Ухвала суду № 3551311, 03.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-10701/08                 Головуючий суддя суду 1 інстанції Мельник-Томенко Ж.М.,

суддя – доповідач Бабенко К.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 березня 2009 року                                                                                                                  м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                                                                                                  Бабенка К.А.,

суддів:                                                                                                                       Зайцева М.П.,

                                                                                                                                   Коваля М.П.,

при секретарі:                                                                                                          Коноваленко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-Липівка" на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-Липівка" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 рокуу задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якоюзадовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.02.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено Акт № 970/2301-34246172 від 25.05.2007 (далі - Акт).

На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002222301/0 від 30 травня 2007 року, яким Позивачу визначено податкове зобов’язання у сумі 34943 грн., з якого 23223 грн. – основного платежу та 11720 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп.7.4.3п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97 (далі – Закон № 168/97).

В результаті зазначеного порушення, Позивачем завищено від’ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 01.09.2006 в сумі 609708 грн. та занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся з 21.02.2006 по 31.12.2006 на суму 23223 грн.

У своїй позовній заяві Позивач посилається на те, що сільськогосподарське підприємство при переході на спеціальний режим оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників не зобов’язане проводити коригування податкового кредиту, а саме розподіляти його між трьома деклараціями, оскільки податковим законодавством передбачено лише її одну загальну форму.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Позивача з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач, на підставі його заяви від 01.09.2006 (а.с. 124), як новостворений сільськогосподарський товаровиробник, зареєстрований платником податку на додану вартість по пільговому режиму оподаткування податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Матеріалами справи встановлено, що Позивачем подано до податкового органу два типи податкових декларацій з податку на додану вартість, за періоди з вересня по грудень 2006 року (а.с. 88 - 123): декларацію загального типу, за якою позитивне значення суми податку на додану вартість перераховується до державного бюджету, а від’ємне відшкодовується у встановленому законодавством порядку, та декларацію скороченого типу, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом відповідно до спеціального режиму, передбаченого п. 11.29 ст.11 Закону № 168/97.

З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок).

В п. 1 Порядку зазначено, що цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Згідно частини четвертої п. 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (п.п. 11.21, 11.29 Закону № 168/97) суми податку повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Відповідно до п. 4 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її органам державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Отже, у разі коли сільськогосподарським товаровиробником одночасно здійснюються операції, за якими повинні бути проведені розрахунки із бюджетом (відображаються в декларації з податку на додану вартість загального типу), і за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок (відображаються в декларації з податку на додану вартість скороченого типу), з одночасним використанням одних тих же товарів (послуг), розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, здійснюється залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, за результатами яких складається окремий вид декларацій за правилами, визначеними пп.7.4.3 ст.7 Закону № 168/97.

Підпунктом 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 передбачено, що, якщо у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач, в порушення вищевказаних вимог, здійснюючи одночасно операції, за якими повинен був провести розрахунки з бюджетом, а також, за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований на спеціальний рахунок, не провів відповідний розподіл сум податку на додану вартість за березень-серпень 2006 року, які відносяться до складу податкового кредиту таких операцій, залежно від частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, що привело до завищення сум податкового кредиту за вересень 2006 року в сумі 609708 грн. та заниження сум податкового зобов’язання на суму 23223 грн.

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних товарів (послуг), мають включатися до тієї декларації, у якій відображаються податкові зобов’язання за операціями з поставки товарів (робіт, послуг), на виробництво яких використано придбані матеріальні ресурси.

А відтак, податковий кредит загальної декларації підлягає розподілу між цією та скороченою деклараціями відповідно до частки використання придбаних ресурсів в операціях, що включаються до кожної з таких операцій.

Такий висновок співпадає з позицією Верховного Суду України, викладеною в його Постанові від 17 червня 2008 року прийнятою за результатами розгляду справи за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське" до Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та спонукання до вчинення дій.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-Липівка" залишається без задоволення, а Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-Липівка" залишити без задоволення, а Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 10.03.2009.

Головуючий суддя                                                                                                          К.А. Бабенко

Судді:                                                                                                                               М.П. Зайцев

                                                                                                                                         М.П. Коваль