Постанова № 35505020, 20.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 902/968/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Левчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 р. у справі №902/968/13 (суддя Маслій І.В. )

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Аграрного фонду, який є державною спеціалізованою бюджетною установою Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка"

про стягнення 405900,00 грн.

за участю:

позивача - Шандрук Є.Ф. (дов. №314 від 14.06.2013 р.)

відповідача - Чоловський О.М. ( дов. б/н від 25.03.2013 р.)

прокурора - Сандер Л.М. ( посвідчення № 001252 від 22.08.2012 р.)

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Аграрного фонду звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" (надалі - СТОВ "Аквавіка") про стягнення 405900,00 грн. штрафів та пені, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем Форвардного біржового контракту № 622Ф на закупівлю зерна від 10.05.2012 року, з яких 180000,00 грн. 20% штрафу, 63000,00 грн. 7% штрафу, 162900,00 грн. пені за недопоставку товару.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.08.2013р. у справі №902/968/13 (суддя Маслій І.В.) позов заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Аграрного фонду, який є державною спеціалізованою бюджетною установою Міністерства аграрної політики та продовольства України до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" про стягнення 405900,00 грн. задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" на користь Аграрного фонду 162900,00 грн. - пені, 63000,00 грн. - 7% штрафу та 180000,00 грн. - 20% штрафу. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" до спеціального фонду державного бюджету України 8118,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції у вказаному рішенні дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 162 900,00 грн. пені за період з 02.11.12 р. по 02.05.13 р., штрафу в розмірі 7% - 63 000,00 грн. та 180 000,00 грн. 20 % штрафу є обґрунтованими та правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Рівненський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 року у справі № 902/968/13 шляхом зменшення неустойки (штрафу, пені) до 10726,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, прокурор та представник прозивача проти її задоволення заперечили та просили оспорюване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.05.2012 року між Аграрним фондом (покупець) та СТОВ "Аквавіка" (продавець) через брокерів укладений Форвардний біржовий контракт № 622Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна (надалі - контракт), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених в контракті, зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених в контракті, зобов'язується приймняти та оплатити товар: пшеницю м'яку 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (надалі - товар) в кількості 1000 тонн, в термін до 01.11.2012 року, базис поставки ЕХW Сантрейд, ДП З ІІ (Тростянець), вартість всього товару складає 1800000,00 грн., у тому числі ПДВ 300000,00 грн.; поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов контракту (п.п. 1.1. - 1.6., 2.2. контракту).

Покупець, упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3., та виконання пункту 4.1. контракту (п.п. 5.1, 5.3 контракту).

У розділі 7 контракту сторони погодили відповідальність продавця. Зокрема, за невиконання останнім обсягів поставки сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару (п. 7.2.); у разі виконання покупцем пункту 5.1. та невиконання продавцем пункту 2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

На виконання умов пункту 5.1. контракту покупець (Аграрний фонд) перерахував на рахунок продавця (відповідача) авансовий платіж 900000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 802 від 15.05.2012 року. На платіжному доручені стоїть відмітка Державної казначейської служби України про здійснення оплати 21.05.2012 року.

22.10.2012 року між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 1 до форвардного контракту № 622Ф, предмет контракту змінено на пшеницю м'яку 2 класу у кількості 417,380 тонн та пшеницю м'яку 3 кладу у кількості 557,345 тонн, загальна вартість якої становить 1799999,42 грн., а також змінено базис поставки товару на ТзОВ "Вапнярський елеватор".

Відповідачем (продавцем) на виконання контракту фактично поставлено Аграрному фонду 57,345 тонн пшениці м'якої 3 класу та 417 тонн пшениці 2 класу на загальну суму 899999,42 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі від 30.10.2012 року та від 06.11.2012 року. Щодо поставки іншої частини товару (зерна) зобов'язання у строки встановлені контрактом відповідачем виконані не були, у зв'язку з чим позивачем відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, пункту 7.5. контракту нараховані 180000,00 грн. 20% штрафу, 63000,00 грн. 7% штрафу, 162900,00 грн. пені за недопоставку товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені норми Закону, місцевий господарський суд, встановивши факт недопоставки товару, на умовах визначених договором, задовольнив у повному обсязі нараховані позивачем штрафні санкції, а саме: 180000,00 грн. 20% штрафу, 63000,00 грн. 7% штрафу, 162900,00 грн. пені.

Апеляційний господарський суд при перегляді справи вважає за необхідне зазначити, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", із змінами і доповненнями, зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Неможливість звернення з до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру неустойки скаржник пояснює тим, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів у справі.

Докази звернення до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю подати до суду додаткові документи, залучені до матеріалів справи ( а.с. 37).

Скаржник зазначає підстави, що підтверджують винятковість даного випадку, зокрема, що несприятливі погодні умови не дали змоги зібрати той врожай, на який розраховував відповідач; майновий стан відповідача, що займається сільськогосподарським виробництвом, вкрай незадовільний, а тому стягнення великих коштів може призвести до зупинення виробництва та ліквідацію підприємства.

Винятковість випадку, який дає підставу для зменшення розміру неустойки підтверджено фінансовими звітами СТОВ "Аквавіка" за 3кв. 2012р. та в цілому за 2012р., яка свідчить, ( у порівнянні з 2011р.) про отримання збитків у сумі 153001грн. у 3 кв. 2012р.

Несприятливі погодні умови для вирощення врожаю необхідного класу, підтверджуються заявою Ілляшівської сільської ради Тростянецького району від 29.08.2013р. та довідкою від 30.08.2013р. № 21/03-14 Вінницького обласного центру з гідрометеорології (про умову перезимівлі та вегетації озимої пшениці на території Тростянецького району Вінницької області зимою 2011-2012р.р. та весною 2012р.

Апеляційний господарський суд вважає, що скаржник належно обгрунтував неможливість подання суду першої інстанції вказаних доказів з причин, що не залежали від нього, а тому враховує зазначені докази при перегляді оскаржуваного рішення.

Апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями скаржника щодо наявності правових підстав для застосування зазначених норм права щодо зменшення розміру пені та штрафу, оскільки судом встановлено, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов'язань за договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків; недотримання покупцем визначеної п. 7.5 контракту умови (належного виконання п. 5.1. контракту) щодо своєчасного перерахування авансового платежу упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту, перешкодило своєчасному та в повному об"ємі проведенню сільськогосподарських робіт відповідачем; умови контракту не виконані в повному обсязі у зв'язку з наявністю непереборної сили у вигляді несприятливих погодних умов. Ці обставини судами оцінено як виключні. Тому з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір санкцій та задоволити до стягнення 4304,67 грн. пені, 1664,79 грн. 7% штрафу та 4756,54 грн. 20% штрафу.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафів підлягає зміні, оскільки висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Зміна рішення зумовлює перерозподіл судових витрат. Судові витрати за розгляд справи у першій і апеляційної інстанцій покладаються на відповідача за відсутності вини позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 року у справі № 902/968/13 задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши пункти 1, 2 його резолютивної частину в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" (24330, Вінницька область, Тростянецький район., с. Ілляшівка, вул. Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 34004920) на користь Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) 4304,67 грн. пені, 1664,79 грн. 7% штрафу та 4756,54 грн. 20% штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.".

В решті рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 року у справі № 902/968/13 залишити без змін.

3. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.