Постанова № 35505195, 25.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 924/917/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Павлюк І. Ю.

судді Сініциної Л.М.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.13 р. у справі № 924/917/13

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Міськтепловодоенергія»

про стягнення 105185,63 грн., з яких: 43801,10 грн. - пеня, 57926,44 грн., - інфляційні втрати, 3458,09 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - Іванов П.О. (дов. №274/10 від 14.12.2012 року)

відповідача - Семенов С.В. (дов. №3187 від 24.12.2012 року)

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013р. у справі №924/917/13 (головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Олійник Ю.П., суддя Димбовський В.В.) позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 105 185,63 грн., з яких: 43 801,10 грн. - пеня, 57 926,44 грн. - інфляційні втрати, 3458,09 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства „Міськтепловоденергія" на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 21900,55 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот гривень 55 коп.) пені, 3458,09 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім гривень 09 коп.) 3% річних, 2251,80 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят одна гривня 80 коп.) інфляційних втрат, 990,36 грн. (дев'ятсот дев'яносто гривень 36 коп.) витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахувавши положення ст.233 Господарського кодексу України, ст.55 Цивільного кодексу України та майновий стан відповідача та те, що порушення відповідачем строків оплати були незначними, а також повне погашення основного боргу ще у липні 2011 року, зменшив розмір нарахованої пені на 50% та стягнув з відповідача пеню в сумі 21900,55 грн. Приймаючи до уваги те, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки та здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем, судом першої інстанції встановлено, що правомірно заявленими є лише інфляційні втрати за лютий 2011 року в сумі 2251,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013 року у даній справі, в частині відмови у стягненні у повному обсязі сум інфляційних втрат та судового збору Дочірня компанія "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013 року у справі №924/917/13 в частині відмови у стягненні сум інфляційних втрат та судового збору; прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення сум інфляційних втрат та судового збору в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат таким, що винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права - ст.ст. 525, 625 Цивільного кодексу України, ст.229 Господарського кодексу України та норм процесуального права - ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування викладеного в апеляційній скарзі скаржник зазначає:

- Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції не врахував порядок розрахунку індексу інфляції, викладений в листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». Так, враховуючи викладені вище акти законодавства, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення; при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця. Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховують з врахуванням даного місяця. Відтак, вважає, що господарський суд Хмельницької області у справі №924/917/13 невірно застосував зазначені вище норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.

- Вирішуючи питання розподілу судового збору між сторонами судом першої інстанції не враховано приписи пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та не покладено на відповідача судові витрати в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року, у зв'язку із перебуванням судді Савченка Г.І. у відпустці, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Сініцина Л.М.

08.11.2013 року відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». З вимогами викладеними в апеляційній скарзі відповідач не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, винесеним на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи. З врахуванням викладеного у відзиві просить суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013 року у справі №924/917/13 без змін, а скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» без задоволення.

В судовому засіданні 25.11.2013 року скаржник доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі та зазначив, що твердження місцевого господарського суду про те, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту виникнення не відповідає порядку розрахунку інфляційних втрат, передбаченому листом Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року. Крім того, зазначає, що навіть у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Так, представник скаржника звертав увагу колегії суддів на те, що судовий збір на відповідача повинен був бути покладений в повному обсязі, тобто в сумі 2104,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає рішення господарського суду Хмельницької області таким, що прийняте на підставі всебічно з'ясованих обставин. З підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.10р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі Постачальник) та Комунальним підприємством „Міськтепловоденергія" (надалі Покупець) укладено договір №06/10-2621 БО-34 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі Договір, арк. справи 17-21).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно із п.1.2. Договору, постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7874.750 тис. куб.м.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами - 234,00 грн., крім того, ПДВ-20%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2957,93 грн.

Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 19 410 786,27 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 23 292 943,52 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Підпунктом 6.1.1. п.6.1. Договору, до обов'язків покупця віднесено своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

В свою чергу до прав постачальника підпунктом 6.4.1. п.6.4. Договору віднесено своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ.

Відповідно до п.7.3.1. Договору, у разі порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п.3 ч.2 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2011р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи у додатку №1 від 20.12.2010р. до Договору №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. сторони погодили, зокрема, порядок приймання-передачі газу. Так, в п.2.2. цього Додатку зазначили, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником (арк. справи 22-24).

Додатковими угодами №1 від 28.01.11р. (арк. справи 25), №2 від 04.04.11р. (арк. справи 26) та №3 від 11.07.11р. (арк. справи 27), сторони узгодили зміну ціни на природний газ.

Додатковою угодою №4 від 30.08.11р., сторони погодилися викласти п.1.2. Договору у наступній редакції: „1.2. Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.11р. по 31.12.11р. включно природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 7325,000 тис.куб.м. газу (арк. справи 28).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №5 від 03.10.11р., сторони домовилися вважати договір №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.11р. (арк. справи 29).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору протягом січня - липня 2011 року Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" передала, а Комунальне підприємство „Міськтепловоденергія" прийняло природний газ на загальну суму 12286372,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.11р. на суму 3 842 460,00 грн. (за січень 2011р., арк. справи 30), від 28.02.11р. на загальну суму 3 688 761,60 грн. (за лютий 2011р., арк. справи 31), від 31.03.11р. на загальну суму 3 688 761,60 грн. (за березень 2011р., арк. справи 32), від 30.04.11р. на загальну суму 670 166,64 грн. (за квітень 2011р., арк. справи 33), від 31.05.11р. на загальну суму 171 837,60 грн. (за травень 2011р., арк. справи 34), від 30.06.11р. на загальну суму 103 102,56 грн. (за червень 2011р., арк. справи 35), від 31.07.11р. на загальну суму 121 282,92 грн. (за липень 2011р., арк. справи 36), які підписані представниками сторін без зауважень.

Однак, в порушення умов договору, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ, що підтверджується оборотною відомістю по комунальному підприємству „Міськтепловоденергія". Так, відповідачем повністю погашена заборгованість лише 29.07.11р. Вказаний факт та зміст оборотної відомості не заперечується самим відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п.7.3.1. Договору нарахував пеню в розмірі 43801,10 грн.: на заборгованість по акту за січень 2011р. на суму 26444,12 грн., на заборгованість по акту за лютий 2011р. - на суму 14615,68 грн., на заборгованість по акту за березень 2011р. - на суму 2137,43 грн., на заборгованість по акту за квітень 2011р. - на суму 346,93 грн., на заборгованість по акту за травень 2011р. - 206,92 грн., на заборгованість по акту за червень 2011р. - на суму 50,02 грн., а також відповідно до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 57926,44 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2011р. по серпень 2011р., 3458,09 грн. 3 % річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем зобов'язання по Договору виконані в повному обсязі та поставлено відповідачу природного газу на суму 12 286 372,92 грн. Даний факт відповідач не заперечує.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в січні 2011 року - до 10 лютого 2011 року;

- за газ, отриманий в лютому 2011 року - до 10 березня 2011 року;

- за газ, отриманий в березні 2011 року - до 10 квітня 2011 року;

- за газ, отриманий в квітні 2011року - до 10 травня 2011 року;

- за газ, отриманий в травні 2011року - до 10 червня 2011року;

- за газ, отриманий в червні 2011року - до 10 липня 2011р;

- за газ, отриманий в липні 2011 року - до 10 серпня 2011р.

З даним твердженням суду першої інстанції щодо остаточних строків розрахунків за поставлений природний газ погоджується і позивач.

Положеннями ст. ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Судом першої інстанції враховано те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем повністю погашена заборгованість за Договором №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. лише 29 липня 2011р. Вказаний факт не заперечується самим відповідачем.

Відтак, вірним є висновок місцевого господарського суду, що відповідач допустив порушення зобов'язань за договором на закупівлю природного газу за державні кошти щодо своєчасної оплати вартості природного газу.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приймаючи рішення у даній справі господарським судом Хмельницької області враховано, що п.7.3.1. Договору №06/10-2621БО-34 від 20.12.10р. передбачено, у разі порушення Покупцем умов п.4.1. цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, розрахунок останньої здійснений по кожному акту окремо з врахуванням часткової оплати суми боргу, зокрема: за зобов'язаннями січня 2011р. за період з 11.02.11р. по 11.03.11р. сума пені складає 26444,12 грн.; за зобов'язаннями лютого 2011р. за період з 11.03.11р. по 28.03.11р. - 14615,68 грн.; за зобов'язаннями березня 2011р. за період з 11.04.11р. по 18.04.11р. - 2137,43 грн.; за зобов'язаннями квітня 2011р. за період з 11.05.11р. по 18.05.11р. - 346,93 грн., за зобов'язаннями травня 2011р. з 11.06.11р. по 17.06.11р. - 206,92 грн., за зобов'язаннями червня 2011р. з 11.07.11р. по 14.07.11р. - 50,02 грн., за зобов'язаннями липня 2011р. з 11.08.11р. по 31.08.11р. Загалом розмір пені складає 43 801,10 грн. (арк. справи 45-54).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності та обґрунтованості розрахунку пені в сумі 43801,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у клопотанні від 10.09.2013р. (арк. справи 64-65) просив суд першої інстанції врахувати факт повної сплати основного боргу, а також те, що штрафні санкції є надмірними, так як заборгованість відповідача за природний газ утворилася внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах та зменшити розмір пені на 50 %. В вказаному клопотанні відповідач зазначав, що несплатою заборгованості за поставлений природний газ не заподіяно позивачу жодних збитків.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру нарахованої пені на 50% виходячи з наступного.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст.233 ГК України передбачено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені, судом повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відтак, враховуючи, майновий стан відповідача та те, що порушення відповідачем строків оплати були незначними, а також повне погашення ним основного боргу у липні 2011р., суд першої інстанції вірно дійшов висновку що є можливим зменшення розміру нарахованої пені на 50% та стягнення пені в сумі 21900,55 грн. (43 801,10 грн. / 2 = 21 900,55 грн.). В цій частині позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р. в розмірі 3458,09 грн. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних за період з 11.02.11р. по 31.08.11р. в розмірі 3458,09 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період: лютий 2011р. - серпень 2011р. в розмірі 57926,44 грн.

