Постанова № 35473072, 22.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2013 р. Справа № 922/3652/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників :

позивача - Василенко Г.В.

відповідача - Колосов А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3193Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3652/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків,

до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення 282938,24 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просило стягнути з відповідача за невиконання умов мирової угоди від 16.03.2012 р., затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. у справі №5023/262/12, пеню у розмірі 206811,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 13837,75 грн. та 3% річних у розмірі 62289,43 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3652/13 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Стягнено з Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" 62289,43 грн. 3% річних, 5524,01 грн. інфляційних витрат, 1356,27 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 206811,06 грн. пені та 8313,74 грн. інфляційних витрат відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3652/13 в частині відмови в стягненні пені в розмірі 206811,06 грн. та інфляційних витрат в розмірі 8313,74 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що відповідачу було правомірно нараховано пеню, інфляційні витрати та 3% річних.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що нарахування пені не передбачено законом чи мировою угодою. Також зазначає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір інфляційних витрат. Відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3652/13 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року у справі №№922/3652/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 листопада 2013 року о 10 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 12 листопада 2013 року, у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 10 години 00 хвилин 22 листопада 2013 року.

20 листопада 2013 року представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких зазначає, що не погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення зобов'язання за договором №03П-140ГК від 31.10.2011 р. після укладення мирової угоди між його сторонами.

21 листопада 2013 року представник позивача через канцелярію суду надав додаткові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскажуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" та Науково-виробничою фірмою "Сінтал'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір №03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В 2012 році господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі №5023/262/12, в зв'язку із зверненням Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" з позовом до Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з останнього 2767549,15 грн. основного боргу, 25210,03 грн. пені, 2767,55 інфляційних витрат, 4094,46 грн. річних за договором № 03П-140 ГК від 31.10.2011 року на постачання природного газу.

16 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" та Науково-виробничою фірмою "Сінтал'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю було укладено мирову угоду у справі №5023/262/12 (а.с.9).

Відповідно до статті 1 даної угоди сторони визнають, що заборгованість НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ перед ПАТ "Харківгаз" за договором №03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам від 31.10.2011 р. на момент укладання цієї мирової угоди з урахуванням суми основного боргу та штрафних санкцій становить 2865850,07 грн.

В статті 2 угоди сторони домовились, що витрати ПАТ "Харківгаз" по сплаті судового збору покладаються на НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ у повному обсязі.

Статтею 3 угоди передбачено, що заборгованість з урахуванням суми основного боргу та штрафних санкцій НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ перед ПАТ "Харківгаз" за договором №03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам від 31.10.2011 р. в розмірі 2865850,07 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн. та в розмірі 57317 грн., НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ зобов'язане перерахувати на поточний рахунок ПАТ "Харківгаз" наступним чином:

1) у строк з 03.09.2012 р. до 08.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 1609,50 грн., ПДВ не передбачено;

2) у строк з 10.09.2012 р. до 15.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 57317 грн., ПДВ не передбачено;

3) у строк з 17.09.2012 р. до 22.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

4) у строк з 24.09.2012 р. до 29.09.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

5) у строк з 15.10.2012 р. до 20.10.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ;

6) у строк з 29.10.2012 р. до 01.11.2012 р. перераховуються грошові кошти в розмірі 716462,51 грн., з ПДВ.

Відповідно до статей 4 та 5 дана мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження господарським судом Харківської області та діє до моменту повного виконання НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ своїх зобов'язань перед ПАТ "Харківгаз".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі №5023/262/12 (суддя Смірнова О.В.) затверджено мирову угоду від 16 березня 2012 року укладену між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" та Науково-виробничою фірмою "Сінтал'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю. Провадження у справі №5023/262/12 припинено.

Згідно із ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, з моменту затвердження мирової угоди судом першої інстанції, а саме з 22.03.2013 року, зобов'язання відповідача за договором №03П-140ГК на постачання природного газу промисловим та комунально-побутовим споживачам від 31.10.2011 р. припинилось й у відповідача перед позивачем виникло нове, передбачене в мировою угодою, зобов'язання.

Відповідний висновок узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 31.07.2012 року у справі №5023/088/12.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання передбачені вищезазначеною мировою угодою, а саме не сплатив заборгованість в сумі 2767549,15 грн. в строк до 01.11.2012 року, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 206811,06 грн. за періоди з 02.11.2012 року до 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року до 02.05.2013 року.

В ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року у справі № 5023/262/12, не передбачає застосування пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язання по сплаті заборгованості, що підлягає сплаті за умовами цієї угоди. До того ж ні закон, ні мирова угода не встановлюють розміру такої пені.

До того ж пунктом 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Колегія суддів, з огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, за невиконання умов мирової угоди від 16.03.2012 р., затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. у справі №5023/262/12, у розмірі 206811,06 грн. за періоди з 02.11.2012 року до 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року до 02.05.2013 року, є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач за невиконання відповідачем умов мирової угоди від 16 березня 2012 року, затвердженої ухвалою господарського суду від 22 березня 2012 року, нарахував на суму основної заборгованості у розмірі 2767549,15 грн. індекс інфляції в сумі 13837,75 грн., та 3% річних в сумі 62289,43 грн.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також колегія суддів звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, який міститься в позовній заяві, інфляційні нарахування за грудень 2012 року, січень та травень 2013 року складають 13837,75 грн., а 3 % річних за періоди з 02.11.2012 року до 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року до 02.08.2013 року складають 21584,57 грн. (а.с.5).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач при розрахунку інфляційних нарахувань невірно визначив період - грудень 2012 року, січень та травень 2013 року, оскільки його скорочено з метою штучного завищення розміру інфляційних витрат.

Колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних витрат місцевого господарського суду, відповідно до якого їх розмір становить 5524,01 грн., з урахуванням індексу інфляції за кожний місяць періоду прострочення зобов'язання, а саме з листопада 2012 року по липень 2013 року, в тому числі і від'ємного (дефляції).

Розрахунок позивача стосовно 3% річних у сумі 62289,43 грн., за періоди з 02.11.2012 року до 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року до 02.08.2013 року, є правомірним, оскільки 3% річних нараховано за увесь час прострочення відповідачем зобов'язання.

З урахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 62289,43 грн. та інфляційних витрат в розмірі 5524,01 грн., а також про відмову в частині стягнення 8313,74 грн. інфляційних витрат, є правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, заперечення позивача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3652/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 22 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.