Ухвала суду № 35492047, 25.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

25 листопада 2013 р. Справа № 18/1632/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя О.В. Шевель, суддя Р.А. Гетьман, суддя В.В. Лакіза,

розглянувши апеляційну скаргу учасника ТОВ "Нерудбудматеріали" ОСОБА_1 (вх. № 3507П/1-9) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.10.2013р. по справі № 18/1632/11,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудматеріали", м. Кременчук,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 р. (суддя Паламарчук В.В.) затверджено план санації ТОВ "Нерудбудматеріали". Інвестору - SIA "Graniteholding" ухвалено розпочати виконання заходів, передбачених в Плані санації ТОВ "Нерудбудматеріали". Засідання суду з приводу заслуховування першого звіту про хід виконання плану санації призначено на 11.02.2014р. об 09:00 год. Явку керуючого санацією Тарасенка Т.П. та представника інвестора SIA "Graniteholding" в судове засідання визнано обов'язковою. Клопотання учасників ТОВ "Нерудбудматеріали" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про призначення судово-економічної експертизи та відкладення судового засідання не задоволено. Заява учасників ТОВ "Нерудбудматеріали" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про направлення їм рішення прийняте на засіданні 17.10.2013р. по справі № 18/1632/11 задоволено.

Учасник ТОВ "Нерудбудматеріали" ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.10.2013 р., посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши матеріали апеляційної скарги, дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Пунктом 3 частини 1 статті 97 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом в разі, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до листа Управління державного казначейства у м. Харкові № 3.1-22/127 від 27.01.2012р., з 06.02.2012 р. встановлено реквізити, що є чинними на момент сплати заявником судового збору, а саме, отримувачем коштів є УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011.

Перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що в платіжній квитанції № k22/U/123 від 30.10.2013 р. на суму 573,50 грн., доданій до апеляційної скарги в якості доказу сплати судового збору, невірно зазначений код отримувача коштів, зокрема, 24134567, замість 37999654. Також, неправильно вказаний рахунок отримувача коштів, а саме, 31210206700003, замість 31216206782003.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини унеможливлюють зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", а тому, надана заявником апеляційної скарги платіжна квитанція не може бути належним доказом на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку.

Враховуючи вищенаведене та те, що надана відповідачем платіжна квитанція № k22/U/123 від 30.10.2013 р. не є належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга була подана з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України та підлягає поверненню.

Також, як свідчать матеріали апеляційної скарги, заявник апеляційної скарги одночасно подав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з посиланням на те, що обставини, які стали причиною для пропуску строку, є поважними та просить відновити цей строк для подання апеляційної скарги.

Положеннями частини 1 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений законом строк у заявника не було реальної можливості чи існували перешкоди, які завадили йому подати скаргу у визначений строк.

В клопотанні про відновлення процесуального строку апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу ним отримано поштовим зв'язком 30.10.2013р. і в період з 30.10.2013р. по 04.11.2013р. він знаходився у відрядженні.

Дійсно, як свідчать матеріали справи, заявник апеляційної скарги згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 63 том 36) отримав оскаржувану ухвалу 30.10.2013р.

Проте, судова колегія вважає, що скаржник не довів належними доказами поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки він був обізнаний про судове засідання суду першої інстанції 17.10.2013р., що підтверджується наданням учасниками ТОВ "Нерудбудматеріали" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 цього ж дня - 17.10.2013р. до канцелярії суду першої інстанції заперечень на план санації, низкою клопотань та заяв.

В судове засідання 17.10.2013р. заявник апеляційної скарги не з'явився, однак він був зобов'язаний піклуватись своєю долею у даній справі та повинен був і міг дізнатись про результати судового засідання 17.10.2013р., оскільки, як він стверджує, винесена на судовому засіданні 17.10.2013р. оскаржувана ухвала порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у відповідних випадках учасник судового процесу, який не може бути присутнім в судовому засіданні (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.), не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Таким чином, у скаржника була можливість скористатись своїм процесуальним правом та направити до суду свого іншого представника.

Враховуючи викладене, посилання скаржника на те, що він був позбавлений свого процесуального права захищати свої інтереси в судовому засіданні 17.10.2013р. у зв'язку з отриманням оскаржуваної ухвали тільки 30.10.2013р. та перебуванням в період з 30.10.2013р. по 04.11.2013р. у відрядженні, що стало підставою для пропуску строку, є неправомірними.

Щодо посилання заявника на знаходження його у відрядженні - колегія суддів також вважає, що дана обставина не може вважатися поважною, оскільки заявник мав можливість перенести відрядження, яке було заплановано ним особисто (доказів зворотнього до суду не надано), або ж доручити підготовку та своєчасне направлення апеляційної скарги іншій особі, надавши їй відповідні повноваження (за умови неможливості перенесення відрядження).

Також, заявник апеляційної скарги не надав належних доказів, що йому, як самостійному учаснику судом першої інстанції, не було надано можливості реалізувати свої процесуальні права шляхом ознайомлення з матеріалами справи. Зокрема, в матеріалах справи відсутні заяви або клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, а також, відсутні докази відмови суду в задоволенні такого клопотання.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в клопотанні про відновлення пропущеного строку доводи є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Інших доводів в підтвердження свого клопотання заявник апеляційної скарги суду не навів та жодним документальним доказом не аргументував.

Враховуючи вищевикладене та те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не надає апеляційному господарському суду права на витребування додаткових доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку та не встановлює строків на відкладення процесуальних дій з метою надання можливості сторонам додатково обґрунтувати поважність пропуску таких строків, колегія суддів оцінює лише надані заявником скарги докази.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо вона подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Дана правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року у справі № 5023/5245/12.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявник апеляційної скарги не надав доказів пропущення строку на подання апеляційної скарги з поважних причин, тому, колегія суддів не знаходить правових підстав для відновлення строку на апеляційне оскарження і прийняття до провадження апеляційної скарги, у зв'язку з чим апеляційна скарга також підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Керуючись п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Херсон.

Додаток: заявнику - матеріали апеляційної скарги на 36 арк., в тому числі апеляційна скарга на 2 арк., поштові чеки та опис від 04.10.2013р. на 17 арк., копія поштового повідомлення на 1 арк., копія посвідчення про відрядження на 1 арк., поштові описи від 04.11.2013р. на 12 арк., платіжна квитанція № k22/U/123 від 30.10.2013 р. на 1 арк., заява на 1 арк., конверт 1 шт.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Лакіза