При обрахунку заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат, місцевим господарським судом враховано, що відповідно до змісту ст.625 ЦК України, зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат, вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснювалося позивачем на ту суму заборгованості, яка існувала у відповідача станом на 15 число кожного поточного місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" нараховувала інфляційні втрати починаючи з 16 числа кожного місяця, незважаючи при цьому на те, що відповідно до п.4.1 Договору, остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 11 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з твердженням господарського суду Хмельницької області щодо того, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано тривалість існування сум заборгованості, яка повинна проіснувати не менш як один місяць з моменту її виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" нарахувала інфляційні втрати за періоди значно менші одного місяця.

По наявних у справі оборотній відомості та розрахунку самого позивача вбачається, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість протягом базового місяця (одного місяця з моменту виникнення заборгованості), тому суми заборгованості існували менше одного місяця, отже визначення розміру інфляційних втрат із суми заборгованості, що існувала станом на 15 число кожного місяця є неправильним, оскільки такий порядок здійснення цих нарахувань позивачем дещо не узгоджується із приписами листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Така ж позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат судом першої інстанції встановлено, що:

1) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у січні 2011р. газ до 10.02.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2011р. є: з 11.02.11р. по 10.03.11р. Оскільки заборгованість була повністю погашена відповідачем 11.03.11р., то простроченою та такою, що підлягає індексації є заборгованість в сумі 250199,53 грн., тому інфляційні втрати становлять 2251,80 грн.

2) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у лютому 2011р. газ до 10.03.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.03.11р. по 10.04.11р. Проте, відповідач повністю сплатив заборгованість в сумі 3688761,60 грн. станом на 28.03.11р. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

3) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у березні 2011р. газ до 10.04.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.04.11р. по 10.05.11р. Проте, відповідач 18.04.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 3688761,60 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

4) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у квітні 2011р. газ до 10.05.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.05.11р. по 10.06.11р. Проте, відповідач 18.05.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 67166,64 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

5) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у травні 2011р. газ до 10.06.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.06.11р. по 10.07.11р. Проте, відповідач 17.06.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 171837,6 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

6) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у червні 2011р. газ до 10.07.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.07.11р. по 10.08.11р. Проте, відповідач 14.07.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 103102,56 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування;

7) відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у липні 2011р. газ до 10.08.11р., тобто періодом нарахування інфляційних втрат є: з 11.08.11р. по 10.09.11р. Проте, відповідач 31.08.11р. повністю сплатив заборгованість в сумі 121282,92 грн. Таким чином, між датою виникнення зобов'язання по оплаті товару та датою оплати його вартості не має повного місяця, тому відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляційні нарахування.

Відтак, за результатами здійснення перерахунку інфляційних нарахувань, місцевим господарським судом встановлено, що правомірно заявленими є лише інфляційні втрати за лютий 2011р. в сумі 2251,80 грн., тому у позові в частині стягнення з відповідача 55674,64 грн. інфляційних витрат судом першої інстанції відмовлено.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Щодо тверджень скаржника, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі не враховано приписи пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та не покладено на відповідача судові витрати в повному обсязі, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи рішення у справі №924/917/13 колегією суддів суду першої інстанції повністю враховано приписи вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, в тому числі і пункт 4.3. Так, покладаючи на відповідача обов'язок сплати позивачу в сумі 990,36 грн. витрат по оплаті судового збору суд першої інстанції виходив з суми пені - 43801,10 грн., 3% річних в сумі 3458,09 грн. та інфляційних втрат в сумі 2251,80 грн. (з врахуванням проведеного перерахунку місцевим господарським судом).

Таким чином, судом першої інстанції вірно вирішено питання щодо розподілу витрат по оплаті судового збору.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013 року у справі №924/917/13 грунтується на вірно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам закону.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013року у справі №924/917/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.10.2013року у справі №924/917/13 залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №924/917/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Сініцина Л.М.