Постанова № 35489966, 20.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3506/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Юрчишина П.В., Панчук С.В.

відповідача: Високогляд А.І., Пенської О.Ю.,

третьої особи: Іскри С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", третя особа на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" до Вінницької митниці Міндоходів, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених митних платежів , -

В С Т А Н О В И В :

АНВП «Візит» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про скасування рішення та картки відмови, стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №401000003/2013/000152/1 від 06.08.2013 р. На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №401090001/2013/00043 від 06.08.2013 р. У зв'язку із цим підприємством 06.08.2013 р. додатково сплачено до бюджету ввізне мито у розмірі 76 000 грн. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просили визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості, картку відмови, а також стягнути на користь підприємства надміру сплачені митні платежі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі. Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між "BODEX" Spоlka z ograniczona odpowiedzialnoscia „SPОLKA KOMANDYTOWA" та Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» укладено договір купівлі-продажу №01/2013 від 20.06.2013р., відповідно до якого за замовленням покупця продавець приймає на себе зобов'язання виготовити та передати (продати) покупцю транспортні засоби напівпричепи КІS3WS у кількості п'яти штук, а покупець зобов'язується прийняти транспортні засоби та оплатити їх вартість у визначені цим Договором строки та розмірі.

Згідно п. 3.2 контракту умови поставки транспортних засобів СІР - Хмільник (Інкотермс-2010).

Позивачем здійснено оплату на користь постачальника за договором купівлі продажу №01/2013 від 20.06.2013 за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 21.06.2013р. та №3 від 22.07.2013р.

Представником декларанта ТОВ "Енерготранзит +" Ковальською Ю.В. до митного поста "Вінниця - центральний" було подано митну декларацію від 05.08.2013р. №401090001.2013.904962.

Агропромисловим науково-виробничим підприємством «Візит» була заявлена митна вартість товару за ДМВ №401090001/2013/904962 від 05.08.2013р. в розмірі 19500, 00 EUR за кожний транспортний засіб за основним методом, тобто за ціною договору(контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу договір купівлі - продажу №01/2013 Szczercоw від 20.06.2013 р.; рахунок - фактуру №1120/072013 від 24.07.2013 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №РС/ААЕ 7418024 від 25.07.2013 р. та інші документи, у тому числі сертифікати відповідності та походження товару.

При перевірці декларації №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. на Вінницькій митниці декларанту виставлено повідомлення №401090001/2013/904962 від 05.08.2013 р. та зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прайс-лист фірми; страхові документи в разі здійснення страхування, а також документи, які містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (у відповідності до договору купівлі-продажу №01/2013 від 20.06.2013 р.); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару.

Декларантом 06.08.2013 р. було подано згідно супровідного листа за вих. №25/08 на повідомлення митниці від 05.08.2013 за №401090001/2013/604962 такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Звіт ОТ-39/08 від 05.08.2013 р.); лист фірми виробника про розрахунок ціни товару; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 21.06.2013 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 22.07.2013 р.; прайс-лист фірми-виробника товару; копія митної декларації країни відправлення №13PL363010E0191013 від 25.07.2013 р.

Того ж дня, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №401000003/2013/000152/1 від 06.08.2013 р., відповідно до якого митна вартість товару за одиницю склала 23976, 33 EUR.

Коригування проведено у зв'язку з тим, що декларант надав частину документів, що вимагалися митним органом та відмовився від надання інших документів для підтвердження митної вартості товару. Було проведено процедуру консультацій з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та встановлено, що заявлені декларантом відомості декларанта інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є ВМД №401090001/2013/904957.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації №401090001/2013/00043 від 06.08.2013 р.

Віршуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8ст. 264 МК України).

Згідно із ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З урахуванням вищевикладеного судом першої інстанції зроблено висновок про необґрунтованість і протиправність рішень митного органу при проведенні митних процедур та митному оформленні ввезеного позивачем товару. Колегія суддів апеляційного суду із таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Згідно відомостей, наявних у інформаційній базі даних митного органу (а.с. 88-117), у період з 06.05.2013 року по 06.08.2013 року за кодом товару згідно УКТЗЕД 8716393090 ввезено на митну територію України та задекларовано митну вартість аналогічних ввезених позивачем напівпричепів ТМ BODEX у діапазоні від 30091,9 до 36108 дол.США за одиницю. При цьому товар поставлявся на митну територію України переважно на умовах Інкотермс FCA, при якому продавець зобов'язаний за свій рахунок провести митне оформлення експорту товару та передати його перевізнику, визначеному покупцем, у зазначеному місці, та не несе витрат на його транспортування до покупця. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що за умовами укладеного договору (контракту), товар постачався на умовах СІР (Інкотермс 2010) - Хмільник, тобто фрахт/перевезення і страхування оплачені до м.Хмільник. За умов СІР продавець доставляє товар вказаному перевізникові та зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту. За таких умов очевидно, що вартість придбаного товару мала б включати або частково компенсувати також і витрати продавця на їх доставку до м.Хмільник. У ході судового розгляду представниками позивача не було надано аргументованих пояснень, з яких причин задекларована позивачем вартість (25701,00) є значно нижчою ніж середня вартість ввезених товарів за той же період на різних умовах Інкотермс, в тому числі і при ввезенні їх на умовах оплати доставки покупцем. Зважаючи на те, що при наданні додатково витребовуваних документів у листі №25/08 від 06.08.2013 року (а.с. 87) власноручно зроблено запис про те, що інші документи надаватись не будуть, розбіжності в поданих декларантом документах, які впливають на значення складових митної вартості товарів, дали митному органу достатні підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, задекларованих позивачем.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що митним органом доведено та обґрунтовано, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ненадання декларантом запитуваних документів в подальшому дало підстави митному органу визначити митну вартість товару за методом, відмінним від першого, і такі дії суд вважає правомірними.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит", третя особа на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранзит" до Вінницької митниці Міндоходів, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених митних платежів, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Агропромисловому науково-виробничому підприємству "Візит".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" листопада 2013 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.