Ухвала суду № 35489939, 19.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3487/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Шапченка І.С.

представника відповідача: Марусич-Чекан Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff' до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року дочірнє підприємство "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - ДП "УГК "Nemiroff", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, а підставі наказу Державної податкової інспекції у Немирівському районі №63 від 25.04.2013 року, а також на підставі направлень №36 від 25.04.2013 року та № 35 від 25.04.2013 року, з 25.04.2013 року по 04.06.2013 року державними податковими ревізорами-інспекторами Немирівської ОДПІ Вінницької області проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" . Дану перевірку було продовжено з 23.05.2013 р. по 04.06.2013 р., з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року при проведенні господарських операцій з ТОВ "Феріт Д" (код - 36441206), ПП "АТМ" (код - 24606641), ТОВ "ВК Віконні системи" (код - 33972398), ТОВ "Галактика М" (код -31890900), ПП "Екоскан Сервіс" (335127827), ТОВ "Ангстрем Континенталь" (код - 33906299), ТОВ "Дидактика" (код -34735238), ТОВ "Ліга" (код - 24609852), ТОВ "Лігран" (код - 34656476), ТОВ "Матадор" (код - 318202299), ТОВ "Ривс" (код - 34914473), ТОВ "Старт Д" (32694059), ТОВ "Супутник" (код - 32228481), ПП "Транс - Атлантіка Сервіс" (32694389), ТОВ "Шоковіта" (33421689), ПП "Мегіор" (код - 33338822), ТОВ "Техніка" (код - 19099225).

За результатами перевірки складено акт № 267/22-00-20/30805594 від 11.06.2013 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ДП "УГК "Nemiroff" вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Ривс", код за ЄДРПОУ 34914473, за січень 2013 року на 1083333,33 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 01.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання ДП УГК "Nemiroff" з податку на додану вартість за основним платежем на 1083333,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 270833,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ДП УГК "Nemiroff" суд першої інстанції виходив з того, що висновки податковим органом порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для проведення перевірки слугувала постанова старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 31.01.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки ДП УГК "Nemiroff" (код ЄДРПОУ 30805594), з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року при проведенні господарських операцій з ТОВ "Феріт Д" (код - 36441206), ПП "АТМ" (код - 24606641), ТОВ "ВК Віконні системи" (код - 33972398), ТОВ "Галактика М" (код -31890900), ПП "Екоскан Сервіс" (335127827), ТОВ "Ангстрем Континенталь" (код - 33906299), ТОВ "Дидактика" (код -34735238), ТОВ "Ліга" (код - 24609852), ТОВ "Лігран" (код - 34656476), ТОВ "Матадор" (код - 318202299), ТОВ "Ривс" (код - 34914473), ТОВ "Старт Д" (32694059), ТОВ "Супутник" (код - 32228481), ПП "Транс - Атлантіка Сервіс" (32694389), ТОВ "Шоковіта" (33421689), ПП "Мегіор" (код - 33338822), ТОВ "Техніка" (код - 19099225).

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. п. 78.1.1 п. 78.1ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.1ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно із положеннями п. 58.4 ст. 58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Із матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано належних доказів, того, що набрало законної сили судове рішення у кримінальній справі, в рамках якої призначено перевірку, що вказує на безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000272200 від 01.07.2013 року.

Крім того, колегія суддів також враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Податковий орган вказує, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Ривс", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ДП УГК "Nemiroff". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Із матеріалів справи слідує, що ДП УГК "Nemiroff" укладено з ТОВ "Ривс" договір поставки №14032012/УГК/ПрЗ-04 від 14.03.2012 року на придбання товару. Пунктом 1.1 договору зазначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити крупку із зерна пшениці та кукурудзи (товарні позиції 1103 11, 1103 13 згідно УКТ ЗЕД). Пунктом 3.1 договору зазначено, що поставка сировини здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС - 2000", на умовах СРТ.

На виконання умов договору позивачем було здійснено часткову сплату коштів за отримання товару, що підтверджуються податковою накладною № 116 від 14.03.2012 року на придбання крупки із зерна пшениці та кукурудзи, рахунком - фактурою №РФ - 014032012-gr, платіжним дорученням №744 від 14.03.2012 року (а.с.58 - 62).

Як зазначено в акті перевірки (а.с. 28), станом на 08.01.2013р. до Єдиного Державного Реєстру внесено запис щодо припинення юридичної особи ТОВ "Ривс", в зв`язку з чим його дебіторська заборгованість визначається, як безнадійна заборгованість. Правочини ДП УГК "Nemiroff" із вказаним контрагентом відповідач вважає фіктивними, оскільки їх вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України), оскільки не було факту поставки передбачених в договорі товарі та використання їх в господарській діяльності ДП УГК "Nemiroff".

Відповідно до матеріалів справи, отримавши оплату за товар, ТОВ "Ривс" не здійснило поставку товару, адже припинило свою діяльність 08.01.2013 року у зв'язку із визнанням його банкрутом. Таким чином, згідно зі приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст114 ПК України, перераховані позивачем ТОВ "Ривс" кошти є безнадійною заборгованістю.

В даному випадку необхідно зазначити, що станом на момент здійснення господарських операцій ДП УГК "Nemiroff" із ТОВ "Ривс", діяльність останнього не була припинена.

Згідно із п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.192.1 ст.192 192.1 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З огляду на відсутність в ПК України положень, що встановлюють обов'язок та регулюють порядок коригування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із ліквідацією контрагента, якому сплачено авансовий платіж, донарахування податковим органом грошових зобов'язань з цих підстав є неправомірним.

Як зазначалось вище, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Отже, висновок відповідача щодо невикористання отриманих товарів в господарській діяльності позивача є безпідставним, з огляду на відсутність факту поставки товарів від ТОВ "Ривс".

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на акт ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому встановлено порушення ТОВ "Ривс" ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети, зокрема у покупця товару (послуг), можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону, і не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 листопада 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.