Постанова № 35483535, 21.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.Справа № 923/753/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.11.2013р.:

від позивача: Конюшенко О.О., за довіреністю б/н від 14.10.2013р.;

від відповідача: Зінкевич Д.С., за довіреністю б/н від 23.04.2013р.;

Васильєв Д.В. (директор);

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 05 вересня 2013 року

по справі №923/753/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору оренди

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 29.10.2013р.

У судовому засіданні 29.10.2013р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.11.2013р.

В судовому засіданні 21.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.09.2013р. по справі №923/753/13 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка Маркет" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна №0508 від 05.08.2010р. та договору оренди №1 від 10.08.2010р. з посиланням на те, що предметом оспорюваного договору є машини тривалого використання (майно), які необхідні позивачу при здійсненні виробничої діяльності, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, тому таке майно є активами підприємства, ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1", в особі його виконавчого органу, не мало повноважень на відчуження активів без попередньої згоди загальних зборів, тому директор з економіки Бабій С.Ю., що діяв на підставі довіреності б/н від 25.12.2009 р., також не мав повноважень на укладення такого правочину, таким чином, суд приймаючи до уваги, що оспорюваний договір купівлі-продажу підписаний з боку позивача неуповноваженою особою та не був схвалений в подальшому позивачем, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання цього договору недійсним. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не набував права власності на майно, що є предметом договору оренди, оскільки договір купівлі-продажу №0508 від 05.08.2010р. є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, отже, в порушення вимог статті 761 Цивільного кодексу України відповідач за оспорюваним договором оренди передав в користування майно, яке не було його власністю та не мав інших речових прав щодо цього майна.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Каховка Маркет" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2013р. по справі №923/753/13, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" з посиланням на те, що суд першої інстанції помилково вважає, що майно, яке є предметом оспорюваних правочинів відноситься до активів ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1", оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення були відсутні будь-які докази, які б свідчили про доведення фактів використання машин у виробничій діяльності та віднесення майна до активів підприємства, крім того скаржник зазначає, що суд безпідставно зробив висновок про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу не був схвалений в подальшому позивачем, оскільки прийняття від продавця ТОВ "Каховка Маркет" грошових коштів в якості оплати за проданий товар та фактична передача майна свідчать про наступне схвалення укладеного правочину з боку позивача, також апелянт зазначає, що висновок про визнання недійсним договору оренди є хибним, оскільки ґрунтується на рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яке не набрало законної сили.

14.10.2013р. від ТОВ "Каховка Маркет" до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду пов'язаної з нею справи №923/1237/13 господарським судом Херсонської області.

28.10.2013р. від відповідача до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

29.10.2013р. від відповідача до Одеського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення.

07.11.2013р. від позивача до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Каховка Маркет", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задовольнити, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2010р. між ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" (продавець) в особі директора з економіки Бабія С.Ю., діючого на підставі довіреності б/н від 25.12.2009 р., та ТОВ "Каховка Маркет" (покупець) укладений договір купівлі-продажу майна №0508.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу позивач продав, а відповідач купив майно відповідно до Додатку №1 до цього договору, а саме: автобус ИАЗ 256270, фронтальний погрузчик (модель РN-956, заводський номер 2007D56G3585), фронтальний погрузчик (модель РN-956, заводський номер 2007D56G3588), фронтальний погрузчик (модель РN-750, заводський номер 2007D750G1002), дизельний погрузчик (СPCD30W мачта STD3, 3 шини супереласт), дизельний погрузчик Doosan D30GX-мачта FF3300, погрузчик D30G STD3000 шини СУ вили 1200 мм, погрузчик Doosan D30GX STD3300 шини супереластик), погрузчик дизельний D30G STD3300 шини супереластик), погрузчик дизельний D30G STD3300 шини супереластик) (далі за текстом майно) загальною вартістю 779792 грн. 20 коп.

За актом приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу майна №0508 від 05.08.2010р. вищезазначене майно передано відповідачу.

10.08.2010р. між тими самими сторонами укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу у строкове платне користування майно, що є власністю орендодавця (відповідача у справі) , а орендар (позивач у справі) зобов'язався прийняти це майно. Перелік та вартість майна, яке передається в оренду за цим договором, зазначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.п.1.1., 1.2. договору оренди).

Матеріали справи свідчать, що сторонами укладено додаткові угоди до договору оренди, а саме додаткові угоди №1 від 16.08.2010р., №2 від 16.08.2010р., №3 від 16.08.2013р., №4 від 26.08.2010р., №4/1 від 01.09.2010р., №5 від 29.09.2010р., №6 від 01.11.2010р., №7 від 01.02.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з додатковими угодами №4 від 26.08.2010р., №4/1 від 01.09.2010р. та №5 від 29.09.2010р. позивачу має бути передано в оренду відповідачем майно, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу.

За актами приймання-передачі майна до додаткових угод №4 від 26.08.2010р., №4/1 від 01.09.2010р. та №5 від 29.09.2010р. майно передано відповідачем в користування позивачу.

Як зазначає позивач, спірний договір купівлі-продажу зі сторони ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" було підписано директором з економіки Бабієм С.Ю., при цьому, Статутом товариства передбачено, що рішення щодо відчуження активів Товариства відноситься до виключної компетенції Загальних зборів та ухвалюється Протоколом Загальних зборів Товариства, а відтак оспорюваний договір купівлі-продажу підписаний особою, яка не уповноважена на вчинення вказаних дій, що і стало підставою звернення ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна №0508 від 05.08.2010р. та договору оренди №1 від 10.08.2010р., яким спірне майно було передано в найм.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено пунктом 10.1. Статуту позивача, який кореспондується з положеннями статті 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом Товариства є Загальні збори Засновників (Учасників) Товариства.

