Постанова № 35511416, 26.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 923/1085/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шибінська А.Л. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 10 жовтня 2013 року

у справі № 923/1085/13

за позовом Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка"

до Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"

про стягнення 28106 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИЛА:

16.08.2013 р. Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (далі відповідач, ПАТ) про стягнення грошових коштів у сумі 28106 грн. 85 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 524 від 22.12.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з виконання режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу, поточного ремонту та налагодження двох шафних газорегуляторних установок з двома лініями редиціювання, з регуляторами РДГ-50 ПАТ, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 27.318 грн., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також 649 грн. 64 коп. - пені, 139 грн. 21 коп. - 3% річних та відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 1720 грн. 50 коп.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнавав та вважав їх необґрунтованими, посилаючись на те, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за ним рахується заборгованість в сумі 13.659 грн., а тому позивач безпідставно звернувся до суду з вимогами про стягнення 27.318 грн. боргу та нарахованих виходячи з цієї суми пені та 3% річних. Крім того, відповідач вважає, що позов заявлено Підприємством передчасно, оскільки у вимозі надісланої позивачем на адресу відповідача відсутнє посилання на акт виконаних робіт № 1/524 від 25.05.2012 р., внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.10.2013 р. (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 13.727 грн. 48 коп. - боргу, 68 грн. 48 коп. - 3% річних та 825 грн. 84 коп. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 524 від 22.12.2011 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з виконання режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу, поточного ремонту та налагодження двох шафних газорегуляторних установок з двома лініями редиціювання, з регуляторами РДГ-50 ПАТ, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 13.727 грн. 48 коп., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також 68 грн. 48 коп. - 3 % річних, виходячи з суми боргу 13.727 грн. 48 коп.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення решти частини боргу місцевий суд виходив з того, що відповідачем було сплачено частину боргу в сумі 13659 грн., що підтверджується платіжним доручення № 3842 від 03.02.2012 р.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені місцевий суд виходив з того, що її нарахування здійснено позивачем у порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України з пропуском шестимісячного терміну.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Підприємства відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що позов заявлено позивачем передчасно, оскільки останнім не дотримана процедура досудового врегулювання спору, а тому підстави для звернення з позовом - відсутні.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 22.12.2011 р. між сторонами у справі був укладений договір підряду № 524 за умовами якого позивач зобов'язався виконати режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу, поточний ремонт та налагодження двох шафних газорегуляторних установок з двома лініями редиціювання, з регуляторами РДГ-50 ПАТ, а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах зазначених у договорі.

Згідно п. 3.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

У п. 2.1. договору сторонами визначена загальна вартість робіт за цим договором у сумі 27.318 грн.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. договору відповідач повинний здійснити оплату виконаних позивачем робіт у наступному порядку: до початку виконання робіт провести попередню оплату в розмірі 50 % ціни договору та протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт провести кінцевий розрахунок.

03.02.2012 р. відповідач відповідно до умов п. 2.3.1. договору здійснив попередню оплату та перерахував позивачеві 13.659 грн., що вбачається з платіжного доручення № 3842 від 03.02.2012 р.

З затвердженого сторонами кошторису, акту приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 1/524 від 25.04.2012 р. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 від 25.04.2012 р., що підписані уповноваженими представниками обох сторін та підписи яких засвідчені і скріплені печатками названих підприємств вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав своєчасно і належним чином та здійснив комплекс робіт з режимно-налагоджувальних та еколого-теплотехнічних випробувань, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу, поточного ремонту та налагодження двох шафних газорегуляторних установок з двома лініями редиціювання, з регуляторами РДГ-50 ПАТ загальною вартістю 27.318 грн., а відповідач прийняв ці роботи без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості.

Відповідно до вимог п. 2.3.2. договору відповідач повинний був повністю оплатити виконані позивачем роботи протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт № 1/524 від 25.04.2012 р., тобто до 30.04.2012 року включно, так як 28.04.2012 р. припадає на неробочий день, а саме суботу.

Доказів повної оплати виконаних позивачем робіт в матеріалах справи не міститься. Навпаки, з акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, видно, що відповідач не заперечує проти того, що він має борг перед позивачем в сумі 13659 грн. за договором № 524 від 22.12.2011 р.

Оскільки, відповідач ані в строк до 30.04.2012 р., ані до сьогоднішнього часу не виконав свої зобов'язання за названим договором щодо повної оплати виконаних позивачем робіт та має заборгованість по їх оплаті в сумі 13.659 грн., то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 13.659 грн. боргу, а в решті частині позову відмовив, так як 13659 грн. вже були сплачені відповідачем позивачеві в якості передоплати платіжним дорученням № 3842 від 03.02.2012 року. При цьому, місцевий суд підставне не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність у вимозі позивача, отриманої ПАТ 18.06.2013р., посилань на акт виконаних робіт № 1/524 від 25.05.2012 р., оскільки конкретний строк (термін) виконання боржником обов'язку щодо кінцевого розрахунку за виконані роботи встановлений у п. 2.3.2 договору, а відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 68 грн. 48 коп. - 3% річних за період з 24.06.2013 р. по 24.08.2013 р., виходячи з суми боргу 13.659 грн.

У п. 7.3. договору сторонами встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочення платежу але не більше 10% від вартості робіт.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Так як, ані законом, ані умовами договору № 524 від 22.12.2011 р. не встановлений інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, правовідносини сторін регламентуються вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України та у позивача виникло право на нарахування пені відповідачеві виключно за період з 01.05.2012 р. по 01.11.2012 р., оскільки остаточний розрахунок за договором відповідач повинний був здійснити у строк до 30.04.2012 р. включно.

З огляду на те, що у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 24.06.2013 р. по 24.08.2013 р., то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що стягнення пені за цей період часу є неможливим, так як це суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому підставне залишив ці позовні вимоги Підприємства без задоволення.

Посилання скаржника на порушення позивачем і судом першої інстанції процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятим до уваги.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2013 року у справі № 923/1085/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.