Ухвала суду № 35491193, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 125529/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12.04.2012 року представник Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернувся до суду з позовом до Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №295/23-1/25445529 від 19.12.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки висновки про порушення позивачем п.п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають чинному законодавству. Вважає, що відповідно до цього Закону, платниками податку на прибуток, отриманого не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, а не структурні підрозділи управління залізниці; між поняттям залізниці та поняттям підприємства залізничного транспорту є різниця, що впливає на визначення платника податку на прибуток. Позивач зазначає, що ВП «Євро ТЕВ» належить до категорії відокремлений підрозділ підприємства залізничного транспорту, а тому не є самостійним платником податку на прибуток, так як не має статусу підприємства залізничного транспорту. Крім того, позивач зазначає, що ним фактично сплачена сума донарахованого податку на прибуток до ДПІ у м. Львові. З цих підстав просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції № 295/23-1/25445529 від 19.12.2011 р.

Представник Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що інспекція діяла відповідно до офіційного роз'яснення наданого ДПА України. Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено завдання органів державної податкової служби, зокрема прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування та роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків. Відповідно до п.4 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби. ДПА у Закарпатській області направила запит до ДПА України та отримала відповідь від 26.11.2010 року № 25901/7/15-0317 щодо нарахування та сплати податку на прибуток не від господарської діяльності структурними підрозділами «Укрзалізниці». ДПА України листом від 15.05.2006р. №5545/5/15-0315 роз'яснила, що чинною редакцією ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено централізованої форми сплати податку на прибуток для підприємств залізничного транспорту та їх структурних підрозділів. Водночас пп.2.2.1 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98р. N80 та зареєстрованої в Мін'юсті України 16.03.98р. за N172/2612 (далі - Інструкція), передбачено, що дія Інструкції поширюється на філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи платника податків (далі - відокремлені підрозділи). Враховуючи ту обставину, що Позивачем було сплачено за Відокремлені підрозділи податок на прибуток від негосподарської діяльності, то відповідно до норм діючого та той час законодавства, тільки зарахування на відповідний рахунок Державного бюджету, відкритий в органах Державного казначейства за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність, є доказом сплати податку на прибуток. Так, згідно п. 16.14. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на той час) вказано, що сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється. Підпунктом 2.1.3. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Згідно п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Статтею 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на той час) було визначено, що податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України. За таких обставину тільки зарахування на відповідний рахунок, у даному випадку - рахунок Державного бюджету Ужгородського району 31116002700287, відкритий в Управлінні Державного казначейства в Закарпатській області, суми податку є доказом сплати податку на прибуток.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є юридичною особою, про що свідчить Довідка про включення до ЄДРПОУ та має відокремлений підрозділ Європейське транспортно-експедиційне відділення Львівської державної залізниці без права юридичної особи, що також підтверджується Довідкою № 1587 з ЄДРПОУ.

ВП «Європейське транспортно-експедиційне відділення» державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» діє на підставі Положення та взято на податковий облік в Ужгородській МДПІ за місцезнаходженням.

06.12.2011 р. Ужгородською МДПІ у Закарпатській області було проведено позапланову перевірку ВП «ЄвроТЕВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 15.11.2011 р., про що складено акт № 1551/23-1/25445529.

Перевіркою встановлено порушення ВП «ЄвроТЕВ» ДТГО «Львівська залізниця» п.п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток від неосновної діяльності в сумі 761 грн. в т.ч. за 3 кв. 2010 р. 248 грн., за 4 кв. 2010 р. 243 грн., за 1 кв. 2011 р. 269 грн.

В основу порушення п.п. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону покладено те, що валовий дохід ВП «ЄвроТЕВ» не від господарської діяльності (оренда приміщення) не відображено в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 15.11.2011 р., а структурні підрозділи є платниками такого податку.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 295/23-1/25445529 від 19.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання Відокремленого підрозділу «ЄвроТЕВ» ДТГО «Львівська залізниця» за платежем податок на прибуток на суму 885,00 грн. (761 грн. - основний платіж, штрафні (фінансові) санкції 124 грн.).

ДТГО «Львівська залізниця» оскаржувало податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у Закарпатській області та ДПС України, яке рішенням останньої залишено без змін, а скаргу без задоволення.

ДТГО «Львівська залізниця» не погодилось з висновками про порушення податкового законодавства та прийнятим рішенням, скористалось правом оскарження рішення після процедури його адміністративного оскарження.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст. 4 п. 4.1 цього Закону України від 22.05.1997 р. "Про оприбуткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Надання послуг оренди відокремленими підрозділами, передбачено п.2.3.15 та 4.5 Статуту ДТГО «Львівська залізниця». Таким чином, отримання доходу від надання зазначених послуг повинно відноситись до валового доходу та оподатковуватись податком на прибуток за правилами п.2.2.2 ст. 2 Закону "Про оприбуткування прибутку підприємств". Надання послуг оренди приміщення відокремленим підрозділом ВП «ЄвроТЕВ» ДТГО «Львівська залізниця» сторонами визнається. Доходи отримані ВП «ЄвроТЕВ» від надання послуг оренди приміщення обліковувались на балансовому рах. 731 «доходи від оренди», проте податок на прибуток від наданих послуг сплачувало ДТГО «Львівська залізниця»

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.2.2.2 ст. 2 цього ж Закону платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи. Оскільки йдеться про прибуток, отриманий не від господарської діяльності, то його платниками можуть бути підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до ст. 4 та Закону України від 04.07.1996, № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Передача в оренду, обмін та надання безкоштовно в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням у Укрзалізницею.

З наведених положень Вищим адміністративним судом України в постанові від 17.02.2009 р. (справа № К-8246/07) зроблено висновок про те, що поняття «підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи» і «структурні підрозділи залізниці» не можна ототожнювати, оскільки вони є різними.

Такий висновок, зроблено виходячи з п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, де вказано, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансом, що передбачено Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. № 262.

Водночас ст. 132 цього Кодексу визначено, що відокремленими підрозділами (структурними одиницями) господарської організації є філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій без статусу юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що ДТГО «Львівська залізниця» відповідно до ГК України є юридичною особою та діє на підставі Статуту, затвердженому наказом Мінтранспорту України від 31.01.2006 р. № 80 та зареєстрованому 06.02.2006 р., має у своєму складі відокремлений підрозділ. ВП «ЄвроТЕВ» ДТГО «Львівська залізниця» не є підприємством юридичної особи, а тому не відноситься до категорії підприємств залізничного транспорту та їх структурних підрозділів, а відповідно не є самостійним платником податку на прибуток в розумінні п.п. 2.2.2 ст. 2 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств".

Відтак, необґрунтованим є твердження контролюючого органу про необхідність фактичної сплати ДТГО «Львівська залізниця» даного виду податку на рахунок Державного бюджету за місцезнаходженням того суб'єкта господарювання, який надає відповідну послугу, а сплата ним податку не є, як вважає, відповідач, сплатою податку іншим платником.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позов слід задовольнити, а податкове повідомлення-рішення № 295/23-1/25445529 від 19.12.2011 р. - слід визнати нечинним і скасувати.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі № 2а-3213/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук