Постанова № 35488762, 26.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 923/1194/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників :

ПП "Транс-Експрес" - Черненко А.Р.( за дорученням),

ТОВ "Епоха" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" на рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2013 р. по справі № 923/1194/13 за позовом Приватного підприємства "Транс-Експрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" про стягнення 11 844,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

03.09.2013 р. (Вх. № 1256) Приватне підприємство „Транс-Експрес" (далі позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Епоха" (далі відповідач) про стягнення з останнього 11 844,81 грн., з яких:

- 11 046,15 грн. - основної заборгованості;

- 798,66 грн. - пені;

Позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд цього позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав прийняті на себе грошові зобов'язання за усною домовленістю, укладеною між позивачем та відповідачем щодо поставки та оплати отриманого щебеню. Так на умовах усної домовленості позивач поставив відповідачу щебень фракція 20,70 в кількості 158,94 тони (далі щебень) на загальну суму 24 158,88 грн., останній отримав щебень, що підтверджується видатковою накладною та розрахувався за нього лише частково, а саме сплатив 12 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку. (а.с. 2-4)

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.09.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. (а.с. 1)

Відповідач відзив на позов у суді першої інстанції не надавав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2013 р. (повний текст якого складено і підписано суддею Чернявським В.В. - 09.10.2013 р.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 11 046,15 грн. боргу і 1 604,49 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору, однак відмовлено в стягненні пені.

Вказані висновки місцевий суд мотивував тим, що матеріалами справи доведено, що на час звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 11 046,15 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягненні пені місцевий господарський суд зазначив, що відсутні підстави для її стягнення, оскільки позивач не надав доказів обумовлення пені за згодою сторін, а документ, що містить узгодження купівлі-продажу, - накладна - не містить даних про узгодження пені сторонами. (а.с. 38-39)

Позивач не оспорив це судове рішення в апеляційному порядку.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, а саме, що він (відповідач) був позбавлений змоги надати докази, які спростували б вимоги викладені у позові та те, що під час прийняття рішення суд не врахував факт сплати ним 2000 грн.

До скарги відповідач додав платіжне доручення № 498 від 26.07.2013р. з якого вбачається що він сплатив позивачу 2000,00 грн. на підставі виставленого рахунку №89 від 24.09.2012 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2013 р. о 11:30 год., крім того даною ухвалою суду скаржника зобов'язано у судове засідання надати належний доказ надсилання копії скарги іншій стороні у справі, про що сторони були повідомлені належним чином.

01.11.2013 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява з додатками про залучення додатків (фіскального чеку №1931 від 17.10.2013 р. та опису від 17.10.2013 р.) до матеріалів справи.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи викладені обставини та думку представника позивача колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Колегія суддів відхилила клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доданого ним до апеляційної скарги додаткового доказу платіжного доручення № 498 від 26.07.2013р. з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо скаржник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин. що не залежали від нього

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, скаржник, який належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції, не надав вказаного платіжного доручення цьому суду і не довів суду апеляційної інстанції поважність причини ненадання цього доказу, а недбалість представників скаржника щодо виконання своїх зобов'язань, в т.ч. своєчасного ненадання доказів, не можна вважати (визнати) поважною причиною.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши, доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи і наявні у справі докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим судом його процесуальних прав .

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що не маючи змоги прийняти участь у справі він направив до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, суд відкладаючи розгляд справи ухвалою зобов'язав сторони надати певні документи які мають значення для розгляду справи, однак суд розглянувши справу після відкладення без його участі позбавив його такої змоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції з цими доводами скаржника погодитись не може з наступних підстав:

по-перше, як вбачається з матеріалів справи, про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений належним чином та заздалегідь і відповідно мав можливість направити суду свої заперечення щодо заявлених позивачем вимог та надати докази;

по-друге, місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи ухвала місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи від 19.09.2013 р., тобто суд знов надав можливість відповідачу приймати участь у розгляді справи і він мав змогу направити до місцевого господарського суду витребувані судом документи, проте цього не зробив;

по - трете, відповідач більше не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд не порушив процесуальних прав відповідача і мав всі правові підстави розглянути справу за його відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

Щодо позовних вимог позивача (суті спору).

