Ухвала суду № 35491297, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 117678/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Керамікбудсервіс" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а-3682/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Керамікбудсервіс" до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.11.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Керамікбудсервіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Керамікбудсервіс», зафіксованими в акті перевірки від 18.10.2011, податковим органом встановлено порушення підприємством вимог ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі даного акту податковим органом прийняті повідомлення-рішення за №0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року, якими ТзОВ «Керамікбудсервіс»відповідно збільшено податкові зобов'язання на 2 263 600 грн. з податку на прибуток підприємства та на 2 250 грн. податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не може нести відповідальність за свого контрагента та не зобов'язаний був перевіряти наявність чи відсутність ресурсів у контрагента. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валового доходу, оскільки сторонами було дотримано всіх вимог зазначених договорів, про що складено та підписано відповідні документи встановленого законом зразка.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Керамікбудсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт за №1950/2310/31889874 від 18.10.2011, в якому зафіксовано заниження підприємством на 1 778 880 грн грошового зобов'язання з податку на прибутку та 1 800 грн -податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про порушення ТзОВ «Керамікбудсервіс» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 та п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення- рішення за № 0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року, згідно яких ТзОВ «Керамікбудсервіс»відповідно донараховано 2 263 600 грн. податку на прибуток підприємства, з них 1 778 880 грн. за основним платежем та 444 720 грн. штрафними санкціями, та 2 250 грн. податку на додану вартість, з яких розмір основного зобов'язання становить 1 800 грн. та 450 грн. штрафні санкції.

Згідно встановлених судом обставин між ТзОВ «Керамікбудсервіс» та ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл» укладено договори комісії за № 02-11/К-2009 від 02.11.2009, № 15-12/09 від 15.12.2009 та № 12-02/10 від 12.02.2010, згідно з якими позивач зобов'язувався укладати від свого імені, в письмовій формі, але за рахунок вказаних підприємств, правочини на купівлю у третіх осіб паливно- мастильних матеріалів, дизпалива та цегли керамічної. На виконання зазначених договорів комісії контрагентами було перераховано на рахунок Товариства кошти в загальному розмірі 180 778 500 грн.

16.03.2010, 05.03.2010 та 15.03.2010 між позивачем та ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг», ТОВ «Сайрекс Ойл»укладені договори про розірвання договорів комісії за № 2-11/К-2009 від 02.11.2009, №12-02/10 від 12.02.2010, №15-12/09 від 15.12.2009, якими було припинено права та обов'язки сторін, визначені вказаними договорами комісії, та згідно яких ТзОВ «Керамікбудсервіс»зобов'язувалося у визначені договорами терміни повернути на рахунки колишніх комітентів грошові кошти в загальному розмірі 180 778 500 грн.

Згідно досліджених в судовому засіданні вищевказаних договорів жодних процентів чи іншої компенсації комітентам за користування ТзОВ «Керамікбудсервіс», як комісіонером, наданими в межах договорів комісії коштами, передбачено не було.

В судовому засіданні представники позивача визнали факт зарахування коштів, перерахованих контрагентами на виконання договорів комісії, на загальний рахунок підприємства, використання даних коштів Товариством у власній господарській діяльності не заперечили. При цьому судом встановлено, що у період з 01.03.2010 по 31.03.2010 позивач був засновником ТзОВ КБС «Черкаська кераміка», частка позивача в статутному капіталі складала 100 відсотків, сума внеску ТзОВ «Керамікбудсервіс» становила 71 858 500 грн., тобто фактично була сплачена позивачем з грошових коштів, одержаних за вищезгаданими договорами комісії.

Проаналізувавши зміст вищезазначених договорів комісії та дій на їх виконання суд приходить до висновку про наявність у відносинах ТзОВ «Керамікбудсервіс» з комітентами всіх ознак фактичного надання та одержання позивачем поворотної фінансової допомоги, яка залишилась неповерненою на кінець відповідного звітного періоду.

З акту перевірки від 18.10.2011 року, податковим органом виявлено, що кошти, надані ТОВ НВП «Сантрі ЛТД», ТОВ «Агрохімхолдинг»та ТОВ «Сайрекс Ойл» на виконання зазначених договорів комісії в загальному розмірі 180 778 500 грн., у встановлений строк не були повернені та залишалися в користуванні позивача.

Згідно дослідженого в судовому засіданні в якості письмового доказу по справі із акту за № 575/2-2/34259967 від 06.04.2011, при проведенні перевірки ПП «Сервіс доріг» Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова виявлено, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 дане підприємство було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій. Зокрема ПП «Сервіс доріг»укладало угоди з поставки товарів, надання послуг, без мети настання реальних наслідків. При цьому 19.01.2011 контролюючим органом в зв'язку з внесенням в Єдиний державний реєстр запису про відсутність ПП «Сервіс доріг»за місцезнаходженням анульовано свідоцтво за № 17977165 від 11.04.2006 про реєстрацію даного підприємства як платника податку на додану вартість.

Згідно наданих податковому органу вказаним суб'єктом господарювання податкового розрахунку ф.1№1ДФ та декларацій з податку на прибуток за 2010 рік, на підприємстві не було працевлаштовано жодної особи, для здійснення господарської діяльності останнє не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, інших матеріальних активів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у ПП «Сервіс доріг» були відсутні будь-які основні фонди та засоби для здійснення відповідної господарської діяльності, що на думку суду свідчить про неможливість реального виконання вищезгаданого господарського зобов'язання та відповідно і настання податкових наслідків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Про необґрунтованість заявленого відшкодування ПДВ з бюджету, на думку ВСУ, можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу про наявність таких обставин (постанова ВСУ від 08.09.2009 р. № 09/143):

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця розташування майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення та облік інших господарських операцій;

- проведення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як зазначив Верховний суд України, наявність у платника податку належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обов'язковими, але не безумовними підставами для формування податкового кредиту та відшкодування його з бюджету, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності(постанова СПуАС ВСУ № 08/121 від 03.06.2008 р., постанова СПуАС ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р.).

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та акти виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Позивач вказує, що дійсність договорів підтверджена рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/1188/2011-18/42 від 28.07.2011 року, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/1187/2011-16/41 від 26.07.2011 року, рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1213/11 від 20.07.2011 року, проте ці рішення судом апеляційної інстанції не можуть братись до уваги, оскільки на момент проведення планової документальної перевірки за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року дані договори від 16.03.2010 року про розірвання договору № 2-11/К-2009 комісії на купівлю товару від 02.11.2009 року, договору від 05.03.2010 року про розірвання договору № 12-02/10 комісії на купівлю товару від 12.02.2010 року, договору від 15.03.2010 року про розірвання договору № 15-12/09 комісії на купівлю товару від 15.12.2009 року були дійсними. Пізніше ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2011 року зазначені вище договори були визнані недійсними. Одже, на момент проведення перевірки ДПІ діяла в межах своїх повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 263 600 грн. та 2 250 грн. податку на додану вартість, яке було здійснене податковим органом на підставі його висновків щодо невключення Товариством до складу валового доходу за 2010 рік умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за № 0001482330 та № 0001472330 від 28.10.2011 року.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Керамікбудсервіс" - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а-3682/11/0970 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук