Постанова № 3538134, 02.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2009 року № 22а-5625/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі - Ступницькій Г.Я.,

з участю осіб:

від відповідача - ОСОБА_1., довіреність № 75/1 від 17.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської обл. від 15.01.2008р. у справі № 32/48А/5015

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничного підприємства «Електрон-Т»

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату наукових пенсій,-

В С Т А Н О В И Л А:

24.09.2007р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в Шевченківському районі м.Львова звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничного підприємства /ТзОВ НВП/ «Електрон-Т» заборгованість по сумі витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, в загальному розмірі 7899 грн. 10 коп. (Т.1, а.с.4-5, Т.2, а.с.1, 20-21).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 15.01.2008р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.30-33).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Управління ПФ України в Шевченківському районі м.Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.38-40).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на вимоги ч.9 ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», п.4 постанови КМ України № 372 від 24.03.2004р. «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

Також згідно наявних в матеріалах справи документів Львівське центральне конструкторсько-технологічне бюро /ЛЦКТБ/ Міністерства машинобудування для легкої та харчової промисловості СРСР діяло на умовах госпрозрахунку, сам відповідач у виданих довідках зазначав про те, що він є правонаступником ЛЦКТБ.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що ЛЦКТБ фінансувалося Міністерством машинобудування для легкої та харчової промисловості та побутових приладів СРСР з коштів державного бюджету, тобто було державною бюджетною установою, тому фінансування різниць пенсій повинно здійснюватися виключно за рахунок коштів державного бюджету.

Також вказана установа припинила свою діяльність в 1991 році; будь-якого порядку щодо фінансування різниць у пенсіях до 1991 року чинним на той час законодавством визначено не було.

Разом з тим, позивач у позовній заяві не наводить будь-яких правових та інших підстав для покладання на відповідача зобов'язання фінансування суми різниці у пенсіях, що є предметом позову, а відповідач взагалі не є правонаступником будь-якого державного підприємства чи організації (Т.2, а.с.30-33).

Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ТзОВ НВП «Електрон-Т» зареєстрований в Управлінні ПФ України в Шевченківському районі м.Львова та відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. - платником страхових внесків згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004р. (.1, а.с.20).

Колишнім працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_5. за період роботи в ЛЦКТБ та ТзОВ НВП «Електрон-Т» призначені наукові пенсії, що не оспорюється сторонами.

Підставою для призначення вищевказаним особам наукових пенсій слугували довідки ТзОВ НВП «Електрон-Т» про науковий характер цих осіб, у яких також зазначалося про те, що відповідач є правонаступником ЛЦКТБ (Т.1, а.с.129-152).

Також матеріалами справи доводиться, що позивач протягом 2005-2007 років направляв на адресу відповідача відповідні повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за 2005-2007 роки, які були отримані ТзОВ НВП «Електрон-Т» (Т.1, а.с.7-19).

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення, складені за формою додатку, затвердженого п.5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. постановою КМ України № 372 від 24.03.2004р., яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Також вказані повідомлення не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Позивачем протягом 2005-2007 років були виплачені вказаним у повідомленнях особам наукові пенсії, понесення витрат по яким документально обґрунтовано пенсійним органом та підтверджується довідками про нараховані і виплачені суми пенсій фізичним особам (Т.1, а.с.120-126).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по сумі витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, відповідачем не надано.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що пенсійним органом підставно заявлено позов до відповідача з приводу відшкодування суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, які торкаються виплати пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_5.

Висновок господарського суду про належність ЛЦКТБ до державних бюджетних установ, у зв'язку з чим фінансування різниць пенсій повинно здійснюватися виключно за рахунок коштів державного бюджету, колегія суддів вважає необґрунтованим і таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.1.2. статуту ЛЦКТБ, затв. президентом Концерну «Електрон» 01.06.1990р., бюро, використовуючи закріплене за ним державне майно, здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку і самофінансування по рішенню задач, спрямованих на проведення технологічної підготовки виробництва, проведення державних випробовувань (Т.1, а.с.27-29).

Інші документи щодо фінансування діяльності ЛЦКТБ в матеріалах справи є відсутніми.

Хибними також є висновки суду щодо дійсного правонаступника ЛЦКТБ, оскільки матеріалами справи безспірно стверджується, що ЛЦКТБ діяло як юридична особа на підставі статуту, затв. президентом Концерну «Електрон» 01.06.1990р. (Т.1, а.с.27-29); в подальшому таке було реорганізоване у філіал Акціонерного товариства «Концерн-Електрон».

Філіал ЛЦКТБ діяв на підставі Положення про ЛЦКТБ, зареєстрованого розпорядженням виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 1288 від 11.09.1991р. (Т.2, а.с.30-41), згідно п.п.1.1. якого він мав окремий баланс, рахунки в банках, входив до складу акціонерного товариства і не був юридичною особою.

В подальшому шляхом реорганізації (перетворення) філіалу ЛЦКТБ, об'єднання майна та коштів інших осіб було створене ТзОВ НВП «Електрон-Т», який діяв на підставі статуту, зареєстрованого 30.05.1995р. (Т.1, а.с.42-47). Відповідно до п.1.1. цього статуту товариство є правонаступником реорганізованого філіалу.

Аналогічні положення зберігалися і в подальших редакціях статуту відповідача (Т.1, а.с.66-82, 83-98).

За таких умов наведені положення статутних документів відповідача мають юридичне значення та підтверджують, що ТзОВ НВП «Електрон-Т» є правонаступником ЛЦКТБ Міністерства машинобудування для легкої та харчової промисловості та побутових приладів СРСР.

Такий висновок відповідає й самим діям відповідача, який у 2002р. та 2004р. видавав колишнім працівникам ЛЦКТБ довідки про науковий характер роботи, в яких документально (з посиланням на відповідні установчі документи) підтверджував своє правонаступництво ЛЦКТБ (Т.1, а.с.137-139).

В частині правових підстав для покладання на відповідача зобов'язання фінансування суми різниці у пенсіях, що є предметом позову, колегія суддів вказує на наступні вимоги законодавства.

Відповідно до ч.9 ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно з п.4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. постановою КМ України № 372 від 24.03.2004р., у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Звідси колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідача утворилася заборгованість перед Управлінням ПФ України в Шевченківському районі м.Львова на суму 7899 грн. 10 коп., а тому заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова задоволити.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 15.01.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничного підприємства «Електрон-Т» (юридична адреса: м.Львів, вул.Квітова, 12, код ЄДРПОУ 00244676) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату наукових пенсій в розмірі 7899 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

  О.П.Стародуб