Ухвала суду № 3551169, 11.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11  березня 2009 року                                                                     № 22а-12193/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Каралюса В.М.,

суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.

при секретарі судового засідання – Троцькому Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області

 на постанову господарського суду Львівської області від 15 липня 2008 року у справі №5/871-28/130А

за позовомПриватного підприємства  «Усан»

доДержавної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, в особі Управління  державного казначейства у Сокальському районі Львівської області  Головного управління державного казначейства України у Львівській області

проповернення стягнутих сум у розмірі 34 322 грн. 85 коп.,-

                                                В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ПП «Усан» звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області та просив повернути надміру стягнуті суми ПДВ, в сумі 34322,85грн. В обґрунтування позову покликається на те, що з ПП «Усан» в 2000році було стягнуто в безспірному порядку 19186,90грн..В подальшому господарським судом Львівської області 29.09.2005 року було визнано недійсними рішення про накладення фінансових санкцій на підставі яких було проведено стягнення грошей в сумі 19186,90грн.При повернення вищевказаних сум просить також врахувати індекс інфляції за ці роки.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 30733,55грн. з врахуванням індексу інфляції станом на час слухання справи в суді.

Постановою господарського суду Львівської області від 15 липня 2008 року адміністративний позов було задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області, в особі Управління державного казначейства у Сокальському районі Львівської області на користь приватного підприємства «Усан» 14006,30грн. надміру сплаченого податку на додану вартість та 5180,60грн. надміру сплаченого податку на прибуток та стягнуто 191,87грн. судового збору. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.

З цією постановою не погодилась ДПІ у Сокальському районі та звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Львівської області по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального права в зв’язку з чим прийшов до невірного висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи приходить до переконання, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі податкових повідомлень-рішень №  122/262/30061460/1091 від30.03.2000року, № 220/262/300611461/1742 від 25.05.2000року, № 222/262/300611460//1822 від 30.05.2000року з рахунку ПП «Усан» було стягнуто до бюджету 19186,90грн. в тому числі 14006,30грн. податку на додану вартість та 5180,60коп. податку на прибуток.

Постановою господарського суду Львівської області від 29.09.2005 року вищевказані повідомлення-рішення про накладення фінансових санкцій були визнані недійсними.

Поскільки були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення про накладення фінансових санкцій, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про повернення стягнутих сум. Також вірно суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, оскільки між зверненням позивача до суду 10.05.2006 року та винесенням постанови суду про скасування податкових повідомлень-рішень 29.09.2005року не минув річний термін звернення до суду.

Щодо вимог позивача про стягнення 19186,90грн. з врахуванням індексу інфляції то ці вимоги також вірно судом визнані безпідставними, оскільки зідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено стягнення сум з індексом інфляції.Стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції передбачено ст..625 Цивільного Кодексу України, але ця норма стосується лише цивільних правовідносин.

Таким чином колегія суддів вважає, що поскільки оскаржувана постанова винесена з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, то оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198,200,205, 206, 254Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  Державної  податкової  інспекції у Сокальському  районі  Львівської областізалишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 15 липня 2008 року у справі №5/871-28/130А за позовом Приватного підприємства «Усан» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, Головного управління державного казначейства України у Львівській області, в особі Управління  державного казначейства у Сокальському районі Львівської області Головного управління державного казначейства у Львівській області про повернення стягнутих сум у розмірі  19186грн. 90коп.залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач                                                                                                В.М. Каралюс

Судді                                                                                                        О.П. Стародуб

                                                                                                                                М.А. Пліш