Постанова № 35510863, 20.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3483/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

представників позивача (апелянта): Білошицького О.Г., Покотила В.М.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альфагро» (ТОВ «Альфагро») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0004262206.

06 вересня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфагро» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лізінг-Сіті» за серпень 2012 року та з ТОВ «Айві-Сервіс» за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11 липня 2013 року №2346/22-05/34887106.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за вересень 2012 року на 85259 грн.

На підставі акта перевірки, 30 липня 2013 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004262206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 85259 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання в сумі 42630 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 21315 грн., суд першої інстанції, виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення попереднє податкове повідомлення-рішення, яке послужило підставою для висновку про повторність нарахування штрафних санкцій, було скасовано, а тому податковий орган неправомірно застосував штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, тоді як мав застосувати лише 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положення ст.198 Податкового кодексу України та норми ст. 7 Закону №168 вказують на те, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що за перевіряємий період між ТОВ «Альфагро» та ТОВ «Айпі-Сервіс» та ТОВ «Лізинг-Сіті» були укладені договори про надання послуг та надання маркетингових послуг.

Так, 04 вересня 2012 року між ТОВ «Альфагро» (Замовник) та ТОВ «Айпі-Сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг.

В межах виконання вказаного договору, ТОВ «Айпі-Сервіс» були надані позивачу наступні послуги: консультування з питань участі у виставці АГРО-2012 року та організації зустрічей з потенційними клієнтами, консультування з підбору робочого персоналу, відбір резюме, проведення попередніх співбесід, консультування з питань маркетингу та опрацювання інформації щодо співпраці із компанією «LUBING INTERNATIONAL", дослідження кон`юктури ринку птахівництва та налагодження зв'язків із можливим постачальником: компанією «PLUMATECH», підготовки до укладення угоди, консультацій з питань оподаткування.

На підтвердження виконання вказаних вище послуг в матеріалах справи містяться наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення. Також, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт надання ТОВ «Айпі-Сервіс» послуг позивачу, а саме: договір-заявка №У/179 на участь у виставці АГРО-2012, рахунок-фактура №СФ00279 на оплату участі у виставці, платіжні доручення №143 та №102, резюме кандидатів на прийняття на роботу та наказ про прийняття на роботу ОСОБА_5, договір про співпрацю з компанією «LUBING INTERNATIONAL" та письмова відповідь на запит позивача до компанії «LUBING INTERNATIONAL", договір на співпрацю з компанією «PLUMATECH».

Крім того, в матеріалах справи містяться докази про те, що завдяки послугам, наданих TOB «Айпі-Сервіс» позивачем було укладено договір з компанією «PLUMATECH» про продаж перо щипальних пальців, що підтверджується рахунками, видатковими накладними.

Також, 15 серпня 2012 року між ТОВ «Альфагро» (Замовник) та ТОВ «Лізинг-Сіті» (Виконавець) було укладено договір про надання маркетингових послуг.

В межах виконання вказаного договору, ТОВ «Лізинг-Сіті» зобов'язувалось надати послуги з проведення маркетингових досліджень, предметом яких був пошук можливих клієнтів по збуту розкидача органічних добрив BROCHARD.

На підтвердження виконання вказаних вище послуг в матеріалах справи містяться наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні доручення.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази про те, що завдяки послугам, наданих ТОВ «Лізинг-Сіті» позивачем були продані СТОВ «Агрофірма Маяк» та ТОВ «Богданівське» причепи-розкидачі BROCHARD, що також підтверджується відповідними договорами та рахунками-фактурами.

Колегія суддів вважає безпідставне посилання суду першої інстанції як на доказ відсутності реальності операцій між позивачем та його контрагентами наявність висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області, оскільки жодного вироку по кримінальній справі, який би стосувався позивача чи його контрагентів в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, помилковим являється висновок суду першої інстанції, стосовно того, що податковий орган правомірно встановив факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту, оскільки вищевикладеним даний висновок суду спростовується.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями в розмірі 21315 грн., з підстав неправомірного застосування податковим органом штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання замість 25%, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення з боку позивача при формуванні податкового кредиту, що в свою чергу виключає підстави для застосування штрафу до позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагро" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфагро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 30 липня 2013 року №0004262206.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" листопада 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.