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 302 від 24.09.2012 р. підписана та скріплена печатками обох сторін. (а.с. 8). З даної видаткової накладної вбачається, що позивач - ПП "Транс - Експрес" ( позивач) поставив, а відповідач - ТОВ "Епоха" (покупець) отримав товар - щебень фракція 20,70, за договором № ДГ-0000019 від 01.01.2012 р., у кількості 158,94 т., за ціною в 152 грн./т. та вартістю 24 158,88 грн. з ПДВ.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ця домовленість сторін, за своєю правовою природою є договором купівлі продажу укладеним в усній формі, а відтак до цих відносить застосовуються загальні та спеціальні норми цивільного законодавства які регулюють відносини купівлі продажу

Як свідчать матеріали справи позивач виставив відповідачу рахунок № 89 від 24.09.2012 р. на оплату (а.с. 35), в якому вказав найменування товару, його кількість та вартість.

При цьому зі змісту вказаного рахунку вбачається, що зазначені в ньому данні щодо товару повністю співпадають з даними товару зазначеними у вищезазначеній видатковій накладній.

Слід зазначити, що у видатковій накладній сторони, а в рахунку позивач не визначили строки здійснення розрахунків за поставлений товар.

Як свідчать надані позивачем суду першої інстанції докази відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, а саме сплатив 12 000 грн., що підтверджується виписками з банку по розрахунковому рахунку позивача від 28.02.2013 р., від 22.03.2013 р., від 31.05.2013 р. (а.с. 21-23) наявними в матеріалах справи.

З наявних у матеріалах справи актів звіряння взаємних розрахунків 2012 р., які підписані та скріплені печатками обох сторін за період з 01.01.2013 р. по 22.07.2013 р. вбачається що відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем станом на 22.07.2012 р. в розмірі - 11 046,15 грн. (а.с. 24, 25)

Матеріали справи також свідчать, що позивач 27.06.2013 р. направив відповідачу претензію з пропозицією (вимогою) оплатити вказану заборгованість у п'ятиденний термін (а.с. 9).

Згідно зі ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору, вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити суму боргу на користь кредитора за його вимогою.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги, що сторони не визначили (не узгодили) строк оплати товару він настав відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України з наступного дня після отримання відповідачем товару, тобто 25.09.2012р.

Відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надав суду першої інстанції належних доказів того, що він погасив вказану заборгованість в повному обсягу або частковою.

Враховуючи вищезазначені фактичні обставини та надані позивачем докази і не надання відповідачем суду першої інстанції доказів які б спростовували обґрунтованість позовних вимог позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у визначеному ним у позові розмірі .

Водночас колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягненні пені, оскільки позивач не надав доказів погодження сторонами можливості стягнення пені за неналежне виконання цього господарського зобов'язання, тобто волевиявлення сторін на встановлення такого виду відповідальності - штрафної санкції, а документ, що містить узгодження купівлі-продажу, - видаткова накладна - не містить даних про узгодження цієї санкції сторонами.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача викладені у скарзі, стосовно того що він частково, а саме у сумі 2000,00 грн., сплатив заборгованість, а відтак стягнення з нього судом першої інстанції цієї суми є необґрунтованим, з огляду на таке.

В обґрунтування такої сплати скаржник посилається на додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 498 від 26.07.2013р. на суму 2000,00 грн.

Проте, як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, не прийняв цей додатковий доказ, оскільки скаржник не довів поважність причин ненадання його суду першої інстанції, і відповідно йому ( цьому доказу) не може надаватись оцінка, а відтак він не може враховуватись при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Водночас неприйняття апеляційною інстанцією цього доказу не позбавляє скаржника права надати цей доказ до державної виконавчої служби при виконання рішення суду першої інстанції для урахування часткового погашення заборгованості .

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до вимог статті 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи скаржника викладені, а апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а відтак підстав передбачених ст. 104 України для його скасування не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34 ,43, 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2013 р. у справі № 923/1194/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.11.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.