Постанова № 35511418, 26.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 916/2218/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ГнатенкоЮ.Є. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Торгцентр"

на рішення господарського суду Одеської області

від 14 жовтня 2013 року

у справі № 916/2218/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Парк Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Торгцентр"

про стягнення 51380 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Парк Інвест" (далі позивач, постачальник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Торгцентр" (далі відповідач, покупець) про стягнення грошових коштів у сумі 51380 грн. 85 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № Ю-73 від 29.04.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 50931 грн. 29 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 257 грн. - пені, 192 грн. 56 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

Відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за його відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2013 року (суддя Желєзна С.П.) позов задоволений у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № Ю-73 від 29.04.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 50931 грн. 29 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 257 грн. - пені, 192 грн. 56 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, проте 25.11.2013 р. до апеляційного суду надійшло його клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано доказів щодо його зайнятості в іншому судовому процесі, а крім того, вказана причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 29.04.2013 р. між сторонами у справі було укладено договір поставки № 10-73 згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався постачати та передавати у власність покупця за його заявками, а останній зобов'язався приймати та оплачувати продовольчі та/або непродовольчі товари.

У п. п. 4.6, 4.8 названого договору сторонами погоджено, що приймання-передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються у двох примірниках представниками обох сторін, наділених відповідними повноваженнями. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної.

З видаткової накладної № 5286, яка підписана представниками обох сторін та скріплена відповідними печатками підприємств вбачається, що 30.04.2013 р. позивач на виконання умов вказаного договору передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 51307 грн. 48 коп. без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та вартості отриманого товару.

З накладних № 5286-1, № 5286, № 5286-2 від 30.05.2013 р. видно, що відповідачем була повернута позивачеві частина раніше прийнятого товару за накладною № 5286 від 30.04.2013 р. на загальну суму 376 грн. 18 коп.

Доказів того, що покупець решту частину отриманого товару вартістю 50931 грн. 29 коп. оплатив, або повернув постачальнику в матеріалах справи не міститься та, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідачем суду не надано.

Згідно п. 5.5 договору поставки № 10-73 від 29.04.2013 р. товар, що поставляється за даним договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 40 (сорока) календарних днів з дати фактичної передачі товару, що визначається у відповідності до п. 4.8 договору.

Тому, отриманий за накладною № 5286 від 30.04.2013 р. товар відповідач повинний був оплатити у строк до 10.06.2013 р.

Але, як беззаперечно свідчать матеріали справи, відповідач від своїх обов'язків по оплаті отриманого товару вартістю 50931 грн. 29 коп. ухилився та не оплатив його до сьогоднішнього часу, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача названу суму боргу, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки є голослівними та повністю спростовуються вищенаведеними належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У п. 6.1 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочки, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 257 грн. - пені та 192 грн. 56 коп. - 3% річних за період з 10.06.2013 р. по 26.07.2013 р., виходячи з суми боргу 50931 грн. 29 коп.

Посилання скаржника на порушення позивачем процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятим до уваги.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову покладені судом першої інстанції на відповідача.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2013 року у справі № 916/2218/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Торгцентр" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.