Постанова № 35499267, 12.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/718/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Загороднюк А.Г.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про визнання протиправними дій , -

В С Т А Н О В И В :

в березні 2013 року до Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом про визнання дій територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області щодо відмови у наданні інформації на запити на отримання публічної інформації від 21.12.2012 року, 03.01.2013 року та від 19.01.2013 року протиправними.

17.09.2013 року постановою Чернівецького окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд І інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність своїх дій та, надававши відповіді на запити позивача, не порушував вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідач на розгляд апеляційної скарги також не з'явився, надіслав на адресу суду письмове заперечення вх. № 178650/13, у якому зазначив, що причиною надіслання на адресу відповідача великої кількості запитів стало не надання ОСОБА_2 копії наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника керівника апарату Заставнівського районного суду ОСОБА_3, оскільки даний наказ належить до внутрішніх документів управління організаційно-розпорядчого характеру та підпадає під положення Закону України "Про захист персональних даних" . Крім того, позивачем не оплачено рахунки на копіювання або друк документів понад 10 сторінок, які він вимагав. Також, відповідач зазначив, що ним жодного разу не відмовлено позивачу у наданні інформації на запити, йому надавались обґрунтовані відповіді з тих чи інших питань.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких підстав колегія суддів, керуючись положеннями статті 197 КАС України, вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без фіксування судового засідання (частина 1 статті 41 КАС України).

Як вбачається з постанови суду та журналів судових засідань, судом І інстанції не приймались процесуальні рішення стосовно клопотань позивача про зменшення позовних вимог. У той же час, позивач не звертався до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про відмову (часткову) від адміністративного позову. Відповідно до ч.4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

21.12.2012 року позивач звернувся з запитом до територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області щодо отримання належним чином завіреної копії Положення або/чи Інструкцію про порядок забезпечення доступу до публічної інформації в територіальному управлінні Державної судової адміністрації в Чернівецькій області.

У відповідь відповідач зазначив, що запитувальна інформація передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, а тому запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк ( а.с. 10).

03.01.2013 року позивач направив на адресу територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області запит на інформацію щодо надання належним чином завіреної копії наказу територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області "Про затвердження норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію".

Згідно відповіді від 11.01.2013 року № 01.02-40 на вказаний запит (а.с. 18) відповідач повідомив, що надання копії наказу "Про затвердження норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" належить до внутрішніх документів управління організаційно-розпорядчого характеру.

Отримавши відповідь на запит від 03.01.2013 року, позивач знову звернувся з запитом від 19.01.2013 року, у якому вказав на порушення, вчиненні при наданні попередньої відповіді, а також вимагав надати належним чином завірену копію наказу територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області "Про затвердження норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію", а також перелік відомостей, що становлять службову інформацію.

У свою чергу, відповідач надав відповідь від 30.01.2013 року №01.04-135, у якій зазначено, що відповідачем не порушено терміни надання інформації на запит від 03.01.2013 року. Крім того, вказано, що запитувальні документи належать до внутрішніх документів управління організаційно-розпорядчого характеру.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим статтею 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях статті 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, статті 19 Загальної декларації прав людини, статтях 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частиною 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05. 2011 р. N 583 "Про питання виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади" передбачено, що відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, протягом п'яти робочих днів з дня надходження запиту.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що відповідачем надавались відповіді на запити, які полягали у відмові надання інформації через те, що друк копій запитувальних документів передбачає виготовлення більше як 10 сторінок або запитувальні документи належать до внутрішніх документів управління організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 22 "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком.

Згідно з ч.ч. 2 - 3 ст. 21 цього ж Закону визначено, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 13.07.2011 року затверджено граничні норми витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, у тому числі, копіювання або друк копій документів, у яких поряд з відкритою інформацією міститься інформація з обмеженим доступом, що потребує її відокремлення, приховування тощо.

Як встановлено під час розглядом справи, відповідачем виписані позивачу рахунки № 1 та № 2 від 27.12.2012 року для сплати відповідно до запиту на публічну інформацію від 21.12.2012 року вищезазначених витрат. Однак, позивач їх не сплатив.

Таким чином, відповідач, надававши відповідь на запит про отримання публічної інформації від 21.12.2012 року, діяв відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не вийшов за межі своїх повноважень.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині визнання дій відповідача щодо безпідставної відмови у наданні інформації згідно запиту від 21.12.2013 року, не підлягає задоволенню.

Що стосується запитів від 03.01.2013 року та 19.01.2013 року, колегія суддів, розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Цей перелік є виключний і розширенню не підлягає.

В силу ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Доступ до інформації обмежується лише за умови наявності всіх трьох вимог. При відсутності хоча б однієї з них інформація є відкритою. Тобто посадова особа зобов'язана надати інформацію або довести, що наявні всі три підстави обмежити доступ.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У своїх відповідях на запити від 03.01.2013 року та від 19.01. 2013 року відповідач, відмовляючи, посилався на те, що запитувальна інформація належить до внутрішніх документів управління організаційно - розпорядчого характеру.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Таким чином, запитувальна інформація щодо надання завірених копій наказів «Про затвердження норм витрат на копіювання або друк документів , що надаються за запитом на інформацію» та «Про перелік відомостей, що становлять службову таємницю» є публічною інформацією, і не може бути віднесена до внутрішньої інформації організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, з наказів від 07.06.2012 року №17 та від 25.04.2012 року №13 колегією суддів встановлено, що зазначені накази мають бути оприлюдненні на веб-сайті управління у складі веб-порталу «Судова влада України».

Таким чином, судова колегія розцінює відповідь відповідача від 03.01.2013 року та від 19.01.2013 року як неправомірну відмову у наданні інформації, оскільки наявність запитувальної інформації в загальнодоступних джерелах не позбавляє розпорядника інформації надати необхідну та повну відповідь.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в даній частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області щодо безпідставної відмови у задоволенні вимог, зазначених в запитах від 03.01.2013 року та 19.01.2013 року, протиправними.

В решті постанову залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 61,16 грн. (шістдесят одна гривня шістнадцять коп.)

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "18" листопада 2013 р. .

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді

Біла Л.М.

Сушко О.О.