Постанова № 35493386, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 10009/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби (тепер Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправними дій.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо визнання та зазначення в акті перевірки нікчемними правочинами, укладеними між ним, позивачем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс». Посилався на невідповідність таких дій та висновків податкового органу вимогам чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року позов задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби щодо визнання в акті перевірки № 8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року нікчемними правочинів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс».

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську Державної податкової служби, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, прийшов до необґрунтованого висновку про неправомірність дій податкового органу щодо зазначення в акті перевірки про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом - ТзОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс». При цьому не звернув уваги, що позивач в процесі господарських операцій з цим товариством спрямовував свою діяльність на отримання податкової вигоди шляхом відображення в податковому обліку витрат, які підприємство фактично не понесло, ним було завищено валові витрати, зменшено базу оподаткування податком з прибутку. Договори поставки робіт не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому висновки податкового органу в акті перевірки відповідають чинному законодавству, а суд першої інстанції цього до уваги безпідставно не взяв.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-2» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс» за період з 1.11.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки № 8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року.

В процесі перевірки податковий орган, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 450/23-70/ 32529831 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з позивачем, прийшов до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс» здійснювалася поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини цих двох контрагентів є фіктивними правочинами, які вчинені без мети створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Такий висновок податкового органу занесений до акту перевірки № 8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року.

З приводу неправомірності дій податкового органу щодо визнання в акті перевірки № 8093/23-1/33162343 від 26.09.2011 року укладених правочинів з ТзОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс» нікчемними правочинами позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позиція податкового органу щодо визнання правочинів позивача з ТзОВ «Будівельно-торгівельна компанія «Будімпекс-Плюс» нікчемними є необґрунтовано, оскільки суперечить обставинам справи та положенням чинного законодавства.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами проведених перевірок, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, органи ДПС складають акт або довідку такої перевірки, які виписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як випливає зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави стверджувати, що як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із проведення перевірки та складення цього акта не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Позовні вимоги в даному спорі за своєю суттю є вимогами про спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, з метою створення правових передумов для оскарження винесеного за результатами такої перевірки рішення, тобто вимогами про оскарження акту перевірки ДПІ.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Резюмуючи викладене, можна зробити висновок про те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Аналогічну позицію при вирішенні подібних справ займає Верховний Суд України, висновки якого відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для судів нижчих інстанцій (постанова Верховного Суду України від 10.09.2013 року в справі № 21-237а13).

Суд першої інстанції, в порушення вимог статей 159, 161 КАС України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру правовідносин, не дав належної оцінки вищевказаним обставинам, не встановив фактичного змісту поданого позову та допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи і порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду, а тому постанова підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову в позові з викладених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби (тепер Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області) задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року в справі № 809/864/13а скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський