Постанова № 3551249, 25.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа №22а-11326/08

Суддя-доповідач Бєлова Л.В.Справа в апеляційній інстанції №22а-11326/08Головуючий в першій інстанції Добрянська Я.І.Справа в першій інстанції № 6/75Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Попович О.В.

Мамчур Я.С.

при секретарі:Бондар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2007 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0004192302/0-38937 від 06.09.2007 р. та № 0004192302/0-38933 від 06.09.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніверсал Лоджистік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, винесених ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0004192302/0-38932 від 06.09.2007 р. на загальну суму 115550,07 грн. та № 000422302/0-38933 від 06.09.2007 р. на загальну суму 133514,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2007 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Юніверсал Лоджистік» подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2007 р. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Дарницькому районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2005 р. по 31.03.2007 p., за результатами якої складено акт № 3245/2302/33594538 від 28.08.2007 р. та винесені податкові повідомлення - рішення:

від 06.09.2007 р. № 0004192302/0-38932 на суму 115550,07 грн. (з яких 77033,38 грн. - основного платежу та 38516,69 грн. - штрафні санкції) про донарахування податку на додану вартість;

від 06.09.2007 р. № 0004202302/0 на суму 133514,10 грн. (з яких 102293,00 грн. - основного платежу та 31221,10 грн. - штрафні санкції) про донарахування податку на прибуток.

Між позивачем та СП «Оптіма-Фарм ЛТД» укладено договір оренди № 2 від 22.02.2006 p., згідно з яким СП «Оптіма-Фарм ЛТД» передає ТОВ «Юніверсал Лоджистік» у користування частину нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Ж, загальною площею 540 кв.м для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.1 даного Договору, орендна плата за користування обєктом оренди (в т.ч. комунальні послуги та інші витрати по утриманню та обслуговуванню будівель та прилеглої території), протягом перших шести місяців користування становить 6.00 грн. за 1 кв.м, в т.ч. 20% ПДВ. Загальна сума місячної орендної плати протягом перших шести місяців користування цим Договором становить 3240,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 540,00 грн.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 до договору оренди № 2 від 22.02.2006 p., орендодавець дозволяє Орендарю укласти договір між ТОВ «Юніверсал Лоджистік» та ТОВ «Сервє Україна» на передачу в оренду (суборенду) частини обєкта оренди площею 540 кв. м для здійснення ТОВ «Сервє Україна» господарської діяльності, в тому числі для розміщення аптечного складу». Приміщення розташоване за адресою м. Київ, вул.. Бориспільська, 9-Ж. Власником нежитлових приміщень є СП «Оптіма-Фарм ЛТД». Загальна площа приміщення складає 540 кв. м.

Відповідно до Доповнення № 1 від 01.03.2006 р. до Договору оренду № 2 від 22.02.2006 р. орендна плата за користуванням обєктом оренди (в т.ч. комунальні послуги та інші витрати по утриманню та обслуговуванню будівель та прилеглої території) з 01.03.2006 р. становить 20,00 грн. за 1 кв. м, т.ч. ПДВ 20% . Загальна сума місячної орендної плати становить 10800,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1800,00 грн.

Як вбачається з Додаткової угоди № 2-31/03-06 від 31.03.2006 р. до Договору оренди № 2 від 22.02.2006 р. орендна плата за користування обєктом оренди з 01.04.2006р. становить 55.00 грн. за 1 кв. м, т.ч. ПДВ 20%. Загальна сума місячна орендної плати становить 29700,00 грн., ПДВ -20%.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у 2006 р. витрати позивача по оренді приміщення за договором №2 від 22.02.2006р. склали 232425,00 грн., а дохід, отриманий від здачі цього приміщення в суборенду 27675,00 грн., тому зазначена діяльність була завідомо збиткова для позивача. Крім того, у першому кварталі 2007р. позивач не використовував у власній господарській діяльності 2481,50 кв.м площ, які орендувалися ним за договором №3 від 25.12.2006 р.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставне віднесення позивачем витрат за цими операціями до валових витрат згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ згідно підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Позивачем одночасно з договором суборенди №1 від 22.02.2006 р. було укладено з ТОВ «Сервє Україна» угоду про надання послуг №051479/ADL/DD від 22.02.2006 р., за якою сторони, посилаючись на факт укладення зазначеного договору суборенди для використання ТОВ «Сервє Україна» площ як фармацевтичного складу, домовилися про надання позивачем ТОВ «Сервє Україна» за плату додаткових послуг, повязаних з митним очищенням і збереженням фармацевтичної продукції на цьому складі, а саме на площі 540 кв.м, що розташована за адресою: Україна, м.Київ, 02099, вул.Бориспільська, 9-Ж (п.1.1.).

Таким чином орендовані позивачем за договором №2 від 22.02.2006 р. площі використовувалися ним у господарській діяльності для отримання доходу не тільки за договором суборенди №1 від 22.02.2006 р., а також для отримання доходу за угодою про надання послуг №051479/ADL/DD від 22.02.2006 р.

З актів виконаних робіт до угоди про надання послуг №051479/ADL/DD від 22.02.2006 р. та банківських виписок вбачається, що позивачем отримано дохід від додаткових послуг, наданих щодо фармацевтичної продукції ТОВ «Сервє Україна», яка розміщувалася останнім на орендованій площі, у розмірі 2953147,18 грн., в тому числі ПДВ 673196,32 грн.

Сума ж загальних витрат позивача, повязаних із сплатою орендної плати за договором №2 від 22.02.2006р., склала 232425,00 грн., в тому числі ПДВ.

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо того, що витрати позивача у 2006 р. на оренду приміщення площею 540 кв.м за договором №2 від 22.02.2006р. не повязані із здійснення діяльності, направленої на отримання доходу, не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах.

Пунктом 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищенаведених положень податкового законодавства України позивачем не порушено порядок формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за договором №2 від 22.02.2006 р.

Відповідно до акту приймання-передачі №1 до договору оренди №3 від 25.12.2006 р. позивачу передані в оренду приміщення, що розташовані за адресою: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, 9-ж, загальною площею 3402,04 кв.м, для здійснення господарської діяльності орендаря, в тому числі для облаштування службово-побутових та технічних приміщень для розміщення офісу та організації аптечного складу.

Таким чином положення договору оренди №3 від 25.12.2006 р. та акту приймання-передачі №1 до договору оренди №3 від 25.12.2006 р. не містять обмежень для позивача у використанні орендованих площ у власній господарській діяльності за іншим призначення, ніж розміщення офісу та аптечного складу.

Придбання позивачем права на користування площами за договором оренди №3 від 25.12.2006р. для їх використання у власній господарській діяльності підтверджується договором оренди № B-LA/2007 від 21.02.2007р. з ТОВ «Байер», угодою про наміри співробітництва з організації митно-ліцензійного та консигнаційного складу від 20.03.2007 р., додатковою угодою від 01.05.2007 р. до договору про оренду №1 від 22.02.2006 р. з ТОВ «Сервє Україна» про збільшення площі наданих в суборенду складських приміщень до 1245 кв.м, договором №4 від 25.12.2006 р. про надання платних послуг митного ліцензійного складу.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно враховано положення пункту 7.4.4. статті 7 Закону України «Про додану вартість», відповідно до яких не включаються до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що порушення норм матеріального права, неповне зясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2007 р. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2007 р. - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 листопада 2007 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0004192302/0-38932, прийняте 06.09.2007р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва, щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» податкових зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) відповідно з податку на додану вартість повністю у розмірі 115550,07 гривень.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0004192302/0-38933, прийняте 06.09.2007р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва, щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» податкових зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) відповідно з податку на прибуток підприємств в частині, а саме у розмірі 132464,10 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Судді: