

         головуючого - судді               Усенка В.Г,   

                                суддів               Малиніна В.В.  та Романчук О.М.,                                   

                   при секретарі                Літоміній Н.В.,   

 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва  на постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 10 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаіра» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 10 грудня 2007 року адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаіра» задоволено: визнано  протиправним  та  скасовано  податкове  повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва від 19.09.2007р. №04372308/0/40620. Судові витрати присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаіра» (далі - «ТОВ «Шаіра») за рахунок Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі  Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва (далі – «ДПІ у Дарницькому районі») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Шаіра».

Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами ДПІ у Дарницькому районі проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Ком ЛТД» за період лютий 2006 року, за результатами перевірки відповідачем 14.09.2007р. складено акт за №3408/2308/33495442. В якому зазначено про порушення ТОВ «Шаіра» п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 21463,5грн. у лютому 2006 року, що призвело заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21463,5грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Шаіра» 06.01.2006р. укладено договір поставки №127 з ТОВ «Сервіс-Ком Лтд» на виконання умов якого позивачу поставлено рибну продукцію, а саме кільки в кількості 19100кг, за ціною 2,05грн./кг та хамси в кількості 13000кг, за ціною 2,05грн./кг на загальну суму 78966грн., в т.ч. податок на додану вартість - 13161грн. (Рахунок №83 від 26.02.2006р.) та хамси в кількості 2100кг за ціною 2,05грн./кг і кильки в кількості 18150кг., за ціною 2,05грн./кг, на загальну суму 49815грн., в т.ч. податок на додану вартість - 8302,5грн.(Рахунок №72 від 16.02.2006р.). Позивачем здійснено оплату поставленого товару вповному обсязі.

На підставі виставлених за договором № 127 рахунків суми податку на додану вартість заявлено позивачем до відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті ДПІ у Дарницькому районі посилається на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 07.07.2006р. у справі №2-а-468 2006р., відповідно до якого скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Ком Лтд», визнано недійсним з моменту реєстрації (25.02.2005р.) статут та свідоцтво платника податків на додану вартість №36107898 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Ком Лтд» з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість недійсними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Шаір», зважаючи на таке.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення прав платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Положеннями  п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 вказаного Закону. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг (п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання та виконання договору поставки договору поставки №127 від 06.01.2006р. позивач, і ТОВ «Сервіс-Ком Лтд» зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки ДПІ у Дарницькому районі не виявлено порушень щодо форми податкових накладних №72 від 16.02.2006р. та №83 від 26.02.2006р.

Факт придбання позивачем робіт у контрагента - ТОВ «Сервіс-Ком Лтд» та їх оплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок вказаної компанії, в тому числі і податок на додану вартість, тобто, належне виконання договорів, відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи ДПІ у Дарницькому районі про те, що установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» визнано недійсними з моменту реєстрації обгрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки визнання недійсними в судовому порядку установчих документів та свідоцтва реєстрацію платником податку на додану вартість не є підставою для позбавлення їх контрагентів, зокрема, позивача на податковий кредит, оскільки таких наслідків Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає.

Факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.У

рішенні Солом'янського районного суду м.Києва від 07.07.2006р. у справі №2-а-468 2006р., на яке посилається ДПІ у Дарницькому районі, відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладений правочин між позивачем та ТОВ «Сервіс-Ком Лтд» суперечить Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства.. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що Позивач сплатив продавцю - ТОВ «Сервіс-Ком Лтд» в ціні товару податок на додану вартість.

Положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Закон не передбачає.

Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 грудня 2007 року, – без змін.

 Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

 Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення його в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу -   з дня складення в повному обсязі.

               Головуючий-суддя:                                                                                  Усенко В.Г.,

        судді:                                                                                                                      Малинін В.В.,                                                                                                                          

 Романчук О.М.