Постанова № 3551219, 22.04.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ               УКРАЇНИ

22 квітня 2009 року                                                                                          № 22а-7234/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                               Шавеля Р.М.,

суддів                                                  Каралюса В.М. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання –       Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської обл. на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 20.02.2008р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних матеріалів «Карпати» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської обл. про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість і про зменшення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>

17.05.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Рахівському районі Закарпатської обл. № 0000972351/0/1081/30545817/8439 від 19.10.2006р., № 0000972351/1/1212/10939 від 08.12.2006р., № 0000972351/2 від 15.02.2007р., № 0000972351/3/608/2300/30545817/4366 від 27.04.2007р., а також податкові повідомлення-рішення цього органу № 0000962351/0/1080/30545817/8439 від 19.10.2006р., № 0000962351/1/1213/30545817/10938 від 08.12.2006р., № 0000962351/2 від 15.02.2007р., № 0000962351/3/608/2300/30454817/4367 від 27.04.2007р. (а.с.2-8).

Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 20.02.2008р. закрито провадження в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. № 0000972351/0/1081/30545817/84 від 19.10.2006р., № 0000972351/1/1212/30545817/10939 від 08.12.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість /ПДВ/ на 16804 грн.; в решті заявлений позов задоволено частково, скасовані в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. № 0000962351/0/1080/30545817/8439 від 19.10.2006р., № 0000962351/1/1213/30545817/10938 від 08.12.2006р., № 0000962351/2 від 15.002.2007р., № 0000962351/3 від 27.04.2007р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 97780 грн. 50 коп., з яких 65187 грн. за основним платежем та 32593 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.231-239).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл., яка покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.242-243).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено відсутність отримання позивачем від ТзОВ «Про Медія» послуг по організації рекламної компанії, через що ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» не мав права відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» на віднесення до податкового кредиту суми податку по отриманих від вищевказаного контрагента податкових накладних, при цьому факти придбання та оплати послуг не знайшли свого підтвердження в суді.

Хибним слід вважати висновок господарського суду про те, що для виникнення у позивача права на податковий кредит достатньою і єдиною необхідною підставою є податкова накладна.

Окрім цього, вищевказаний правочин між позивачем та ТзОВ «Про Медія» суперечить моральним засадам суспільства і не спрямований на реальне настання правових наслідків, через що такий згідно ч.1 і 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним і визнання його недійсним не вимагається.

З огляду на вищевикладене, податкова накладна, виписана на підставі нікчемного правочину, не дає права платнику податків на формування податкового кредиту.

Під час апеляційного розгляду справи на адресу апеляційного суду надійшли письмові заяви апелянта про визнання оскаржуваної постанови господарського суду нечинною і закриття провадження у справі, оскільки ухвалою господарського суду Закарпатської обл. від 27.06.2008р. по справі № 10/97 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» (а.с.255-260).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

            Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 19.09.2006р. - 02.10.2006р. відповідачем ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено Акт перевірки № 51/23-90/30545817 від 05.10.2006р. (а.с.11-24).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого податковим органом зменшено від’ємне значення ПДВ за червень 2005 року в сумі 16804 грн. та донараховані податкові зобов’язання з цього податку за червень 2005 року в сумі 65187 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000972351/0/1081/30545817/8439 від 19.10.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2005 року на суму 16804 грн. (а.с.32) та № 0000962351/0/1080/30545817/8439 від 19.10.2006р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 97780 грн. 50 коп., з яких 65187 грн. за основним платежем та 32593 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

За результатами процедури апеляційного узгодження скарги позивача в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000962351/1/1213/30545817/10938 від 08.12.2006р., № 0000962351/2 від 15.02.2007р., № 0000962351/3/608/2300/30454817/4367 від 27.04.2007р. на аналогічні суми визначених податкових зобов’язань (а.с.39, 41, 43-49, 52-57, 58).

