Постанова № 3551269, 16.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

                            КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          Справа № 22-а-11421/ 08 р.                                        

                                                                     Головуючий  у  1 інстанції Усатенко І.В.                                                                                            Суддя доповідач Бистрик Г.М.                                        

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2009 року                                                                                м. Київ

                Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:

Суддів:    

при секретарі:Бистрик Г.М.,

Василенка Я.М.,

Федорової Г.Г.,

Шевчук О.М.

              розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» до Державної податкової інспекції уПечерському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду м. Києва від 04.12.2007 рокупозовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко - Україна»  задоволено в повному обсязі.

            Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачДержавна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового рішення.

             Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення №0002872303/0 від 17.04.2007, відповідно до якого позивачу згідно з п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 та відповідно до ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІП визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24247,00 грн., з яких 17979,00 грн. - основний платіж та 6268,00 грн. - штрафні санкції. Повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту перевірки від 05.04.2007 №184/23-3/30113927.

             Під час перевірки, виявлено, що з Товариством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Ніко-Київ" (TOB"Ніко-Київ") укладено договір купівлі-продажу від 15.05.2001р. на купівлю нежитлового приміщення, яким є майновий комплекс - станції технічного обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4.

            Згідно п. З вказаного договору "нежитлове приміщення складається із будівлі площею 1612,90кв.м. та будівлі площею 104,10кв.м., а всього має загальну площу 1717,0кв.м. і є відокремленим підрозділом".

Відчужуване нежитлове приміщення належало TOB "Ніко-Київ" на праві власності, що підтверджено Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс, серії МК № 010002984, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації 07 березня 2000 року на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 07 березня 2000 року № 120-В та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 13 березня 2000 року за № 622-з

(п.4 договору купівлі-продажу) та в подальшому було передано Позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 15.05.2001р..

До проведення перевірки, позивачем надано договір оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою (Орендодавець) та TOB"Ніко-України" (Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для обслуговування та експлуатації станції технічного обслуговування автомобілів "Міцубісі" з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Набережно-Лугова, 4 у Подільському районі м. Києва;розмір - 5336кв.м. Згідно п.3.1 договір оренди земельної ділянки укладено на 25 років.

             Відповідно до ст. 202, ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України 435-ІVвід 16.01.2003р. правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, яка має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст.207 ЦК Ураїниправочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір оренди земельної ділянки містить лише підпис однієї сторони, а саме: Орендаря - TOB "Ніко-Україна", скріплений печаткою; від іншої сторони Орендодавця - Київської міської ради в особі Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича на договоріпідписвідсутній.

В акті прийому-передачі земельної ділянки від 29.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки також відсутній підпис Орендодавця. Вищевказаний актпідписаний та скріплений печаткою лише позивача.

            На момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення діяв Земельний кодексу України № 561-XII від 18.12.1990р. (далі - ЗКУ від 1990р.).

           Частиною 4 ст.30 Земельного кодексу Українивід 1990р. закріплено, що у випадках визначених цією статтеюправо власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, у формі державних актів, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 ЗКУ від 1990р.).

                 Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 1990р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.  Частиною 2 ст.22 вищевказаного законузакріплено, що приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що позивач не надав жодного документу, який підтверджує  право користування земельноюділянкою.

             Земельний кодекс України від 18.12.1990р. втратив чинністьпісля введення в дію  ЗемельногокодексуУкраїни від 25 жовтня 2001 року.

             Відповідно до ч. І ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.І ст.120 вищевказаного закону, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

 На підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2001р., позивачу у власність перейшло лише нежитлове приміщення загальною площею 1717,0кв.м.  

 Згідно вказаного договору, не зазначено будь-яких даних щодо переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташовано придбане нежитлове приміщення.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України, передбачено, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

              Відповідно до ч. 1 ст.124 вищевказаного закону, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 125 Земельного кодексу України, передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою та ТОВ "Ніко-України" підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Ніко- Україна».

 Згідно напису на останньому аркуші даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що було зроблено запис 29 грудня 2006р. за № 85-6-00305 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно п.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-ХІУ від 16.07.99р. бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. В свою чергу податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи,   які   фіксують    факти   здійснення   господарських   операцій, підтверджують їх здіснення. Відповідно до даних, які містяться в деклараціях позивача,  з податку на прибуток за ІVкв. 2005р., І кв., півріччя 2006 року, за Ш кв. 2006р. щодо розміру валових витрат повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).  

ТОВ «Ніко - Україна»не надало документів, які б підтверджували право користування  земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, розміром 5336кв.м.у період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.

   Відповідно до Листа Головного управління земельних ресурсів № 07-05/29783 від 20.09.2007р. підтверджено, що "земельна ділянка на вул. Набережно-Луговій, 4 (кадастровий номер 85:316:0039) площею 5336 кв. м в період з 21.03.2003 по 17.11.2006 була зареєстрована за Підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу фірми "Ніко-Київ" (TOB) (код ЄДРПОУ 19371704)".

     На підставі вищевказаного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції  дійшов помилкового висновку, задовольняючи позовні вимоги позивача.

        Оскільки порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.         

     Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 та 256 КАС України, колегія суддів

                                           П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – задовольнити.

               Постанову Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко - Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним повідомлення – рішення – скасувати.

              Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко - Україна»у задоволені позову.

              Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:    

        Г.М. Бистрик 

 Я.М. Василенко

 Г.Г.  Федорова