Ухвала суду № 35489835, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 8366/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року у справі за позовом Спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач - Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» звернувся до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2010 року: №0003531601/0, №0003541601/0, 0003551601/0, якими податковий орган зобов'язав позивача сплатити штраф за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків в розмірі 3 756 грн. 52 коп., 3 616 грн. 45 коп. та 1 994 грн. 33 коп. відповідно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18 лютого 2009 року позивачем подано в податкову інспекцію декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, де було задекларовано суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 15 970,00 грн. Строк сплати становив - 02.03.2009 року. Дана сума податку Спільним міжгосподарським підприємством по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» було сплачена в повному обсязі на підставі платіжного доручення №44 від 27.02.2009 року (про що свідчить відповідна платіжна із відміткою банку). Проте, згідно повідомлення про невиконання розрахункового документа від 04.03.09 року №23, КБ «Західінкомбанк» повідомив про невиконання даного платіжного доручення з вини банку. У повному обсязі вказані кошти були погашені 14.09.2010 р. (тобто з пропуском граничного строку сплати, але з вини банку).

У зв'язку із несвоєчасним виконанням банком розрахункового документу СМП «Луцькагробуд», а саме платіжного доручення №44 від 27.02.2009 року, усі наступні платежі по сплаті податків відповідачем зараховувалися не за цільовим призначенням, а в погашення попередньої «заборгованості». Що й спричинило так звані порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Позивач вказує на те, що Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» своєчасно сплатило усі необхідні платежі в рахунок сплати узгодженого податкового зобов'язання щодо податку на додану вартість, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, а ненадходження перерахованих коштів в дохід держбюджету відбулося не з вини позивача.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 13.12.2010 р.: №0003531601/0., №0003541601/0, №0003551601/0.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що СМП «Луцькагробуд» своєчасно подало в банк платіжне доручення на перерахування ПДВ до бюджету, тобто виконало своє зобов'язання зі сплати податку, тому не повинно нести відповідальність за несвоєчасне надходження коштів на відповідний рахунок держказначейства.

Крім того, суд першої інстанції посилається на те, що в охоплений перевіркою період - з 31.08.2009 р. по 17.11.2010 р. позивачем своєчасно і в повному розмірі сплачувались узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ, що були самостійно визначені підприємством в поданих податкових деклараціях з ПДВ, про що свідчать копії вказаних декларацій та платіжних доручень на перерахування коштів, що долучені до матеріалів адміністративного позову.

Таким чином СМП «Луцькагробуд» в повній мірі виконало вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, що в свою чергу спростовує викладені в акті перевірки від 23.11.2010 року висновки органу державної податкової служби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що СМП «Луцькагробуд» в порушення ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» незабезпечено своєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ.

Апелянт посилається на те, що банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів (за винятком випадків, передбачених нормами діючого законодавства). При цьому обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу).

Вважає неправильний висновок суду першої інстанції де взято до уваги той факт, що згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків зобов'язані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а саме - їх самостійно узгоджене податкове зобов'язання.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 23.11.2010 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією була перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за період з 31.08.2009 р. по 17.11.2010 р. СМП АПБ «Луцькагробуд»

За результатами проведення перевірки Луцькою ОДПІ складено акт №8267/15-115/03583060/119 від 23.11.2010 р., з якого видно, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді незабезпечення підприємством своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничного строку сплати: 30.08.2010 р. (сплачено 14.09.2010 р.) на суму 14 383 грн. 26 коп.; 30.09.2010 р. (сплачено 29.10.2010р.) на суму 5 560,00 грн.; 30.10.2009 р. (сплачено 26.01.2010 р.) на суму 794 грн. 41 коп.; 01.02.2010 р. (сплачено 19.04.2010 р.) на суму 75 грн.78 коп.; 31.05.2010 р. (сплачено 27.08.2010 р.) на суму 1712,00 грн.; 30.06.2010 р. (сплачено 27.08.2010 р.) на суму 3116 грн. 56 коп.; 30.06.2010 р. (сплачено 30.08.2010 р.) на суму 1202 грн. 44 коп.; 30.07.2010 р. (сплачено 30.08.2010 р.) на суму 5248 грн.; 31.08.2009 р. (сплачено 26.01.2010р.) на суму 415 грн. 53 коп.; 30.09.2009 р. (сплачено 26.01.2010 р.) на суму 3943 грн.; 30.10.2009 р. (сплачено 16.02.2010 р.) на суму 289 грн. 48 коп.; 30.10.2009 р. (сплачено 22.03.2010 р.) на суму 822 грн. 01 коп.; 02.03.2010 р. (сплачено 27.08.2010 р.) на суму 293,00 грн.; 30.03.2010 р. (сплачено 27.08.2010 р.) на суму 835,00 грн.; 30.04.2010 р. (сплачено 27.08.2010 р.) на суму 915,00 грн.; 30.09.2010 р. (сплачено 17.11.2010 р.) на суму 5933 грн. 07 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 13.12.2010 року №0003531601/0, 0003541601/0 та 0003551601/0, якими зобов'язано позивача сплатити штраф за несплату узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом граничних строків в розмірі 3 756 грн. 52 коп. (за затримку, що є більшою ніж 90 календарних днів в розмірі 50% від суми сплати), 3 616 грн. 45 коп. (за затримку від 31 до 90 календарних днів включно в розмірі 20% від суми сплати) та 1 994 грн. 33 коп. (за затримку до 30-ти календарних днів включно в розмірі 10% від суми сплати) відповідно.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Встановлено, що 18.02.2009 року Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2009 року та згідно платіжного доручення №44 від 27.02.2009 р. до КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, з яким позивачем було укладено договір на обслуговування, перерахувало кошти до бюджету в сумі 15970,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за січень 2009 року по строку сплати 02.02.2009 р.».

КБ «Західінкомбанк» ТзОВ повідомленням №23 від 04.03.2009 року повідомив позивача, що банк в зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку не виконав розрахунковий документ - платіжне доручення від 27.02.2009 р. №44, який 04.03.2009 р. банк узяв для обліковування за позабалансовим рахунком 980420000 (документи клієнтів банку, що не виконані в строк з вини банку).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 зазначеного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» узгоджуються положення пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації.

Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку даний Закон пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 зазначеного Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій позивача, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач виконав своє зобов'язання зі сплати податку, своєчасно подавши в банк платіжне доручення на перерахування ПДВ до бюджету, а тому він не повинен нести відповідальність за несвоєчасне надходження коштів на відповідний рахунок держказначейства.

Крім того, встановлено, що в охоплений перевіркою період - з 31.08.2009 р. по 17.11.2010 р. позивачем своєчасно і в повному розмірі сплачувались узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ, що були самостійно визначені підприємством в поданих податкових деклараціях з ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії вказаних декларацій та платіжних доручень на перерахування коштів,

Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи апляційний суд вважає, що Спільне міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» в повній мірі виконало вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, що в свою чергу спростовує викладені в акті перевірки від 23.11.2010 р. висновки органу державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року у справі №2а-3506/10/0370 за позовом Спільного міжгосподарського підприємства по агропромисловому будівництву «Луцькагробуд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба