Ухвала суду № 35506378, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/49162/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року

по справі №2а/1570/10615/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вилайн»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №002852350 від 30.11.2012р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вилайн» з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ» за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої складено акт №8532/23-513/26248140 від 23.11.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.п7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010р. та п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011р.

На підставі названого акту ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №002852350 від 30.11.2012р., за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 547682,00грн. та 115300,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; оптова торгівля хімічними продуктами та інші види оптової торгівлі.

Між ТОВ «Вилайн» та ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ» було укладено договір №3209 від 01.12.2010р., за яким ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ» поставляє товар (папір офісний та поліграфічний, канцелярські товари), а ТОВ «Вилай» оплачує зазначений товар по цінах, в кількості, асортименті, і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та накладних і специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами поставки вказаного договору доставка товару здійснюється транспортом та за рахунок ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», а за домовленістю сторін ТОВ «Вилайн» може здійснити вивіз товару своїм транспортом та за свій рахунок.

При поставці зазначених товарів ПП «ДАНА-ДАБЛЬЮ» виписано позивачу відповідні податкові накладні, які включені в реєстр отриманих та виданих податкових накладних та в грудні 2010р., січні 2011р. включені до податкового кредиту. На підтвердження поставки товару суду надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Також, на підтвердження оплати за товар позивачем надано банківські виписки.

Вказані документи первинного обліку наявні в матеріалах даної справи.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачається, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п.198.6.Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був платником податку на додану вартість, знаходилось за місцем реєстрації та було діючим підприємством, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, позивачем правомірно на підставі наявних первинних документів сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ».

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вилайн» та ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ» носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Слід також зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ А.О. Рибченко

____ О.В. Муравйов