Ухвала суду № 35500746, 15.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 145/476/13-ц Провадження № 22-ц/772/2941/2013Головуючий в суді першої інстанції:Мазурчак А.Г.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою позивача ТОВ «Кредитні Ініціативи» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 червня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та виселення -

встановила:

В червні 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 02-2.1/814, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 8000 доларів США, зі сплатою 14% річних, та строком погашення до 14.12.2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 20.12.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по договору кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 01.02.2012 року становить 33243,46 грн., а тому в рахунок погашення боргу банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив виселити осіб, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Тиврівському районі Вінницької області.

Ухвалою суду від 23 травня 2013 року позивача - ПАТ «Промінвестбанк» замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник позивача Тимцясь І.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до статі 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Від представника апелянта суду надійшла письмова заява про розгляд справи у їх відсутність. Апеляційну скаргу підтримують.

Від відповідача та третьої особи суду надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами 15грудня 2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 02-2.1/814, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 8000 доларів США, зі сплатою 14% річних, та строком погашення до 14.12.2013 року.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 20 грудня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Вказане у договорі іпотеки нерухоме майно є спільною сумісною власністю відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_6

Заявою (а.с. 10) підтверджено згоду ОСОБА_6 на передачу в іпотеку набутої ними із ОСОБА_2 в період зареєстрованого шлюбу квартири АДРЕСА_1.

17 грудня між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про уступку права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло права вимоги до окремих боржників визначених договором, в тому числі ОСОБА_6, який є боржником за кредитним договором від 15.12.2006 року за № 02-2.1/814, а також між цими сторонами укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення.

Згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч зазначеним вимогам закону, взяті на себе зобов'язання за договором кредиту ОСОБА_6 виконував неналежним чином, а тому станом на 01 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 33243,46 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 2190,36 доларів США, що еквівалентно 17500,32 грн., прострочена заборгованість по сумі кредиту - 1810,74 доларів США, що еквівалентно 14467,27 грн., непогашені проценти - 159,69 доларів США, що еквівалентно 1275,87 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору позичальник зобов'язаний повернути одержаний кредит не пізніше 14.12.2013 року.

Пунктом 2.4 договору встановлено погоджений сторонами графік платежів, який наведено у додатку №1 до договору, що є невід'ємною його частиною, відповідно до якого позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та комісійну винагороду на умовах та в порядку, визначеному договором.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 червня 2012 року задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором №02-2.1/814 від 15.12.2006 року в сумі 4160 доларів США 79 центів, що еквівалентно 33243 грн.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідно до п. 6 статі 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 41 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що кредитна заборгованість боржника ОСОБА_6 не є співмірною із вартістю іпотечного майна - квартири, яка відповідно до п. 1.4 іпотечного договору оцінена сторонами в 50000 грн.

Так, відповідно до наданих відповідачкою ОСОБА_2 квитанцій третьою особою ОСОБА_3 станом на 27.06.2013 року сплачено більше половини боргу, а саме: 20427 грн. Починаючи з лютого 2013 року останній регулярно погашає заборгованість за кредитним договором. Так, 18.02.2013 року ним сплачено 12000 грн., 29.03.2013 року - 2000 грн., 22.04.2013 року - 2427 грн., 31.05.2013 року - 2000 грн., 26.06.2013 року - 2000 грн. (а.с. 173-177).

Позивачем в суді першої інстанції заява про уточнення позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням боргу позичальником не подавалася в той час, як загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки обов'язково зазначаються у рішенні суду у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта про те, що станом на 29 липня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» складає 3194,86 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 25536,52 грн. не можуть бути прийняті до уваги, так як рішення суду першої інстанції винесене 27.06.2013 року на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, апелянтом не надано розрахунку розміру і строків виникнення заборгованості за кредитним договором, який спростовував би висновки суду першої інстанції, а надана до апеляційної скарги копія розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору (а.с. 185) не може бути прийнята до уваги, так як є нечитабельною, що не дозволяє встановити її зміст, і не засвідчена печаткою позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ТОВ «Кредитні Ініціативи» відхилити, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.