Ухвала суду № 35491219, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 80873/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі № 2а-13568/11/1370 за позовом Приватного підприємства "Рубін" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

29.11.2011 року Приватне підприємство "Рубін" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ № 568 від 13 вересня 2011 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнання незаконною позапланову перевірку ПП «Рубін», проведену ДПІ на підставі наказу № 568 від 13.09.2011 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0007212300 та № 0007202300 від 17 листопада 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доказами, які свідчать про фактичне їх отримання, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ про нікчемність угод ПП «Рубін» і ПП «Геополюс», ПП «Бізнесгруп», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Галторгцентр», ПП «Вілмат Електрик», ПП «Сервіс доріг» та «безтоварність» операцій не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість встановити економічну ефективність їх отримання підприємством і відсутність зв'язку з виробничим процесом, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 568 від 13 вересня 2011 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Рубін». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 0007212300 від 17 листопада 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 0007202300 від 17 листопада 2011 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Представник Державної податкової інспекції у Жовківському районі постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просять її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаної в ході проведення перевірки, встановлено проведення операцій, з метою формування подати вигоди з контрагентом, а саме формування податкового кредиту, який не виконує свої зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через підприємство яке формує транзитні фінансові потоки з метою штучного формування податкового кредиту та податкового зобовязання. Перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших пре (ділової мети) систематичного- придбання товарів та послуг у ПП "Бізнесгруп". ТзОВ "Втордеревпром", ПП"Галторгцентр", ПП "Компанія Галторгсервіе", ПП "Сервіс доріг". -Теополюс". Такі операції платник податку проводив з наміром не одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а виключно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат. Підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені постачальниками на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Рубін мають протиправний характер внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ПП «Рубін». Такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянтів у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідно до наказу від 13.09.2011 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Рубін» (код 13836800)» на підставі службової записки начальника відділу податкового контролю юридичних осіб від 13.09.2011р. на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.7 п. 78.1. ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Рубін».

За наслідками перевірки складено акт № 1475/2300/13836800 від 31 жовтня 2011 року, в якому встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7, п.п. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 136934 грн.; пп. 1.22.1. п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.1. пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, п. 8.1.2 п. 8.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 222669 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Рубін» віднесло до складу валових витрат витрати на суму 644670 грн., сформовані за участю підприємств з ознаками фіктивності ПП «Галторгцентр», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Бізнесгруп», ПП «Компанія Галторгсервіс», ПП «Сервіс доріг», ПП «Геополюс». Такі висновки зроблено з урахуванням актів перевірок цих контрагентів, зокрема акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 р. № 4326/23-4/36828601 (щодо ПП «Бізнесгруп), акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. № 2268/23- 2/25560778 (щодо ТзОВ «Втордеревпром»), акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 22.11.2010 р. № 2818/23- 209/36078690 (щодо ПП «Галторгцентр»), акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.10.2010р. № 5577/23- 209/36417613 (щодо ПП «Компанія Галторгсервіс»); акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 06.04.2011р. № 575/23-2/34259967 (щодо ПП «Сервіс доріг»), акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 28.09.2010р. №2504/23- 209/35227344 (щодо ПП «ГеоПолюс). З посиланням на ці акти ДПІ встановлено нікчемність угод між цими контрагентами, його покупцями та постачальниками, в т.ч. ПП «Рубін», оскільки в них відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між цими підприємствами.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5, пп. 8.1.1,8.1.2 п. 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року, в результаті чого завищено валові витрати у період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року на загальну суму 222669 грн.

Податковий орган вважає, що зазначені контрагенти не виконували поставки товарів (не виконували роботи), які зазначені в укладених ними договорах. Нереальність (фіктивність) господарських операцій з ПП «Геополюс», ПП «Бізнесгруп», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ПП «Галторгцентр», ПП «Вілмат Електрик», ПП «Сервіс доріг» відповідач доводить відсутністю основних фондів та виробничих потужностей, недостатністю трудових ресурсів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності цими підприємствами, а отже й фіктивність правочинів. Однак з цим погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 1.22.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Крім того, згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент заповнення декларації) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та акти виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В суді першої інстанції було доведено, що усі первинні документи по операціях з контрагентами позивача були оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Позивач надав суду докази того, що господарські операції з контрагентами оформлені податковими, видатковими накладними. За отриманий товар позивач розрахувався. Товар, отриманий внаслідок виконання договірних зобов'язань, позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими документами.

Відтак, твердження ДПІ, що контрагенти позивача не могли поставити товар і надати послуги по укладених договорах, не грунтується на доказах, а є лише припущеннями податкового органу.

Відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, відсутність у контрагента власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу не може свідчити про нікчемність правочину, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач надає достатньо доказів, які засвідчують здійснення своїх зобов'язань в повному обсязі: витрати на придбання та продажу товарів, підтверджені первинними документами, правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем своїх валових витрат.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі № 2а-13568/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук