Ухвала суду № 35504880, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2346/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Бабенко Д.В.

за участю:

представника відповідача Полегешко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 14 грудня 2012 року №0005382320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, на думку податкового органу, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, оскільки згідно отриманого від Рокитнянської МДПІ акту від 15.12.11 року № 14/1701/НОМЕР_1 по ФОП ОСОБА_3, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, зокрема по взаємовідносинах з позивачем.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" з питань достовірності декларування у податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за серпень, жовтень, листопад 2011 року по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, за результатами якої складено акт № 2549/22/14221489 від 30.11.2012 року.

Згідно висновків вищезазначеного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року - 13135,00 грн.; п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за листопад 2011 року на суму 67297,00 грн.

Вказаний акт було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду заперечення, ДПІ у місті Чернігові ДПС листом від 13.12.2012 року № 13421/10/22-610 було повідомлено позивача, що нарахування, які були встановлені під час проведення перевірки та складання акту залишені без змін.

Так, 14 грудня 2012 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005372320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19703,00 грн., (в т.ч. 13135,00 грн. - за основним платежем та 6568,00 грн. - за штрафними санкціями) та оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0005382320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67297,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 року №0005372320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 19703,00 грн., було оскаржено до суду і постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року, було визнано противним та скасовано.

Вважаючи що податкове повідомлення-рішення №0005382320 від 14.12.2012 року також прийнято податковим органом протиправно, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив його скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже підтверджено реальність господарської операції між ТОВ "Аметист" та ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 14 грудня 2012 року №0005382320 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист" (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) було укладено договір поставки №14, згідно умов якого Постачальник поставляє, а Покупець купує макулатуру, в кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1). Пунктом 2.1 на покупця покладено обов'язок сплатити кожну партію отриманого товару, вказаного у накладній, протягом десяти календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, згідно рахунку-фактури останнього за кожну отриману покупцем партію товару (п. .2.2).

На підтвердження виконання умов договорів контрагентом позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Аметист» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Факт здійснення оплати товару підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №935 від 30.08.2011 року.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Придбана макулатура була відображена в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Таким чином, на думку колегії суддів, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт належного виконання сторонами умов договору поставки № 14 від 01.08.2011 року укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3

Крім того, враховуючи ту обставину, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу викладені в акті перевірки № 2549/22/14221489 від 30.11.2012 року з посиланням на отриманий від Рокитнянської МДПІ акт від 15.12.11 року № 14/1701/НОМЕР_1 по ФОП ОСОБА_3, яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, зокрема по взаємовідносинах з позивачем, то з цього приводу видається небезпідставною позиція позивача, з якою погодився суд першої інстанції, що факт реальності виконання умов договору поставки № 14 від 01.08.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було встановлено під час розгляду справи № 2а/2570/4008/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у м.Чернігові від 14 грудня 2012 року №0005372320, яке, як і оскаржуване в даній справі ППР від 14 грудня 2012 року № №0005382320, було прийняте на підставі акту перевірки позивача № 2549/22/14221489 від 30.11.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а також враховуючи, що факт реальності господарських операцій між позивачем і контрагентом було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає вірним позицію суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства, а відтак і протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.