В частині скарг позивача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податковим органом прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 9528 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4764 грн., оскільки 16804 грн. податку, який був заявлений до відшкодування за липень 2006 року, був зменшений податковим органом за результатами іншої перевірки на 7276 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0003291500/0 від 06.09.2005р.; у зв’язку з фактичним відшкодуванням 9528 грн. податку на рахунок позивача 30.09.2005р. на підставі вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органом застосовані штрафні санкції у розмірі 4764 грн. (а.с.40, 43-49, 50, 51, 52-57). По причині наведеного та в кінцевому підсумку ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000972351/2 від 15.02.2007р., № 0000972351/3/608/2300/30545817/4366 від 27.04.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2005 року на суму 9528 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4764 грн. (а.с.42, 59).

            Також із матеріалів перевірки вбачається, що позивачем (рекламодавець) та ТзОВ «Про Медія» (рекламорозповсюджувач) були укладені угоди № 01/04/05 від 04.04.2005р. та № 01/06/05 від 04.04.2005р. про проведення маркетингових досліджень та організацію рекламної компанії, а також Додаткові угоди до них. Договірними сторонами укладені додатки до вказаних угод, якими визначено надання позивачу Медіа-плану, визначені строки і вартість проведення рекламної компанії (а.с.33-36, 76-78, 96-98).

            Відповідно до складених Актів виконаних робіт від 30.06.2005р., рекламорозповсюджувач ТзОВ «Про Медія» надав позивачу послуги по організації рекламної компанії для ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» на загальну суму 780000 грн., в т.ч.ПДВ. (а.с.37).

            В рамках вказаних договірних відносин ТзОВ «Про Медія» видано позивачу податкові накладні № 003001 від 30.06.2005р. на суму 260000 грн. (в т.ч. ПДВ 43153 грн. 53 коп.) та № 003002 від 30.06.2005р. на суму 520000 грн. (в т.ч. ПДВ 86307 грн. 05 коп.) (а.с.38).

            По результатам поданих податковим органом запитів встановлено, що реклама в засобах масової інформації, які передбачені Медіа-планами в рамках договорів № 01/04/05 від 04.04.2005р. та № 01/06/05 від 04.04.2005р., позивачу не надавалася і договори з ТзОВ «Про Медія» не укладалися (а.с.107-131).

Окрім цього, станом на 01.10.2006р. позивач за послуги ТзОВ «Про Медіа» по організації рекламної компанії оплату не здійснював, на підприємстві рахується кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Про Медіа» (а.с.106).

Згідно пояснень директора ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» Тернущака І.М. слідує, що рекламна компанія, яка проводилася ТзОВ «Про Медіа», здійснювалася для залучення покупців деревного вугілля. Між тим, підприємство протягом 2005 року деревне вугілля не видобувало і не здійснювало його реалізацію третім особам (а.с.103-105).

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Про Медіа», які є достатньою та єдиною необхідною підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ. Самі податкові накладні видані особою, яка зареєстрована як платник ПДВ у порядку, передбаченому законом; укладений договір між контрагентами є правомірним, оскільки податковим органом не надано доказів його недійсності, надані послуги не суперечать статутній діяльності позивача. Виключення податковим органом з податкового кредиту позивача сум податку у зв’язку із непідтвердженням фактів надання послуг іншими організаціями-субпідрядниками не може вважатися правомірним без підтвердження податковим органом інших вищезазначених обставин.

В частині оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ господарський суд вказав, що загальна сума 520000 грн. за податковою накладною № 00302 від 30.06.2005р. є несплаченою на користь ТзОВ «Про Медіа» і у подальшому набувачу права вимоги по договору уступки права вимоги - ТзОВ «КІП-Нафта», тому така вважається несплаченою у попередньому звітному періоді – у червні 2005 року, яка визначена як від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. Оскільки вказана сума фактично була відшкодована на рахунок платника податку, тому слід вважати правомірним застосування до позивача штрафних санкцій згідно винесених  податкових повідомлень-рішень(а.с.231-239).

Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно пп.7.4.4, 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленими ставками у зв’язку з придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбання (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

            Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

            Виносячи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що результатами проведеної перевірки не підтверджується загальна вартість робіт по проведенню рекламної компанії згідно угод № 01/04/05 від 04.04.2005р. та № 01/06/05 від 04.04.2005р. про проведення маркетингових досліджень та організацію рекламної компанії, які були укладені між позивачем та ТзОВ «Про Медіа». За таких умов розглядувані послуги не могли використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, через що відповідачем зменшено податковий кредит за червень 2005 року на суму 81991 грн., що у свою чергу зумовило зменшення від’ємного значення ПДВ за червень 2005 року на суму 16804 грн. і донарахування податку за червень 2005 року в розмірі 65187 грн.

            Тобто, на думку податкового органу, платник податку навмисно здійснював діяльність з метою безпідставного формування податкового кредиту, вилучення коштів з державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

            Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу обґрунтованими і підставними, оскільки листами третіх осіб, які згідно укладених угод між позивачем і його контрагентом ТзОВ «Про Медіа», повинні були надавати послуги, таких в дійсності останнім не надавали. При цьому податковий орган правомірно виділив у цій ситуації загальну вартість послуг по організаціям, відповіді яких на скеровані запити не надійшли (а.с.20).

            Окрім цього, характер проводжуваної рекламної компанії торкався товарів, видобування та реалізацію яких позивач не здійснював, тобто такі не приймали участі у господарській діяльності платника податку.

            Додатковим аргументом в підтвердження наведеного слугує відсутність проведення відповідних розрахунків по укладеним угодам; також позивачем не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення кількості покупців та постачальників продукції, розширення товарного асортименту, що вплинуло на збільшення прибутку підприємства.

            Таким чином, придбаваючи вищенаведені послуги ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» не мав наміру використовувати їх у власній господарській діяльності, і не робив цього.

            Між тим, суд першої інстанції супереч вимогам ч.4 і 5 ст.11, ст.71 КАС України наведені обставини не дослідив, хоча вони мають істотне правове значення, при цьому податковий орган надав необхідні докази на підтвердження своїх доводів.

Додатково колегія суддів враховує, що вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов’язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов’язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує із змісту представленого акта приймання-здачі виконаних робіт, в ньому нечітко вказується, якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), не вказуються конкретні особи, які надали вказані послуги тощо. Також в актах приймання-здачі виконаних робіт не вказуються обсяги наданих послуг, вартість конкретних послуг.

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат, оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт).

            Отже, податковим органом було з’ясовано, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що операції з організації рекламної компанії не мали реального характеру, такі не надавалася позивачу і ТзОВ «Про Медіа» спеціалізованими установами і організаціями. Сам же намір отримати від таких операцій дохід у вигляді формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету, а встановлення таких обставин дає підстави для відмови у формуванні податкового кредиту і відшкодуванні ПДВ.

            Наявність у замовника (покупця) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем (продавцем) податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості у таких документах не відповідають дійсності.

            Посилання суду першої інстанції як на перешкоду для відмови у задоволенні позову на невизнання недійсними укладених позивачем угод суперечить закону. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Тому відповідно до ч.2 ст.215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається, такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що позивачем невірно включено до складу валових витрат вартість отриманих послуг (робіт), які не підтверджуються належними первинними документами, ці послуги є непов’язаними з веденням господарської діяльності позивача, тому ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» в порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних послугах.

Також у розглядуваному випадку наявність у позивача належно оформлених податкових накладних не може бути єдиною підставою для формування податкового кредиту.

            Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.7.4.1. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов про скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

            Колегія суддів відхиляє клопотання ДПІ у Рахівському районі Закарпатської обл. про визнання оскаржуваної постанови господарського суду нечинною і закриття провадження у справі, оскільки відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, п.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

            При цьому доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТзОВ «Центр будівельних матеріалів «Карпати» апелянтом не представлено.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської обл. задоволити.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 20.02.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних матеріалів «Карпати» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської обл. про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість і про зменшення бюджетного відшкодування, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя:                                                                                                       Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                         В.М.Каралюс

          О.П.Стародуб