Згідно з п.п. 15 п. 10.3. Статуту позивача до виключної компетенції Зборів Засновників (Учасників) належить надання попередньої згоди на відчуження будь-яких активів Товариства, якщо таке відчуження не передбачено річним Бізнес-Планом Товариства.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Враховуючи те, що предметом оспорюваного договору є машини тривалого використання (майно), які необхідні позивачу при здійсненні виробничої діяльності, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке майно є активами підприємства.

Пунктом 10.11. Статуту позивача зазначено, що виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, є генеральний директор.

Відповідно до абзаців 9, 14, 15 п. 10.12. Статуту позивача до повноважень генерального директора товариства належить: розпорядження майном та грошовими коштами товариства з урахуванням положень зазначених у пунктах 15), 16), 17), 18), 19) п. 10.3. цього Статуту; видача від імені Товариства довіреності; підписання без довіреності від імені Товариства договорів (угод, контрактів), в тому числі зовнішньоекономічних, з урахуванням положень зазначених у пунктах 15), 16), 17), 18), 19) п. 10.3. цього Статуту.

Враховуючи положення підпункту 15 пункту 10.3., абзаців 9, 14, 15 п. 10.12. Статуту позивача, укладати договори (угоди, контракти) щодо відчуження будь-яких активів Товариства належить до повноважень Генерального директора або за виданою ним довіреністю іншій особі за умови надання попередньої згоди на таке відчуження Загальними зборами ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1", якщо таке відчуження не передбачено річним Бізнес-Планом Товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, бізнес-плану ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" на 2010 рік загальними зборами не затверджувалось, попередньої згоди на відчуження будь-яких активів ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" не надавалось, що, зокрема, підтверджується повідомленням компанії НАТАВІЛЬ ЛІМІТЕД від 07.06.2013 р., яка є єдиним учасником зазначеного товариства.

Отже, враховуючи вищезазначені положення, генеральний директор ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" не мав відповідних повноважень на відчуження активів підприємства.

Частиною 1 ст. 238 Цивільного кодексу України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" в особі його виконавчого органу, не мало повноважень на відчуження активів без попередньої згоди Загальних зборів, у директора з економіки Бабія С.Ю., що діяв на підставі довіреності б/н від 25.12.2009 р., відсутні повноваження на укладення такого правочину.

При цьому, ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наступного схвалення загальними зборами ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" оспорюваного договору купівлі-продажу не відбулось.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що оспорюваний договір купівлі-продажу підписаний з боку позивача неуповноваженою особою та не був схвалений в подальшому позивачем, а тому позовні вимоги щодо визнання даного договору недійсним є законними та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2013р. відповідачем до Одеського апеляційного господарського суду надано клопотання про залучення до матеріалів справи копію рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" №1/03-2013-1 від 14.03.2013р. як доказ погодження спірного договору купівлі-продажу.

Апеляційний господарський суд відхиляє надане клопотання, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, надане рішення є неналежним доказом, оскільки рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.09.2010р. на підставі якого компанію «Навітель Лімітед» було виключено зі складу засновників ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" скасовано рішенням апеляційного суду Херсонської області від 05.03.2013р. у справі №22-Ц/791/1138/2013, при цьому, ухвалою апеляційного господарського суду Херсонської області від 15.04.2013р. було допущено поворот виконання рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22.09.2010р., в порядку якого Державного реєстратора виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області зобов'язано скасувати реєстраційний запис №15019990017001380 від 06.03.2013р. щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Таким чином, рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" №1/03-2013-1 від 14.03.2013р. є неправомочним та підписаним особою, яка не є учасником Загальних зборів ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1".

Крім того, відповідач, в порушення ст.101 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтував неможливість подання даних доказів до суду першої інстанції, отже дане рішення Загальних зборів не приймається колегією суддів апеляційного господарського суду до уваги.

Апеляційний господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки, враховуючи положення ст.79 Господарського процесуального кодексу, у суду відсутні підстави для такого зупинення, крім того, відповідачем не надано належних доказів того, що дану справу неможливо розглянути самостійно.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди №1 від 10.08.2010р. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В обґрунтування свого права на передання майна в оренду відповідач посилається на набуття права власності на нього за договором купівлі-продажу №0508 від 05.08.2010р.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищезазначені норми, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що відповідач не набував права власності на майно, що є предметом договору оренди в частині, яка є предметом договору купівлі-продажу №0508 від 05.08.2010 р.

Отже, в порушення вимог статті 761 Цивільного кодексу України відповідач за оспорюваним договором оренди передав в користування майно, яке не було його власністю та не мав інших речових прав щодо цього майна.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що в іншій частині договір оренди №1 від 10.08.2010р. є чинним, оскільки доказів того, що майно не належить відповідачу на праві власності сторонами не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2013р. по справі №923/753/13 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ "Каховка Маркет" - частково задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу частково задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2013р. по справі №923/753/13 частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений між ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" та ТОВ "Каховка Маркет" договір купівлі-продажу майна №0508 від 05.08.2010р.

Визнати частково недійсним укладений між ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" та ТОВ "Каховка Маркет" договір оренди №1 від 10.08.2010р. в частині оренди майна, зазначеного в додаткових угодах до договору №4 від 26.08.2010р., №4/1 від 01.09.2010р. та №5 від 29.09.2010р.

В іншій частині позову відмовити.»

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26.11.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.